Постанова № 70113475, 08.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номера 5322082500:00:001:1102, 5322082500:00:001:1104) сільськогосподарського призначення державної форми власності площами 44,6 га та 105 га для сінокосіння і випасання худоби за межами населених пунктів на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передачі земельних ділянок в оренду терміном на 21 рік з орендною платою в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, яке оформлене листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04 квітня 2017 року №3498/6-17,

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номера 5322082500:00:001:1102, 5322082500:00:001:1104) сільськогосподарського призначення державної форми власності площами 44,6 га та 105 га для сінокосіння і випасання худоби за межами населених пунктів на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передати земельні ділянки в оренду терміном на 21 рік з орендною платою в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, з урахуванням висновку суду.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ Держземагенства у Полтавській області дійшло помилкових висновків щодо віднесення земельних ділянок на які розроблено проекти землеустрою до земель колективної власності, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація щодо КСП "Лутовинівське" відсутня, що дає підстави вважати, що така юридична особа є припиненою, що виключає можливість її існування на момент розгляду відповідачем клопотань. Крім того, існування такої форми власності, як колективна на момент прийняття оскаржуваної відмови чинним законодавством не передбачена.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на правомірність оскаржуваної відмови. Наполягав на тому, що не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності. Стверджував, що не зважаючи на той факт, що на законодавчому рівні в Україні не закріплено колективної форми власності, вона продовжує існувати поряд з комунальною, державною та приватною. Крім того, державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №000379, виданий КСП "Лутовинівське", ніким не скасовано.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 44, га та 105 га для сінокосіння і випасання худоби за межами населено пункту на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (а.с. 14-15).

02 квітня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №2481-СГ та наказ №2484-СГ про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовною площею 105,0 га та 44,6 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, розташованої на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 145-146).

21 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5322082500:00:001:1104) сільськогосподарського призначення державної власності площею 105 га для сінокосіння і випасання худоби за межами населеного пункту на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передати земельну ділянку в оренду терміном на 21 рік з орендною платою в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки (а.с. 142).

21 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5322082500:00:001:1102) сільськогосподарського призначення державної власності площею 44.6 га для сінокосіння і випасання худоби за межами населеного пункту на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та передати земельну ділянку в оренду терміном на 21 рік з орендною платою в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки (а.с. 143).

За результатами розгляду вищевказаних заяв Головним управління Держземагенства у Полтавській області 04 квітня 2017 року прийнято рішення, викладене в листі №3498/6-17, яким позивачу повідомлено, що за інформацією, наданою Держгеокадастром у Козельщинському районі Полтавської області, земельні ділянки площею 44,6 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:110 та площею 105 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1104, які знаходяться за межами населених пунктів на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №000379, зареєстрованого за №1 від 19 червня 1995 року та виданого КСП "Лутовинівка", відносяться до земель колективної власності. Відповідно пункту є) статті 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності (а.с. 144).

Позивач не погоджуючись із таким рішенням Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин шостої, десятої, тринадцятої та чотирнадцятої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: - затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); - надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 у відповідності до вимог Земельного кодексу України отримала дозвола на розроблення проектів землеустрою на бажані земельні ділянки та розробила відповідні проекти (а.с. 19-112).

Відповідно до частини четвертої статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 1861 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

В силу частини четвертої статті 1861 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 1861 Земельного кодексу України).

Згідно частини шостої статті 1861 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Положеннями частини сьомої статті 1861 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Матеріалами справи підтверджено, що територіальними органами Держгеокадастру в Полтавській області розглянуто проекти землеустрою, розроблені на підстав наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 02 квітня 2016 року №2481-СГ і №2484-СГ, та 26 грудня 2016 року і 13 лютого 2017 року складено відповідні висновки №56/82-16 і 56/82-17, якими погоджено проекти землеустрою (а.с. 64, 155).

Згідно частини шостої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Матеріалами справи підтверджено, що 21 березня 2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявами про затвердження проектів землеустрою, разом з тим отримав відмову, обгрунтовану тим, що бажані земельні ділянки відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №000379, виданого КСП "Лутовинівське" відносяться до земель колективної власності та відсутності у відповідача права розпоряджатися такими землями.

При цьому, суд не може погодитися з такими доводами, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів а, б, статті 1 вищевказаного указу Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міськім державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо:

а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань; запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах; забезпечення встановлення сторонами договору оренди земельної частки (паю) розміру плати за її оренду на рівні не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю); збереження по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв; запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування; виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок; забезпечення суворого додержання встановленого порядку відведення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у разі їх виходу з колективних сільськогосподарських підприємств; зменшення вартості виготовлення документів, необхідних для одержання державного акта на право приватної власності на землю, для осіб, що виявили бажання одержати такий акт за плату, до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; передачі окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам колективних сільськогосподарських підприємств - власникам земельних часток земельної ділянки в натурі, у рахунок погашення належних їм майнових паїв;

б) підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств шляхом: надання громадянам, яким у встановленому порядку із земель колективного сільськогосподарського підприємства відведено земельні ділянки в натурі на основі земельної частки (паю), можливості розширювати особисті підсобні господарства без створення юридичної особи за рахунок цих ділянок, а також одержаних при виході з зазначених підприємств майнових паїв; реалізації громадянами та селянськими (фермерськими) господарствами права вільного викупу земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму, яка приватизується безкоштовно), за ціною не нижче визначеної в установленому порядку грошової оцінки землі; створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби; створення селянами та суб'єктами господарювання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій;

в) забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому державний акт на який посилається відповідач не може вважатись належним доказом права колективної власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, відповідачем на підтвердження своєї позиції не надано суду державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №000379, виданий КСП "Лутовинівське".

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до наданого Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області розпорядження від 21 лютого 2000 року №59, перереєстровано КСП "Лутовинівське" в приватне сільськогосподарське підприємство "Лутовинівське" (а.с. 168).

Так, частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Положення частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із положенням пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України необхідно розуміти таким чином, що з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи припиняється і право власності.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 15 березня 2005 року до Державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи Приватного сільськогосподарського підприємства "Лутовинівське" (код ЄДРПОУ 03771264), номер запису 15671170003000041 та правонаступники відсутні (а.с. 170-173).

Таким чином, оскільки до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи ПрСП "Лутовинівське", правонаступника КСП "Лутовинівське", припиняється і право колективної власності на земельну ділянку згідно Державного акта на право колективної власності виданого КСП "Лутовинівське".

Крім того, суд відмічає, що згідно вимог земельного законодавства, чинного на момент діяльності КСП "Лутовинівське", землі КСП, що перебували у колективній власності, підлягали розпаюванню між його членами, при цьому, невитребувані (нерозпайовані) землі перейшли до складу земель запасу державної власності.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-530523414201 та №НВ-5305426642017 (а.с. 113-123) земельні ділянки площами 44,60 га та 105,00 га відносяться до земель державної форми власності, при цьому, право власності чи користування на такі земельні ділянки (їх частини) іншим особам не надавалося.

Таким чином, матеріалами справи фактично спростовуються твердження відповідача про те, що вищезазначені земельні ділянки відносяться до земель колективної власності.

При цьому, суд звертає увагу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, що отримуючи наказ (дозвіл) на розробку проекту землеустрою позивач мав очікувані сподівання на отримання земельної ділянки у користування, забезпечуючи виконання такого наказу, при цьому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав позитивний обов'язок забезпечити отримання земельної ділянки в порядку передбаченому земельним законодавством та без формальних відмов.

Крім того, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав перебування спірних земельних ділянок в колективній власності, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області фактично суперечить своїм же наказам про надання дозволів на розробку проектів землеустрою на ці ж землі, як державної форми власності, що в свою чергу не вносить прозорості і ясності таких дій відподача.

Аргументуючи вищевикладене суд вбачає, що на момент видання наказів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розробки та погодження проекту землеустрою органи Держгеокадасту не заперечували віднесення земельних ділянок до земель державної форми власності, разом з тим після вчинення позивачем усіх необхідних дій до стадії затвердження проекту землеустрою, відповідач не визнав за собою права розпорядження такими земельними ділянками та фактично позбавив позивача наданого земельним законодавство права користування такими землями.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог даної статті, відповідача не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер та позов підлягає задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені судові витрати у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номера 5322082500:00:001:1102, 5322082500:00:001:1104) сільськогосподарського призначення державної форми власності площами 44,6 га та 105 га для сінокосіння і випасання худоби за межами населених пунктів на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 04 квітня 2017 року №3498/6-17,

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номера 5322082500:00:001:1102, 5322082500:00:001:1104) сільськогосподарського призначення державної форми власності площами 44,6 га та 105 га для сінокосіння і випасання худоби за межами населених пунктів на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судові витрати, понесені ОСОБА_3 у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1280 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2017 року.

Суддя С.О. Удовіченко