Постанова № 70113773, 08.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2017 року № 826/1679/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доФонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігора Івановича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігора Івановича, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» № 1776 від 12.09.2016 в частині віднесення вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до сьомої черги погашення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»;

- зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», яким віднести вимогу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до четвертої черги погашення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб - підприємців здійснюється незалежно від дня відкриття рахунку починаючи з 01.01.2017 щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних після 01.01.2017. До 01.01.2017 кредиторські вимоги фізичних осіб - підприємців задовольняються у сьому чергу відповідно до редакції, що діяла до 12.08.2015, однак у редакції Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка діяла на час виникнення правовідносин, жодним чином не вказано, що вимоги вкладника фізичної особи підприємця відносяться до 7 черги, оскільки відповідно до вимог ст. 52 вказаного закону такі вимоги є вимогами 4 черги. Вказана позиція регулює вимоги відносно порядку виплати грошових коштів фізичним особам підприємцям за вкладами щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних після 01.01.2017. Вказано, що зважаючи на відсутність взаємозв'язку із віднесенням до черговості задоволення вимог вкладника фізичної особи підприємця та порядком відшкодування коштів здійснюється незалежно від дня відкриття рахунка починаючи з 01.01.2017 щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних після 01.01.2017.

Під час судового розгляду справи представником позивача заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі, які останній просив суд задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник уповноваженої особи проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що до 4 черги вимог кредиторів включаються виключно вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом. Однак, оскільки вимоги кредиторів фізичних осіб-підприємців задовольняються у сьому чергу, то вимога позивача щодо включення його вимог до 4 черги є безпідставною та необгрунтованою, адже Фондом не було здійснено виплат позивачеві взагалі.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні зазначив, що враховуючи те, що вклади фізичних осіб підприємців не гарантуються ПАТ «КБ «Хрещатик», підстави для зміни черговості з сьомої черги на четверту відсутні.

Судом, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 26.04.2012 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» в особі керуючого Києво - Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик» Щиголь Оленою Іванівною, з однієї сторони та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено договір № 1993/37991 банківського рахунку фізичної особи - підприємця.

Згідно вимог п. 1.1. банк відкриває клієнту поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, згідно з нормативно-правовими актами НБУ, чинним законодавством України, внутрішніми правилами та процедурами банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені ст.ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

Згідно з рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 №560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені, зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Костенку І.І.

Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка І.І. вих. № 30/1-035660 від 01.07.2016 позивача, на його лист № 4/06/20116 (вхідний № 5969 від 21.06.2016) щодо перерахунку коштів, повідомлено, що ФОП ОСОБА_1 є кредитором банку у розумінні ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому на вимоги позивача розповсюджується заборона щодо їх задоволення з дня початку запровадження процедури тимчасової адміністрації у банку.

Крім того, зазначено, що відповідно до ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитори мають право протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, заявити Фонду про свої вимоги до банку. З огляду на це, ОСОБА_1 має право у строк до 11.07.2016 звернутись із відповідною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка І.І. про включення своїх вимог до реєстру кредиторів банку.

Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка І.І. вих. № 2-3/3/10928 від 03.11.2016 позивача, на його звернення відвх. 10472 від 21.10.2016 щодо повернення коштів у сумі, що перевищує гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, повідомлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.09.2016 № 1776 було прийнято рішення про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК». Зазначено, що ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» розглянув кредиторську вимогу позивача від 05.07.2016 та включив його до реєстру кредиторів ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК».

З витягу з реєстру кредиторів ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» убачається, що вимоги позивача внесено до 7 черги вимог кредиторів.

Надалі, листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка І.І. вих. № 2-3/12180 від 23.12.2016 ОСОБА_1 роз'яснено: «... Щодо задоволення в 4 чергу - вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму виплачену Фондом, то відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16.07.2016 № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку», яким внесено зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб - підприємців здійснюється незалежно від дня відкриття рахунка починаючи з 1 січня 2017 року щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних після 1 січня 2017 року. До 1 січня 2017 року кредиторські вимоги фізичних осіб - підприємців задовольняються у сьому чергу відповідно до редакції, що діяла до 12.08.2015 р.». Вказано також, що ПАТ «КБ «Хрещатик» не має юридичних підстав щодо задоволення клопотання позивача про першочергове поверхня коштів та зміни черговості задоволення кредиторських вимог.

Із зазначеним позивач не погоджується, що і зумовило його звернення з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить за такого.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який відповідно є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Статтею 1 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) визначено, які саме правовідносини він регулює, так у ній зазначається, що ним зокрема визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, а також цим законом регулюються відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

У п.8 Розділу X прикінцевих та перехідних положень Закону зазначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону.

П. 6, 16 ч. 1 ст. 2 Закону встановлено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства, а тимчасова адміністрація - процедура' виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація/запроваджена ліквідація, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Виходячи зі суті (змісту) та згідно з ч. 2 ст. 1 Закону метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Таким чином, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичну осіб» є спеціальним законом, положення якого застосовуються та є обов'язковими для всіх вкладників, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або котрі є власниками іменного депозитного сертифікату, а також кредиторів банку.

Порядок проведення процедури ліквідації банків передбачено розділом 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ч. 1, 2, 5 ст.45 Закону Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. (ч. 6 ст. 49 Закону)

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними. (ч. 8 ст. 49 Закону)

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 50 Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку. (ч. 3 ст. 50 Закону)

Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. (ч. 4 ст. 50 Закону)

Відповідно до положень ч. 1, 2, 3, 4 ст. 51 Закону Виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань. (п. 5-4 ч. 1 ст. 2 Закону).

Таким чином, вкладник мав право у встановлений законодавством України строк звернутися до Уповноваженої особи ФГФВО на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» із кредиторською вимогою, яка у випадку акцептування підлягає задоволенню у відповідній черговості.

Як убачається з матеріалів справи, 05.07.2016 позивач звернувся до Уповноваженої особи із відповідною заявою про визнання кредиторських вимог. Зазначена кредиторська вимога була акцептована на суму 162188,69 грн. та підлягає задоволенню у сьому чергу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. ст. 1058, 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Такий договір укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. (п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»)

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»)

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Суд зазначає, що у п. 6 ст. 27 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16.07.2015 зазначено, що відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб - підприємців здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб незалежно від дня відкриття рахунка починаючи з 1 січня 2017 року щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних після 1 січня 2017 року.

Таким чином, оскільки рішення про визнання ПАТ «КБ «Хрещатик» неплатоспроможним було прийнято до 01.01.2017, Фондом не відшкодовуються вклади фізичних осіб-підприємців, яким є позивач.

Отже, до 4 черги вимог кредиторів включаються виключно вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом. Однак, оскільки вимоги кредиторів фізичних осіб-підприємців задовольняються у сьому чергу, то вимоги позивача щодо включення його вимог до 4 черги є безпідставною та необгрунтованою, так як Фондом не було здійснено відшкодування позивачу взагалі.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур