Ухвала суду № 70114362, 07.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/3606/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року №0001621700.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задоволено частково;постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі №825/3606/13-а скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов'язковою, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно з ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2, про що складено акт перевірки №78/17-124/НОМЕР_1 від 27 травня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зафіксовано порушення Позивачем норм діючого законодавства, а саме: п.49.1, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), внаслідок неподання податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період січень-квітень 2013 року.

На підставі акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року №0001621700, яким Позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 4 080,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ №752509 Позивач займається такими видами діяльності: надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; допоміжне обслуговування наземного транспорту; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; вантажний автомобільний транспорт.

Як суб»єкт підприємницької діяльності - ФОП Позивач зареєстрований 26.08.2011 року, запис №20600000000002690.

Зі свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_2 від 20 червня 2013 року вбачається, що суб»єкт господарювання ОСОБА_2 є платником цього податку; дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 01 липня 2013 року; ставка єдиного податку 3% група: 3.

За приписами п.46.1 ст.46 Кодексу визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.48.3 ст.48 Кодексу податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Положеннями статті 49 Кодексу визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.53.1 ст.53 Кодексу не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

При цьому, пунктом 181.1 статті 181 Кодексу передбачено, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п.183.2 ст.183 Кодексу у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п.181.1 ст.181 цьогоКодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом (п.183.4 ст.183 Кодексу).

Пунктом 183.10 статті 183 Кодексу визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, у разі якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, не подала до органу ДПС Заяву №1-ПДВ або подала її з порушенням строку, встановленого п.183.2 ст.183 Кодексу, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 120.1 статті 120 Кодексу встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нарахувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, відповідальність за неподання податкових декларацій поширюється на осіб, які зобов'язані нараховувати та сплачувати податки, але цей обов'язок не виконували.

При цьому, повторність та відповідно застосування більш жорсткої фінансової санкції можливе лише до тих відносин, що мали місце під час дії цієї норми.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків викладених у акті перевірки від 13 травня 2013 року №100/17/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за період з 29.08.2011 року по 31.12.2012 року», стала податкова інформація щодо господарської діяльності Позивача, відповідно до якої обсяг наданих підприємцем послуг протягом періоду з 29 серпня 2011 року по 03 липня 2012 року становив 302 308,00 грн.

Однак, у результаті перевищення обсягу продажу у 300 000,00 грн, яке відбулося у липні 2012 року, ФОП ОСОБА_2 станом на 31 грудня 2012 року платником ПДВ не зареєструвався та податкові зобов'язання з ПДВ не декларував.

За результатами документальної планової перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №0001301700, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 99 194,00 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 479,00 грн.

Санкції застосовані згідно з п.123.1 ст.123 Кодексу у розмірі 24 799,00 грн (25% від суми заниження податку - 99 194,00 грн) та відповідно до п.120.1 ст.120 Кодексу у розмірі 680,00 грн (по 170 грн за кожне неподання платником декларації з ПДВ).

03 червня 2013 року Позивач подав до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області скаргу на податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №0001301700.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області винесено рішення від 31 липня 2013 року №204/К/10-215 яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 680 грн на підставі п.120.1 ст.120 Кодексу; залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в іншій частині, в сумі 123 993, 00 грн (ПДВ - 99 194,00 грн і санкції - 24 799,00 грн).

Крім того, на підставі акту перевірки від 13 травня 2013 №100/173032418479 Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення 06 серпня 2013 року №0003941700, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 123 993,00 грн, в т.ч. за основним платежем 99 194,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24 799,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2013 року №0003941700.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №825/320/14 адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі №825/320/14 апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відмовлено.

Слід зазначити, що Чернігівський окружний адміністративний суд, обґрунтовуючи правову позицію у постанові від 12 лютого 2014 року у справі №825/320/14 вказував на те, що Позивач не зобов'язаний подавати податкову декларацію з податку на додану вартість, оскільки не подавав заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість і відповідно не став платником зазначеного податку, а тому Відповідач неправомірно застосував штрафні санкції за не подачу платником податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад та грудень 2012 року.

Таким чином, притягнення Позивача до відповідальності за ч.2 п.120.1 ст.120 Кодексу та винесення податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року №0001621700, за повторне неподання податкових декларацій з ПДВ за період січень-квітень 2013 року є безпідставним.

Окрім того, Відповідачем не було враховано абзац «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.3 статті 195 Кодексу постачання послуг з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, підлягає оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 08 листопада 2017 року.