Ухвала суду № 70115823, 08.11.2017, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа №132/3566/17

Провадження №2/132/1244/17

Ухвала

Іменем України

"08" листопада 2017 р. Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 - за набувальною давністю.

Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так в позовній заяві позивачем не зазначено та не долучено до позову доказів неможливості набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 в позасудовому порядку та доказів, що підтверджують такі обставини.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність підстави для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Позивачем не зазначено посилань на докази того, що він не є законним володільцем нерухомого майна, яке не має власника або власник невідомий або відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Натомість позивач зазначає, що володіє майном протягом тривалого часу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Володіння має бути добросовісним, тобто особа не знала і не могла знати про те, що вона володіє чужою річчю.

Як вбачається з позову позивач із самого початку проживання у спірній квартирі знав кому вона належить, оскільки був вселений у відомчий будинок, тому що в той час працював на підприємстві, що обслуговувало газові розподільні станції.

Згідно інформаційного листа № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" в частині 6 зазначено, що позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником. Це призводить до помилки у правовідносинах, і до договірних правовідносин застосовуються правовідносини набувальної давності.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. У разі, якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Таким чином, позивачу необхідно визначитися з характером правовідносин, які виникли та із заявленими позовними вимогами.

Крім того, відповідно до п.п.9, 11, 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник, а у разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади; встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду; володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Проте, до матеріалів позовної заяви долучено архівний витяг з рішення №117-13-ої сесії 6-го скликання Калинівської міської ради від 22.03.2012 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», згідно якого ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» дано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтованою площею 0,2086 га в м.Калинівка, вул.Сєдова,29 для обслуговування відомчого будинку. Даний факт підтверджується і довідкою № 02-12-1182 від 25.09.2017 року, виданою виконавчим комітетом Калинівської міської ради.

Однак в порушення вимог ст.119 ЦПК України позивачем не надано відомостей щодо власника земельної ділянки, на якій розміщено спірний будинок, та щодо добросовісності володіння спірним майном (що при заволодінні чужим майном позивач не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності).

Таким чином, дану заяву було подано без додержання вимог ст.119 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 119 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ДК «Укртрансзаз» НАК «Нафтогаз України» про визнання права власності на майно за набувальною давністю - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання даної ухвали.

Інакше позовна заява вважається неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: