Ухвала суду № 70113671, 08.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

08 листопада 2017 року м. Київ № 826/14180/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису, -

В С Т А Н О В И В:

03.11.2017 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос", у якому останній просить суд:

"- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35852459 від 24.06.2017;

- скасувати з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 21091771, здійснений 24.06.2017 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною".

Пунктом 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається «"судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Обґрунтовуючи протиправність рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35852459 від 24.06.2017, позивач зазначає, що належна йому на праві власності частина нежитлового приміщення була незаконно передана ОСОБА_3 на підставі постанови про передачу майна стягувачу і акта про передачу майна стягувачу, прийнятих у виконавчому провадженні № 52535322 (державний виконавець Гаврилів А.В.), у якому ТОВ "Лекос" не було стороною. При цьому, вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення не врахував наявність чинних постанови про арешт виділеної частини майна ТОВ "Лекос" від 10.10.2016 та заборони на вчинення реєстраційних дій, накладеної на майно ТОВ "Лекос" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенією Павлівною.

Разом з тим, з доданих до позовної заяви копій постанов Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2016 та від 10.10.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження вбачається, що вказане виконавче провадження відкрито на виконання виконавчого листа № 755/15467/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про звернення стягнення на виділену частку майна ТОВ "Лекос", пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_4 у статутному капіталі в розмірі 25 % в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 в розмірі 6063555,70 грн.

А також, постановою від 10.10.2016 у виконавчому провадженні № 52562094 накладено арешт на виділену частку майна ТОВ "Лекос", пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_4 у статутному капіталі в розмірі 25 % .

Крім того, з долученої позивачем до позовної заяви Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що оспорювані дії приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна вчинила на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер 514, виданий 24.06.2017.

Наведені вище обставини свідчать на користь висновку, що ТОВ "Лекос" оскаржує реєстраційні дії, вчинені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нежитлове приміщення.

Зважаючи, що під час вирішення даного спору підлягають з'ясуванню обставини щодо підстав набуття ОСОБА_3 права власності на спірне майно, суд вважає, що заявлені вимоги мають приватно-правовий характер, оскільки по суті позивач доводить своє право на нерухоме майно та вимагає усунути обставини, що перешкоджають реалізації права власності на спірне майно. А тому розгляд такого спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 31 січня 2017 року по справі №21-1237а16, від 24 січня 2017 року по справі №815/6165/14, від 27 січня 2017 року по справі №201/3164/12.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває справа № 755/14204/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" до ОСОБА_3, державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва Андрія Володимировича, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання незаконними та скасування постанови про передачу майна, акту про передачу майна, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, повернення майна та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини п'ятої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до вимог частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лекос" у відкритті провадження в адміністративній справі.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Попередити позивача, що позовні матеріали будуть повернуті йому після закінчення строку для апеляційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко