Ухвала суду № 70115477, 06.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
06.11.2017
Номер справи
817/539/17
Номер документу
70115477
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"06" листопада 2017 р. Справа № 817/539/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Кошиль О.Ю.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" травня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 підприємства "Рівнеспецбуд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року приватне підприємство "Рівнеспецбуд" (далі позивач, ПП "Рівнеспецбуд") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Рівненській області (далі відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просило визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Рівненській області № НОМЕР_1 від 04.04.2017 року та № НОМЕР_2 від 04.04.2017 року.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 прийнято відмову ОСОБА_3 підприємства "Рівнеспецбуд" від позову в частині позовних вимог. Провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.04.2017 року щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем на суму 638,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 159,50 грн., та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.04.2017 року щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 574,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 143,50 грн. закрито.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002081403 від 04.04.2017 року, в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем на суму 44 412,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 103,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.04.2017 року, в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 30 970,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 742,50 грн.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_3 підприємства "Рівнеспецбуд" із за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДФС України у Рівненській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Встановлено, що з 07.03.2017 року по 14.03.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Рівнеспецбуд" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків із ТОВ "Тілар", ТОВ "Скілур-Торг" та ТОВ "Аякс Матеріал" за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт №124/17-00-14-00/38714405 від 21.03.2017 (а.с.17-38 том 1).

За висновками даного акту перевірки контролюючим органом виявлено порушення платником податків вимог пп. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Тілар", ТОВ "Скілур-Торг" та ТОВ "Аякс Матеріал".

На підставі акту перевірки та за результатами розгляду заперечень до акту перевірки (а.с. 39-46, 47-51 том 1) відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 04.04.2017 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" в розмірі 56320,50 грн., в тому числі за основним платежем 45050,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11262,50 грн. (а.с.52-53 том 1);

- № НОМЕР_3 від 04.04.2017 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 39430,00 грн., в тому числі за основним платежем 31544,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7886,00 грн.(а.с.54-55 том 1).

Вважаючи вказані рішення протиправними позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, з урахуванням відмови від частини позовних вимог щодо визначення грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток по господарських операціях з ТОВ "Тілар", суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання податкових повідомлень-рішень №0002081403 від 04.04.2017 року та №0002091404 від 04.04.2017 року протиправними та їх скасуванню.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення ( ч.1 ст.9 Закону України №996-XIV).

Абзацом 11 статті 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2).

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно положень статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

У відповідності до п.137.4 ст. 137 ПК України, датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Статтею 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що по господарських операціях з ТОВ "Скілур-Торг", ПП "Рівнеспецбуд" віднесено до складу валових витрат 30970,00 грн., а до складу податкового кредиту 34412,00 грн.

Суть господарських операцій з даним контрагентом зводилась до постачання останнім позивачу пересувної збірно-розбірної вишки, чотирьох люльок ЛЕ-100-300 та товару в асортименті згідно видаткових накладних.

Вказані операції оформлені договором поставки від 01.07.2014р., від 02.07.2014р., від 30.07.2014 р. (а.с. 118-122, 123-129, 130-132 том 1).

Виконання даного договору підтверджують : податкові накладні від 01.07.2014р., від 02.07.2014р., від 03.07.2014р., від 04.07.2014р., від 18.08.2014р., від 30.07.2014р., від 17.10.2014р. (а.с. 133-139 том 1); видаткові накладні від 01.07.2014р., від 02.07.2014р., від 03.07.2014р., від 04.07.2014р., від 18.08.2014р., від 30.07.2014р., від 17.10.2014р. (а.с. 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158 том 1); товарнотранспортні накладні від 01.07.2014р., від 02.07.2014р., від 03.07.2014р., від 04.07.2014р., від 18.08.2014р., від 30.07.2014р., від 17.10.2014р. (а.с. 141-142, 144-145, 147-148, 150-151, 153-154, 156-157, 159-160); акти приймання-передачі майна від 01.07.2014р., від 02.07.2017р. (3 шт.), від 18.08.2014 р.

Розрахунки за поставлені товари проведені між сторонами у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями від 06.08.2014р., 08.08.2014р., 22.08.2014р., 02.09.2014р., 22.09.2014р., договором поставки від 25.07.2014р. між ПП "Рівнеспецбуд" (постачальником) та ТОВ "Скілур-Торг" (покупцем), угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15 серпня 2014 року з видатковими накладними № 20 та 21 від 28.07.2014р. та ТТН №Р20 та №Р21 від 28.07.2014р., угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.2014 року, актом звірки взаємних розрахунків від 04.11.2014р., з видатковою накладною від 03.11.2014р. та ТТН від 03.11.2014р. (а.с. 161-179 том 1).

Також судом першої інстанції встановлено, що факт використання придбаних у ТОВ "Скілур-Торг" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивачем підтверджують надані останнім видаткові накладні на реалізацію від 18.07.2014р., 17.07.2014р., 21.07.2014р., 22.07.2014р., 29.08.2014р., накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 31.07.2014р., 31.08.2014р., 31.10.2014р. №11 та №12; фотокопію обєкту будівництва у м. Луцьку, де використовувалися придбані у ТОВ "Скілур-Торг" матеріали (а.с. 180-193 том. 1).

Разом з цим, позивачем підтверджено правомірне використання ПП "Рівнеспецбуд" у своїй господарській діяльності автомобіля НОМЕР_4, а саме:

- договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №30/05 від 30.05.2014р.;

- заявки на транспортні послуги від 27.06.2014р., від 25.07.2014р., від 15.08.2014р., 10.10.2014р. (а.с. 194-199 том 1).

Крім того, на підставі п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України позивачем було надано відповідачу разом із запереченнями на Акт перевірки додаткові документи, що свідчать про товарний характер операцій між ПП "Рівнеспецбуд" та ТОВ "Скілур-Торг", а саме документи щодо якості декоративного розчину мінерального, штукатурки, фарби (сертифікати якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, додатки до висновків, протоколи випробувань та паспорти на пересувну збірно-розбірну вишку та колиски електричні) та копію Договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №30/05 від 30.05.2014р. із заявками, що підтверджує обставину використання ПП "Рівнеспецбуд" у господарській діяльності автомобіля Форд номер НОМЕР_5, що належить на праві власності ТОВ "Галспецбуд" (а.с. 228-250 том 1, а.с. 1-20 том. 2).

В свою чергу в Акті перевірки (стор. 14-15) вказано, що на неможливість факту поставки товарів з боку ТОВ "Скілур-Торг" вказує ряд фактів, серед яких: наявність запису у ЄДР про відсутність ТОВ "Скілур-Торг" за місцезнаходженням; пояснення засновників ТОВ "Скілур-Торг" Газицької та ОСОБА_4; відсутність у ТОВ "Скілур-Торг" за даними податкової звітності об'єктів оподаткування у власності та оренді, основних засобів; відсутність довіреностей на отримання ТМЦ; відсутність сертифікатів якості та інших документів на товар; в ТТН з різними перевізниками ТОВ "Галспецбуд" та ПП "Рівнеспецбуд" вказано один і той самий автомобіль Форд ВК1212АО. Станом на 31.12.2015р. кредиторська та дебіторська заборгованість за розрахунками з ТОВ "Скілур-Торг" відсутня.

Разом з цим висновки перевіряючого органу в Акті перевірки, ґрунтуються на тому, що укладені між ПП "Рівнеспецбуд" з ТОВ "Скілур-Торг" договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, а також те що перевіркою встановлено, що вказані операції не спричиняють реального товарного характеру та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди ПП "Рівнеспецбуд" та відповідно несплати податків до бюджету, що призвело до порушення позивачем пп.134.1.1. п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 30970 грн. та порушення п.198.2, п.198.3, абз.1 п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень, серпень, жовтень 2014 року на суму 34412 грн.

Також вважаючи не реальними господарські операції ПП "Рівнеспецбуд" з контрагентом ТОВ "Аякс Матеріал", щодо до постачання останнім позивачу люльки ЛЕ-100-300 контролюючий орган в акті перевірки прийшов до висновків (стор. 19-20) вказавши, що на неможливість факту поставки товарів з боку ТОВ "Аякс Матеріал" вказує ряд фактів, серед яких: наявність запису у ЄДР про відсутність ТОВ "Аякс Матеріал" за місцезнаходженням; відмови від дачі пояснень в межах кримінального провадження №22015180000000067 директора ТОВ "Аякс Матеріал" ОСОБА_5; відсутність у ТОВ "Аякс Матеріал" за даними податкової звітності об'єктів оподаткування у власності та оренді, основних засобів; відсутність довіреностей на отримання ТМЦ; відсутність сертифікатів якості та інших документів на товар. Станом на 31.12.2015р. кредиторська та дебіторська заборгованість за розрахунками з ТОВ "Аякс Матеріал" відсутня. Разом з цим зазначено, що перевіркою встановлено, що укладений між ПП "Рівнеспецбуд" з ТОВ "Аякс Матеріал" договір постачання від 05.05.2015р. не опосередковуються реальним виконанням операцій, а також перевіркою встановлено, що вказані операції не спричиняють реального товарного характеру та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди ПП "Рівнеспецбуд" та відповідно несплати податків до бюджету. Таким чином, встановлено порушення п.198.2, п.198.3, абз.1 п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 10000 грн.

Матеріалами справи встановлено, що вказані операції оформлені договором поставки від 05.05.2015р., податковою накладною від 05.05.2015р., видатковою накладною від 05.05.2015р., товарнотранспортною накладною від 05.05.2015р., платіжними дорученнями від 15.06. 2015 р., 16.06.2015р, 19.06.2015р. (а.с. 207-218 том 1).

Крім того на акт перевірки позивачем, на підставі п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подано відповідачу разом із запереченнями додаткові документи, що свідчать про товарний характер операцій між ПП "Рівнеспецбуд" та ТОВ "Аякс Матеріал", а саме копію паспорту на колиску електричну (а.с. 17-20 том 2).

Відтак дослідивши вказані матеріали справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та зазначає, що зі змісту акту перевірки, не вбачається факту не підтвердження витрат ПП "Рівнеспецбуд" відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку щодо господарських операцій з ТОВ "Скілур-Торг".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закону №3996-ХІV), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також відповідно до ст.1 Закону №3996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону №3996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Надані позивачем до перевірки та приєднані до матеріалів справи документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV від 16.07.1999 року, оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств, а відтак, повністю підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій і, відповідно, право ПП "Рівнеспецбуд" на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів.

Крім того, позивачем, факт використання придбаних у ТОВ "Скілур-Торг", ТОВ "Аякс Матеріал" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підтверджено первинною документацією, а саме договорами поставки, видатковими, податковими накладними, накладними-вимогами на відпуск матеріалів, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями, згідно з якими, ПП "Рівнеспецбуд", як продавець, постачало та використовувало у будівництві придбаний товар у контрагентів.

Разом з тим, відповідачем зроблено висновки про необхідність виключення зі складу валових витрат позивача сум коштів, сплачених на користь ТОВ "Скілур-Торг", ТОВ "Аякс Матеріал", як таких, що за даними документальної перевірки не підтверджені, а відтак податковим органом констатовано факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і здійснено його донарахування відповідним спірним податковим повідомленням-рішенням.

Вказані висновки базуються на переконаннях про неспроможність ТОВ "Скілур-Торг", ТОВ "Аякс Матеріал" здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача.

Така неспроможність, на думку відповідача, доводиться фактом відсутності реєстрації за вказаними суб'єктами господарювання транспортних засобів, об'єктів нерухомості та відсутністю у них необхідної кількості штатних найманих працівників.

Однак, дані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, позаяк не залежать від волі останнього.

Аналогічним чином, не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагентів, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому, фінансові санкції.

Контрагенти позивача ТОВ "Скілур-Торг", ТОВ "Аякс Матеріал" набули прав юридичної особи у розумінні ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з дня їх державної реєстрації і відомості щодо них були внесені до Єдиного державного реєстру.

Згідно з п.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в силу вимог ч.2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В свою чергу матеріали справи не містять жодних доказів наданих відповідачем на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою.

Чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. До того ж, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Крім того, встановлено, що ТОВ "Скілур-Торг", ТОВ "Аякс Матеріал" впродовж 2014-2015 років провадили господарську діяльність та звітувалися у встановленому порядку до податкових органів за місцем своєї реєстрації (а.с. 69-76, 77-84 том 2), що не спростовано відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Щодо покликань контролюючого органу на безтоварність господарських операцій ПП "Рівнеспецбуд" з вищевказаними контрагентами згідно письмових пояснень деяких фізичних осіб, які перебували у трудових стосунках з контрагентами позивача і залучались до господарських операцій, які були відібрані працівниками управління Служби безпеки України в Рівненській області, то судом першої інстанції правомірно не взято їх до уваги.

Особи, які надають пояснення не попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, а тому такі пояснення не є показами свідків.

Також податковим органом не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених контрагентом саме з позивачем таких господарських операцій.

Крім того, згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, якими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені контрагента позивача.

Відтак відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або будь-які інші протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обовязку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Крім того, вказаними поясненнями фізичних осіб не підтверджено не можливості вчинення господарських операцій ТОВ "Скілур-Торг", ТОВ "Аякс Матеріал" та їх фіктивність, оскільки посадові особи, які очолювали зазначені товариства у 2014-2015 роках відмовилися від дачі пояснень згідно ст. 63 Конституції України (а.с. 61-62 том 2).

Разом з цим, судом попередньої інстанції вірно зазначено, що визначення податковим органом суми податкових зобов'язань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших ніж первинні документи, прямо суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. № 727.

Відносно податкового кредиту позивача колегія суддів зазначає, що податковий кредит сформовано на підставі виписаних ТОВ "Скілур-Торг" та ТОВ "Аякс Матеріал" податкових накладних, що були видані в порядку виконання господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача. Також на момент видачі податкових накладних, вказані субєкти являлися зареєстрованими платниками податку на додану вартість, тому на законних підставах видавали податкові накладні (а.с. 76, 84 том 2).

Отже судом першої інстанції вірно вказано, що висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, є фіктивними (безтоварними) є безпідставним.

В той же час, жодним законом не передбачено право органу ГУ ДФС у Рівненській області самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочинів і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, а тому висновки акта перевірки від №124/17-00-14-00/38714405 від 21.03.2017, на підставі якого винесені оспорюванні податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства України.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження податкового органу про фіктивність (безтоварність) правочинів ПП "Рівнеспецбуд" з ТОВ "Скілор-Торг" і ТОВ "Аякс Матеріал" є надуманим та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Самі по собі правочини позивача не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, а якщо контрагент за договором не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для визнання фіктивними укладених з ним угод.

Згідно вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, тому відповідальність за порушення правил ведення бухгалтерського обліку не може поширюватися на контрагентів такого платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії" зазначено таке: "Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності".

З огляду на викладене, з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" травня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" листопада 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Рівнеспецбуд" вул.Курчатова,62,м.Рівне,33018

- ОСОБА_6 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області вул.Відінська,12,м.Рівне,33023

- ,

Попередній документ : 70115115
Наступний документ : 70162424