Ухвала суду № 70123614, 08.11.2017, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4713/17

Провадження № 2-п/206/41/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря Мороза К.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву відповідача ОСОБА_3 міської ради про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 міської ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

28.09.2017 Самарським районним судом м. Дніпропетровська ухвалене заочне рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 (Дніпропетровської) міської ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Зазначеним рішенням суд задовольнив частковопозов ОСОБА_4. Визнав незаконним та скасував рішення Дніпропетровської (ОСОБА_3) міської ради № 83/14 від 28.09.2016 «Про втрату чинності рішень міської ради від 29.10.2014 № 83/56, від 29.10.2014 № 82/56 стосовно надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) по вул. Лелечій (Самарський район)» в частині визнання таким, що втратило чинності рішення Дніпропетровської міської ради № 82/56 від 29.10.2014 «Про надання гр. ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель в споруд (присадибна ділянка) по вул. Лелечій у районі буд. 9 (Самарський район)». Скасував рішення Дніпропетровської міської ради № 83/19 від 13.04.2017 «Про передачу земельної ділянки по вул. Лелечій у районі буд. 9 (Самарський район) у власність гр. ОСОБА_5, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Скасував державну реєстрацію за ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:09:455:0285, реєстровий номер об’єкта нерухомого майна 1252613612101, номер запису права власності 20495093. Зобов’язав ОСОБА_3 (Дніпропетровську) міську раду на найближчій сесії розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки по вул. Лелечій у районі буд. 9 (Самарський район) ОСОБА_4, для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Стягнув з ОСОБА_3 (Дніпропетровської) міської ради на користь ОСОБА_4 судовий збір 2240,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що про наявність заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 відповідач дізнався лише під час моніторингу сайту «Єдиний державний реєстр судових рішень», представництво в суді по даній справі ОСОБА_3 міської радою не здійснювалось. В заяві, також, зазначено, що супровідний лист про отримання міською радою судових документів та копії уточненої позовної заяви, наявні в матеріалах справи (штемпель ДМР та вхідний номер), не свідчить про отримання відповідачем документів, оскільки під відповідними вхідними номерами зареєстровані інші документи. Крім викладеного представник відповідача посилався на порушення судом норм матеріального права, а саме: не взяття до уваги приписів ст. 26 Закону України «Про місце самоврядування», ст. ст. 142-145 Конституції України, ст. ст. 177, 181, 324 Цивільного кодексу України, що передбачають виключне право відповідача, як власника земельних ділянок, надавати згоду на користування землею, в зв’язку із чим, вважав інтереси міської ради порушеними, а рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 безпідставним.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву, просив скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку. При цьому пояснив, що до кола повноважень ОСОБА_3 міської ради входить, в тому числі, виключне право надання згоди на користування землею особам, які того потребують. Також, пояснив, що отриманню відповідної згоди передує ряд дій, передбачених законодавством, після виконання яких, міська рада у передбачені чинним законодавством строк розглядає таке питання.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що будь-яких доказів, які стосуються предмету спору та які мають істотне значення для справи, відповідачем у заяві та безпосередньо у судовому засіданні не зазначено, доказів, які б спростували правильність рішення суду подана заява не містить. В зв’язку із чим, вважав заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши доводи та пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи суд вважає, що заяву необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 228 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України, суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення

На підставі ч. 1 ст. 232 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, для встановлення підстав для скасування заочного рішення або залишення заяви про перегляд без задоволення, суд має встановити, поважність причин неявки відповідача та неповідомлення про це суд і те, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

В той же час, суд проаналізувавши доводи викладені відповідачем у своїй заяві, дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки у судове засідання представника відповідача з огляду на відсутність належних доказів, а саме: відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 міська рада не отримувала жодної кореспонденції із Самарського районного суду м. Дніпропетровська, а наявні супровідні листи у справі із штампом ОСОБА_3 міської ради та вхідним номером не можуть свідчити про те, що відповідач був належним чином повідомлений, оскільки за таким вхідним номером зареєстрована інша кореспонденція.

Вважаючи на обставини викладені представником відповідача суд зазначає, що наявність вхідного номеру на іншій вхідній кореспонденції може бути як помилкою відповідача при прийнятті документів так і при навмисному проставленні іншого номера з метою процесуальних диверсій у даній справі. При цьому, відповідачем не надано в якості належного доказу іншого документу з вхідним номером, що був проставлений на супровідному листі суду, який було вручено відповідачу, що дійсно свідчило би про можливу помилку в реєстрації документів. Тим більше, такі пояснення не спростовують жодним чином наявність на даному супровідному листі вхідного штампу міської ради, що свідчить про отримання відповідачем судових документів або підроблення іншими особами такої печатки, в той же час, доказів звернення ОСОБА_3 міської ради до правоохоронних органів та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) відповідач не надав. А тому, суд не вбачає поважності причин неявки відповідача у судові засідання, з огляду на недоведеність відповідачем протилежного та відсутності відповідних доказів.

Що ж до доказів, на які посилається відповідач, та які, на думку відповідача, є істотними для правильного вирішення справи, суд зазначає, що подана заява зводиться лише до цитування норм чинного законодавства, які, в тому числі, були наведені та застосовані при розгляді даної цивільної справи та покладені в основу рішення, що переглядається, таким чином, відповідач, в порушення ч. 1 ст. 232 ЦПК України не повідомив доказів, що мають істотне значення для вирішення цивільної справи.

В той же час, суд звертає увагу, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету ОСОБА_6 Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Інститут заочного провадження спрямований також на розвиток ч. 3 ст. 27 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи.

Що ж до тверджень представника відповідача про виключну компетенцію міської ради у вирішення певних питань, суд зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також, суд вважає помилковим посилання відповідача на порушення Самарським районним судом м. Дніпропетровська правил юрисдикції, та звертає увагу відповідача, що якщо в результаті виконання оскаржуваного рішення особа набула речове право на земельну ділянку, то спір виникає щодо цивільного права і, відповідно, справа належить до цивільної юрисдикції. Зокрема, Верховний Суд України зазначає, що «у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне» (постанови Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 1716/3939/2012, від 09.02.2016 у справі № 0870/562/12).

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про перегляд рішення відповідача, а тому заява залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208-210, 231, 232, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 міської ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cуддя К.С. Маштак