Ухвала суду № 70113706, 09.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

09 листопада 2017 р. Справа № 820/5268/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до судді Ленінського районного суду м. Харкова Євтіфієва В.М., голови Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2, начальника Київського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод, Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про визнання незаконними дій, поновленні порушеного права та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до судді Ленінського районного суду м. Харкова Євтіфієва В.М., голови Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2, начальника Київського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", Приватного акціонерного товариства "Термолайф", в якому просить суд:

- визнати незаконними дії уповноваженого по запобіганню корупції в Ленінському районному суді м. ХАРКОВА голови суду ОСОБА_2 через відмову від зовнішнього врегулювання створеного реального конфлікту інтересів при вчиненні правосуддя неправомочним суддею, допущення до здійснення правосуддя громадянина ОСОБА_4 за відсутності у нього передбачених законодавством документів у особовій справі, що надають йому право на проведення судового провадження по справі згідно законодавства;

- відшкодувати нанесену головою суду ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду через розгляд позову про поновлення порушеного права на безпечне довкілля за його сприяння особою, яка вчиняє дії за існування у неї оголошеного неврегульованого реального конфлікту інтересів із позивачем та не має в особовій справі довідки про стан здоров’я та посвідчення судді в порушення вимог статті 69 ЗУ « ПРО СУДОУСТРІЙ ТА СТАТУС СУДДІВ»- у сумі 200 тис грн із подальшим регресом із винної особи;

- відшкодувати нанесену позивачу ОСОБА_1 суддею ЄВТІФІЄВИМ В.М. вчиненим відносно неї корупційним порушенням за ознакою кримінального за статтями: ч. 1 статті 135, ч. 1 статті 136, ч 2 статті 382,356, 364, 367 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ моральну шкоду у сумі 500 тис грн із подальшим регресом із винної особи;

- відшкодувати нанесену позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду вчиненим корупційним порушенням за яке передбачено кримінальну відповідальність за ч. 2 статті 282 КК України начальником Київського ВДВС ГТУ юстиції у Харківській області ОСОБА_3 Олександрієвною у сумі 100 тис грн із подальшим регресом із винної особи;

- заборонити незаконну господарську діяльність відповідачів через відсутність дозвільних документів на ведення небезпечної господарської діяльності на виконання вимог ч. 2 статті 276 ЦК УКРАЇНИ, статті 164 КУАП ;

- заборонити використання мінеральної води із Новожанівського родовища питної мінеральної води на незаконну господарську діяльність зв’язку із анулюванням ДОЗВОЛУ на користування Новожанівським родовищем Наказом Держгеонадра України від 16.11.2016 року № 429 та зобов’язати відшкодувати нанесену державі шкоду розкраданням питної води;

- повідомити відповідно до вимог ст. 67 антикорупційного закону спеціальні органи, уповноважені на боротьбу із корупцією - Національну поліцію, прокуратуру. Національну агенцію про запобігання корупції ( НАЗК), Раду суддів України, ВИЩУ раду правосуддя про вчинення корупційного порушення та порушення, пов'язаного із корупцією суддею ЄВТІФІЄВИМ В.М., головою суду ОСОБА_2, начальником КИЇВСЬКОГО ВДВС ГТУ юстиції у Харківській області.

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 109 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Так, згідно положень ч.1,2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно положень ст. 4 КАС України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів позовної заяви та наданих документів вбачається, що позивач частину позовних вимог звертає до: судді Ленінського районного суду м. Харкова Євтіфієва В.М. щодо відшкодування моральної шкоди позивачу; голови Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 щодо відмови від зовнішнього врегулювання реального конфлікту при вчиненні правосуддя та допущення до здійснення правосуддя судді Євтіфієва В.М.; начальника Київського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_3 щодо відшкодування нанесеної моральної шкоди позивачу; тобто до відповідачів, які не є суб'єктами владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та спір позивача з вказаними особами не має ознак публічно - правового спору.

Тобто, такий спір, у частині щодо звернення до судді Ленінського районного суду м. Харкова Євтіфієва В.М., голови Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2, начальника Київського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_3 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він випливає не з дій відповідача як суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій у сфері публічно–правових відносин.

Статтями 126 та 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Однією з основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Згідно із зазначеними положеннями Конституції рішення суду і відповідно до них дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов’язаних із відкриттям провадження у справі, її підготовкою та розглядом у судовому засідання) можуть бути оскаржені у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не шляхом звернень до іншого суду першої інстанції із скаргами про зобов’язання суддів до вчинення певних процесуальних дій, що одночасно порушило б і принцип незалежності суддів, і заборону втручатися у вирішення справи незалежним судом. Таким чином, заяви та скарги на дії або рішення судді при здійсненні правосуддя не підлягають розгляду в судах першої інстанції, оскільки помилки, інші процесуальні порушення, допущені при здійсненні правосуддя, усуваються в іншому судовому порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.06.2009 року “Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів” у розумінні положень частини першої ст. 2 п. 1, 7 і 9 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративне правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.

Суд зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він випливає не з дій чи бездіяльності судді як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а з його процесуальної діяльності, пов'язаної з відправленням правосуддя відповідно до процесуальних норм, що передбачають процедуру, порядок вирішення суддею справи.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної противоправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншими порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Суд приходить до вискову про відсутність у заявлених вимогах публічно-правового спору, а отже вимоги щодо стягнення моральної шкоди не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Стосовно позовних вимог у частині звернення до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод та Приватного акціонерного товариства "Термолайф" щодо заборони вчинення останніми господарської діяльності та анулювання дозвільних документів на користування родовища питної води, суд зазначає наступне.

У даному випадку має місце спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "ОСОБА_7 v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи з зазначеного, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, згідно п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд також зазначає, що в силу положень ст. 109 КАСУ, повторне звернення позивача до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 109, 165, 181, 186 Кодексу адміністративного України, суд, –

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Ленінського районного суду м. Харкова Євтіфієва В.М., голови Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2, начальника Київського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківської області ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про визнання незаконними дій, поновленні порушеного права та відшкодування моральної шкоди.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз’яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у дводенний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сагайдак В.В.