Ухвала суду № 70118812, 07.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7318/17

Номер справи місцевого суду: 513/708/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 02 серпня 2017 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, заінтересована особа Плахтіївська сільська рада Саратського району Одеської області,

встановила:

28 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Саратського районного суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем за правилами окремого провадження. Заява обґрунтована тим, що 21 січня 2006 року в с. Плахтіївка Саратського району Одеської області померла його мати -ОСОБА_4, а 05 жовтня 2006 року помер батько - ОСОБА_5. Батьки на день смерті проживали разом в ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зв’язку з похилим віком батьків та поганим станом здоров’я, він як молодший син, в січні 2006 року переїхав на постійне місце проживання до батьків, щоб їх доглядати.

На той час він був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, у дружини, з якою розлучилися у 2004 році.

За адресою: вул. Миру, 19 в с. Плахтіївка Саратського району Одеської області він проживає по теперішній час.

Заявник вказав, що коли оселився у батьків, то відразу перереєструватися за фактичним місцем проживання не зміг, треба було поховати матір, потім брата та батька, і тільки після того зареєстрував своє місце проживання за адресою батьків.

07 лютого 2006 року його батько ОСОБА_5 склав заповіт, де все своє майно, яке належало йому на день смерті, заповідав йому.

18 квітня 2014 року він звернувся до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області з метою прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено на тій підставі, що ним своєчасно не було подано заяву про прийняття спадщини.

Батько ОСОБА_5 після смерті дружини, не заявляв про відмову від спадщини, а також не звертався до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини, а навпаки після смерті матері ним була подана заява про прийняття спадщини.

Посилаючись на зазначені обставини та що він має право на спадщину як по заповіту, так і як спадкоємець першої черги, який проживав разом зі спадкодавцем однією сім’єю на день його смерті, просив його вимоги задовольнити.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 02.08.2017 року у відкритті провадження у справі було відмовлено з тих підстав, що в даному випадку вбачається спір про право, а тому заявник ОСОБА_3 повинен звернутись до суду із позовною заявою в порядку позовного провадження (а.с. 10-11).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування вищевказаної ухвали суду із направлянням справи до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь справі, не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у зв’язку з чим та на підставі ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір про право. При цьому суд посилався на те, що спір стосовно спадкового майна мається між заявником ОСОБА_3 і його сестрою ОСОБА_6

Однак, повністю таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3, його сестра ОСОБА_6 не є особою, яка залучена до участі у справі, а тому не є ні стороною у справі, ні заінтересованою особою.

Що стосується вимог ОСОБА_6 щодо її права на спадкове майно, на яке мається заповіт на ім’я ОСОБА_3, то даний спір вирішений рішенням Саратського районного суду Одеської області від 26.08.2015 року по справі № 513/1014/14-ц, провадження 2/513/14/15, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Оденської області від 18.03.2016 року та ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2016 року.

Тобто, матеріали, які додані до заяви ОСОБА_3 про встановлення факту його проживання з батьком на день смерті останнього – 05 жовтня 2006 року, не містять доказів, що між ОСОБА_3 та його сестрою ОСОБА_6 мається спір про право на спадкове майно.

Та обставина, що на даний час рішення Саратського районного суду Одеської області від 26.08.2015 року по справі № 513/1014/14-ц, провадження 2/513/14/15, переглядається у зв’язку з нововиявленими обставинами, не є підставою вважати, що між сторонами по цій справі мається спір про право, оскільки вказане рішення суду набрало законної сили.

Всі вищевикладені обставини свідчать про те, що суд без належних до того підстав на стадії відкриття провадження у справі, дійшов висновку про наявність спору про право, що в свою чергу заперечується заявником ОСОБА_3 і не підтверджується матеріалами, які додатні до заяви.

В даному випадку про наявність спору про право на спадкове майно між ОСОБА_3 і його сестрою ОСОБА_6, суд може дійти лише в ході розгляду справи по сутті заяви ОСОБА_3 У разі, якщо суд дійсно дійде висновку про наявність спору про право на спадкове майно між вказаними особами, зазначені обставини будуть підставою для залишення заяви ОСОБА_3 про встановлення факту його проживання з батьком на день смерті останнього – 05 жовтня 2006 року.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її частково спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у повній відповідності до вимог процесуального права.

У зв’язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду скасувати і передати питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 02 серпня 2017 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі скасувати і передати питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_7

ОСОБА_2