Окрема думка судді № 70114177, 01.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

810/1003/17 Головуючий у 1-й інстанції Василенко Г.Ю.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ОКРЕМА ДУМКА

01 листопада 2017 року м. Київ

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.17р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Білоцерківського ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 08.11.16р. №118/13-02.

За результатами апеляційного розгляду, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 року апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.17р. змінено у частині підстав, з яких позов підлягає задоволенню.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині, суд виходив з того, що об'єктом оподаткування у 2016 році транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Поряд з цим, податковим органом, всупереч вимогам податкового законодавства, не надано доказів того, що середньоринкова вартість транспортного засобу Позивача становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Не погоджуюсь з таким висновком та відповідно до ч. 3 ст. 25 КАС України вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно мотивів, з яких, на мою думку, слід виходити визнаючи протиправним та скасовуючи оспорюване у даній справі податкове повідомлення - рішення.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.14р. (надалі - Закон щодо реформи), яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (у редакції до внесення змін згідно з Законом № 909-VIII) визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом № 909-VIII , який набрав чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв'язку з чим пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме: об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Ставка податку у розмірі 25 000 гривень залишилась така ж.

Згідно пп. 7.1.2 п. 7.1 статті 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначається такий елемент як об'єкт оподаткування.

В силу статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Отже, Законом № 909-VIII фактично було внесено зміни до об'єкту оподаткування транспортним податком з 01.01.2016 року.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону щодо реформи), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно Податкового кодексу України є місцевим податком.

У свою чергу, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Згідно із статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (в редакції Закону щодо реформи, що чинна і на момент спірних правовідносин) місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Разом із тим, Податковим кодексом України встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевою радою свого обов'язку щодо встановлення тих місцевих податків, запровадження яких є обов'язковим.

Згідно з підпунктом 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Отже, наведеними нормами передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування чи то неопублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок - бюджетний період) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

На моє переконання, кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Зазначений порядок застосування рішень місцевих рад щодо встановлення місцевих податків є імперативним та універсальним, а отже поширюється на всі місцеві податки, в тому числі на транспортний податок.

Так, рішенням Білоцерківської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Біла Церква» від 22 січня 2015 р. №1395-70-VI установлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області №47-05-VІІ від 28.01.2016р. «Про затвердження положення про транспортний податок та положення про єдиний податок» установлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Вважаю, що рішення місцевої ради, яким були запроваджено вимоги щодо об'єкта оподаткування транспортним податком, прийняте у 2015 році встановлює плановим 2016 рік, а рішення місцевої ради, яким були запроваджено вимоги щодо об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, встановлює плановим 2017 рік, і саме з цього періоду транспортний податок може вважатися встановленим місцевою радою, виходячи із об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.1статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 909).

На мою думку, зміна вимог щодо об'єкта оподаткування згідно з Законом № 909-VIII не може застосовуватись у 2016 році в цілях визначення об'єкта оподаткування, адже цей період не є плановим бюджетним періодом в розумінні податкового законодавства.

Плановим відповідно до норми пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

При цьому, за вимогами пп. 12.3.2 п.12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Отже, приймаючи до уваги факт оприлюднення рішення місцевої ради щодо транспортного податку, прийняте у 2015 році до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, є всі підстави вважати плановим 2016 рік в цілях сплати транспортного податку, оскільки саме з цього періоду транспортний податок вважається встановленим.

Враховуючи особливості правового регулювання, вважаю, що справляння транспортного податку у 2016 році - правомірне, але необхідно виходити з об'єкта оподаткування, передбаченого Законом України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см) та встановленого рішенням місцевої ради, прийнятим у 2015 році на 2016 рік.

У даному випадку, автомобіль Позивача не є об'єктом оподаткування у 2016 році, оскільки має об'єм двигуна 2987 куб. см , менший ніж 3000 куб. см.

А тому, на мою думку, оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправне саме з наведених підстав.

Суддя Київського апеляційного

адміністративного суду Шелест С.Б.