Ухвала суду № 70114336, 08.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1231/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Кривді В.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом Черкаського міського центру зайнятості до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій протиправними, скасування повідомлення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Черкаський міський центр зайнятості звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області про:

визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Войтенка А.С. при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 16.03.2017 р.;

скасування повідомлення державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Войтенка А.С. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 16.03.2017 р.;

зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а/2370/1803/2012, що був виданий Черкаським окружним адміністративним судом 13.09.2012 р. про стягнення коштів на користь Черкаського міського центру зайнятості відносно ОСОБА_3

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Центральний відділ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 15.06.2012 р. Черкаським окружним адміністративним судом винесена постанова в адміністративній справі № 2а/2370/1803/2012 за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю. Даною постановою, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Черкаського міського центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 612 грн. 98 коп.

13.09.2012 р. на підставі винесеного рішення, Черкаським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2а/2370/1803/2012.

23.02.2017 р. державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю майна в боржника.

10.03.2017 р. Черкаським міським центром зайнятості до Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області було передано виконавчий лист та відповідну заяву № 08-09/1068 на примусове виконання рішення стосовно боржника ОСОБА_3 Дана заява також містила посилання на п. 2 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до якого Черкаський міський центр зайнятості звільняється від сплати авансового внеску, в зв'язку з тим, що сума стягнення є незаконно одержана виплата за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.

03.04.2017 р. на адресу позивача надійшло повідомлення державного виконавця від 16.03.2017 р. про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», в зв'язку з ненаданням підтвердження оплати авансового внеску.

10.04.2017 р. Черкаський міський центр зайнятості за вихідним № 08-09/1481 звернувся зі скаргою до начальника Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області на дії державного виконавця, в зв'язку з безпідставним поверненням Черкаському міському центру зайнятості виконавчого документа без прийняття до виконання.

Листом від 03.05.2017 р. Центральний відділ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області відмовив у задоволені вказаної скарги позивача, посилаючись на те, що ЧМЦЗ не є державним органом, який відповідно ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» звільняється від сплати авансового внеску.

Не погоджуючись з даним висновком, 12.05.2017 р. Черкаський міський центр зайнятості звернувся до Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області зі скаргою на дії начальника Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області.

14.06.2017 р. на адресу Черкаського міського центру зайнятості надійшов лист відповідача від 09.06.2017 р. № 1493/2.2-08/2860 з відмовою у задоволені скарги в зв'язку з тим, що позивач відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відноситься до державних органів, які відповідно до ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» звільнені від сплати авансового внеску.

15.06.2017 р. на адресу ЧМЦЗ надійшов лист - роз'яснення Міністерства юстиції України від 08.06.2017 р. за № 13501-0-33-17/204, зі змісту якого вбачається, що стягувачі за рішенням про одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, яким є Черкаський міський центр зайнятості, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» при пред'явленні рішення (виконавчого листа) до примусового виконання, звільняються від сплати авансового внеску.

16.06.2017 р. за вих. №08-09/2601 до Центрального відділу було передано оригінал виконавчого листа № 2а/2370/1803/2012 від 13.09.2012 р., що був виданий Черкаським окружним адміністративним судом відносно ОСОБА_3

Листом від 21.07.2017 р. за № 14.1.36/18941 Центральний відділ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області було повернуто стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання мотивуючи це тим, що від сплати авансового внеску звільняються лише фізичні застраховані особи (члени їх сімей), які мають право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття у разі настання страхового випадку, яким підлягає до виплати грошова допомога по безробіттю.

Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Черкаський МЦЗ реалізує державні функції, а тому і при стягненні коштів, позивач здійснює державно - владні повноваження та має всі притаманні державному органу ознаки, а відтак на нього також поширюється право щодо звільнення від сплати авансового внеску.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIIІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 26 вказаного Закону, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати… .

Абз. 8 ч. 2 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що від сплати авансового внеску також звільняються державні органи… .

Ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що систему центральних органів виконавчої влади складають Міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення», діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізовує політику державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції спрямовується і координується Міністром - керівником центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення», центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права. До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть належати підприємства, установи та організації.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.12.2016 р. № 1543 затверджено Положення про державну службу зайнятості.

Відповідно до розділу I п. 1 Положення про державну службу зайнятості, державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується на координується Міністерством соціальної політики України.

Пунктом 2 р. I Положення про державну службу зайнятості передбачено, що служба складається з Державної служби зайнятості (далі - Центральний апарат Служби), Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопільського міських центрів зайнятості, міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.

Згідно з р. IV п. 1 Положення про державну службу зайнятості, регіональні центри зайнятості є неприбутковими державними установами, підпорядкованими та підзвітними Центральному апарату Служби.

Відповідно до р. V п. 2 Положення про державну службу зайнятості, базові центри зайнятості є неприбутковими державними установами, підпорядкованими та підзвітними регіональному центру зайнятості, які створюються за рішенням Голови Центрального апарату Служби.

Наказом Черкаського обласного центру зайнятості від 18.03.2016 р. № 54 затверджено Положення про Черкаський міський центр зайнятості.

Відповідно до п. 1 Положення про Черкаський міський центр зайнятості, Черкаський міський центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості.

Згідно п. 2 Положення про Черкаський міський центр зайнятості, базовий центр зайнятості підпорядковується Черкаському обласному центру зайнятості та є йому підзвітним.

В силу п. 6 Положення про Черкаський міський центр зайнятості, базовий центр зайнятості виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» до внесення відповідних змін до цих законів (п. 2 постанови КМУ від 05.03.2014 р. № 90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення»).

Таким чином, враховуючи те, що позивач є державним органом та звільнений від сплати авансового внеску, у відповідача відсутні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням того, що судом першої інстанції та колегією суддів встановлено протиправність повідомлення державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Войтенка А.С. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 16.03.2017 р., суд повинен вирішити питання поновлення порушених прав позивача в межах заявлених позовних вимог, забезпечивши його право на судовий захист та вирішення спору по суті заявлених вимог.

Тобто, встановивши в межах судового розгляду справи факт порушення законних прав та інтересів позивача, суд може покласти на суб'єкта владних повноважень - відповідача такий обов'язок, який не випливає зі змісту спірного матеріального правовідношення, однак є необхідним для поновлення прав позивача.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р., у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 р.), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/2370/1803/2012, що був виданий Черкаським окружним адміністративним судом 13.09.2012 про стягнення коштів на користь Черкаського міського центру зайнятості відносно ОСОБА_3, оскільки такі дії відновлять порушене право позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на необхідності дотримання позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Черкаського міського центру зайнятості та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, апелянт в апеляційній скарзі просить розгляд справи провести у режимі відео конференції. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 122-1 КАС України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Проте, апелянтом не виконано вказаної вимоги.

Крім того відповідно до р. 4 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що відсутність слухання у другій та третій інстанції може бути обґрунтована спеціальними ознаками провадження, про яке йдеться, якщо було забезпечене усне слухання у суді першої інстанції. Таким чином, провадження, що дають право на апеляцію, та провадження, які стосуються лише питань права на противагу до питань фактів, можуть узгоджуватися з вимогами ст. 6, навіть якщо скаржнику не надано можливості бути почутим особисто апеляційним чи касаційним судом. Те, чи особа зверталась з клопотанням про проведення усного слухання, не має значення, якщо національне право виключає таку можливість. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін. Національні суди мають з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї. У понятті справедливого провадження закладена вимога, що національні суди, які надали мотивацію свого рішення, навівши аргументи суду нижчої інстанції чи іншим чином, мають торкнутися по суті питань, які входять до їх юрисдикції, а не просто вести аргументи суду нижчої інстанції. Ця вимога ще більш важлива у ситуації, коли сторона не може представити справу перед судом під час усного слухання (ст. 6 Конвенції).

Так за нормами КАС України, участь сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції не є обов'язковою.

Оскільки явка сторін в судове засідання є необов'язковою, сторона має можливість надати письмові пояснення чи докази, які ретельно будуть розглянуті та досліджені судом.

Аналізуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому постанову суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: І.В. Саприкіна

Судді: О.В. Карпушова

А.Ю.Кучма