Ухвала суду № 70123009, 08.11.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6191/17

Провадження № 2/0182/3837/2017

У Х В А Л А

Іменем України

08.11.2017 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 119, 120 ЦПК України.

При подачі позовної заяви позивачем порушено вимоги п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК, так як у позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. А саме: не вказано конкретно, які слова чи вислови є недостовірною інформацією та в чому полягає приниження честі, гідності і ділової репутації. Із тексту позову однозначно не зрозуміло: порушено честь позивача, її гідність чи її ділову репутацію. ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, фактично намагається спростувати негативну інформацію, яка була поширена. Однак, в чинному законодавстві існує розмежуваннятаких понять, як захист честі і гідності та ділової репутації від негативної інформації, що не відповідає дійсності. Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України, фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Чинне законодавство не містить визначення понять честі, гідності, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

У відповідності до положень ч.1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім"ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно частини 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. За правилами ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати.

Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно із ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує її право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Пунктом 18 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 роз'яснено, що, згідно з положеннями ст.277 ЦК України і ст.10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", юридичним складом правопорушення при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність таких обставин, наявність яких може бути підставою для задоволення позову: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 необхідно уточнити свої позовні вимоги, оскільки з викладених обставини вбачаються оціночні судження та їх не можна витлумачити, як такі, що містять дані, які порушують її право, та виникла можливість звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та в чому полягає порушення її особистих немайнових прав, особистих немайнових благ, або в чому перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, яке може підлягати захисту способом, встановленим цивільним законодавством.

Тому, ОСОБА_1 необхідно конкретизувати свої позовні вимоги,

Крім того, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 в позовній заяві посилається на ту обставину, що подія, яка сталася 30 травня 2017 року з приводу продажу спиртних напоїв в магазині "Калина" неповнолітнім та відео з даного приводу заполонило інтерент - ресурси, на яких була поширена інформація про неї, що в свою чергу порушує її честь та гідність.

Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно також уточнити й відповідачів по справі.

У п.24 вищевказаної Постанови Пленуму зазначено, що, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. З огляду на п.25 Постанови Пленуму, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

За змістом позовної заяви вбачається, що позивач в прохальній частині позовної заяви не конкретизував місця розміщення оспорюваної інформації.

Згідно з ч.4 ст.119 ЦПК України, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Відповідно до ст. 7 ЦПК України, мова цивільного судочинства визначається статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Частиною 1 ст. 7 ЗУ «Про засади державної мовної політики» передбачено, що державною мовою України є українська мова.

Відповідно до ч. 3 ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики», сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Тому, позивачу необхідно викласти позовну заяву на державній мові.

Крім того, оглянувши позовну заяву, суддя звернув увагу на те, що підписаний позов та підпис у ньому не співпадає з підписом ОСОБА_1, що зроблена у її паспорті, копію якого вона долучила до позовної заяви.

Отже, позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог ст.ст. 119 та 120 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання ухвали, інакше заяву вважати неподаною і повернути позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.