Постанова № 70113344, 02.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 листопада 2017 р. № 820/4152/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Шидича А.В., Гури О.В., Новосьолової А.В.,

відповідача - Квартенка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет"

до Головного управління Державної фіксальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Харелектромет") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.09.2017 р. №№ 0001981411, 0001991411.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у ГУ ДФС у Харківській області були відсутні підстави для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ХАРЕЛЕКТРОМЕТ», через невручення копії наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, висновки викладені в акті перевірки, на підставі податкової інформації, отриманої від ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області 28.09.2016 р. № 1829/7/16-01-12-01-25 шодо контрагента ТОВ «Чермет Харків», є неправомірними, а отже винесені податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та наданих письмових поясненнях.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, позаяк позивач не мав права відносити суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Чермет Харків» оскільки в ході проведення перевірки використана отримана податкова інформація від ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області 28.09.2016 р. № 1829/7/16-01-12-01-25, згідно якої за результатами даних ЄРПН встановлено, що протягом липня - серпня 2016р. ТОВ «Чермет Харків" здійснено придбання товарів у ризикових постачальників, а саме: ТОВ "ТД "Афродіта", ТОВ "БІЗНЕС СТРАЙК" та ТОВ «Бонирисфен-груп ЛТД» по яких, в свою чергу, не одноразово надходила інформація, щодо діяльності спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. За таких обставин просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (адреса: 62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. Поштова, буд. 2 код ЄДРПОУ - 24478611) у встановленому законодавством порядку пройшло процедуру державної реєстрації та зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Харківської міської ради від 15.10.1996 за № 1 480 120 0000 001920.

Підприємство взято на податковий облік в органах податкової служби 22.10.1996р. за №2041, станом на 28.07.2017 р. перебуває на обліку в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (Чугуївське відділення) та є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 244786120378 (т. 1, а.с. 114).

Відповідно до копій витягу з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ, відомостей з ЄДРПОУ, основним видом діяльності ТОВ «ХАРЕЛЕКТРОМЕТ» є виробництво інших кольорових металів (код КВЕД 24.45). (т. 1, а.с. 108-112).

Для здійснення господарської діяльності позивач має ліцензію Міністерства промислової політики України АВ № 580813 (рішення про видачу ліцензії від 12.04.2011 року № 342, термін дії - необмежений) вид господарської діяльності: заготовля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових металів (т. 1, а.с. 115).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 14.07.2017 року № 3207, відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Чермет-Харків» податковий номер 36455308 за серпень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки фахівцями податкового органу складено акт перевірки № 8715/20-40-14-11-11/24478611 від 28.07.2017 року (т. 1 а.с. 25-38).

За висновками зазначеного акту перевірки, встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями в результаті завищення податкового кредиту на суму 462095 грн., встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у серпні 2016 року на суму 412990 грн., що призвело в свою чергу до заниження сплати податку до бюджету на суму 412990 грн. та завищення від'ємного значення на суму 52105 грн.

У відповідності до п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України позивач звернувся до контролюючого органу вищого рівня із запереченням на акт перевірки, за результатом якого листом від 29.08.20917 р. «Про розгляд заперечення на акт» надано відповідь, в якій зазначено, що висновки перевіряючих є правомірними та залишаються без змін (т.1 а.с. 42-49).

На підставі зазначених висновків відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001981411 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього на загальну суму 516237, 50 грн. та № 0001991411 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 52105,00 грн., задекларованого в декларації за серпень 2016 року (т. 1, а.с. 51-53).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 8715/20-40-14-11-11/24478611 від 28.07.2017 року, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Між ТОВ «ХАРЕЛЕКТРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Чермет Харків» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 55 від 27.01.14 р.(т. 1, а.с. 56-59) на виконання якого в серпні 2016 року ТОВ «Чермет Харків» було поставлено ТОВ «ХАРЕЛЕКТРОМЕТ» наступний товар:

- чушка ЦАМ на суму 351101,95 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000519 від 05.08.16р. (т. 1, а.с. 61);

- чушка М4 на суму 1138968,17 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000577 від 23.08.16р. (т. 1, а.с. 65);

- чушка М4 на суму 1300498,66 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000592 від 30.08.16р.( т. 1, а.с. 69).

ТОВ «Чермет Харків» було виписано та зареєстровано наступні податкові накладні:

- податкова накладна №27 від 05.08.16р. (т. 1, а.с. 88);

- податкова накладна №76 від 23.08.16р. (т. 1, а.с. 89);

- податкова накладна №101 від 30.08.16р. (т. 1, а.с. 90).

Як вбачається з акту перевірки податкові накладні отримані в електронному вигляді, зареєстровані і включені в Єдиний реєстр податкових накладних за серпень 2016 року в сумі 2 790 568,78 грн. та ПДВ у складі податкового кредиту на суму 465 094,80 грн.

Відвантаження на адресу ТОВ «Харелектромет» були здійснені ТОВ «Чермет Харків»:

- 05.08.2016 р. за видатковою накладною № 519 від 05.08.2016 р на суму 351 101,95 грн. на підставі довіреності № 851 від 05.08.2016 р на ім'я Попков А.М. (т. 1, а.с. 61). Доставка продукції була здійснена транспортом ТОВ «Харелектромет» автомобілем МАЗ 533605 АХ 5052 АI водій Попков А.М., ТТН №0050801 від 05.08.2016 р.( т. 1, а.с. 62). Отримана продукція від ТОВ «Чермет Харків» - Чушка ЦАМ оприбуткована на склад сировини згідно прибуткового ордера №1417 від 05.08.2016 р.( т. 1, а.с. 64);

- 23.08.2016 р. за видатковою накладної № 577 від 23.08.2016 р. на суму 1 138 968,17 грн. на підставі довіреності №886 від 15.08.2016 р на ім'я Попков А.М. (т. 1, а.с. 65). Доставка продукції була здійснена транспортом ТОВ «Харелектромет»: автомобілем МАЗ 533605 АХ 5052 АI причіп ГКБ 8350 АХ 7768 ХР водій Попков А.М., ТТН №0230801 від 23.08.2016 р.(т. 1, а.с. 66). Отримана продукція від ТОВ «Чермет Харків» - Чушка М4 оприбуткована на склад сировини згідно прибуткового ордера №1568 від 23.08.2016.(т. 1, а.с. 68);

- 30.08.2016 р. за видатковою накладною № 592 від 30.08.2016 р на суму 1300498,66 грн. на підставі довіреності №951 від 26.08.2016 р. на ім'я Попков А.М. (т. 1, а.с. 69). Доставка продукції була здійснена транспортом ТОВ «Харелектромет» автомобілем МАЗ 533605 АХ 5052 АI причіп ГКБ 8350 АХ 7768 ХР водій Попков А.М., ТТН №0300801 від 30.08.2016 р. (т. 1, а.с. 70). Отримана продукція від ТОВ «Чермет Харків» - оприбутковано на склад сировини згідно прибуткового ордера №1569 від 30.08.2016 р.(т. 1, а.с. 72).

ТОВ «ХАРЕЛЕКТРОМЕТ» має самостійний підрозділ - атестовану спектральну лабораторію, яка створена для вхідного контролю хімічного складу сировини та матеріалів.

Відповідно до ст.24 та ст.26 Закону України від 15.01.15р. №124-VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», ТОВ «ХАРЕЛЕКТРОМЕТ» здійснює добровільну оцінку відповідності придбаної сировини та підтверджується протоколами хімічного аналізу партії сировини від 05.08.16р., 23.08.16р. та 30.08.16р. (т. 1, а.с. 120).

У власній лабораторії згідно галузі атестації (Свідоцтво про атестацію №06544-2-7-6-КМС від 17.04.2014 р. "Порядок атестації вимірювальних лабораторій спеціалізованих металургійних переробних підприємств" ) позивач проводить вимірювання. Галуззю атестації є мідно-цинкові сплави (латунь ЛС-59), бронзи олов'яні (бронза О5Ц5С5), бронзи безолов'яні (бронза БрАЖ 9-4)(т. 1, а.с. 116).

Лабораторією ТОВ "Харелектромет" ведеться "Журнал плавок", в якому відображеться робота ливарних участків, а саме номера плавок, сировинній набір шихтового матеріалу, готова продукція та безповоротні втрати (т. 1, а.с. 165-172).

Вказана сировина оприбутковується на склад сировини по дебету рахунку 201 "Сировина та матеріали" та передається на виробництво. Під час передачі зі складу на виробництво в бухгалтерському обліку складається запис Дт 23- Кт 201, та в подальшому перероблена в готову продукцію - ЛС-59 в чушках, пруток ЛС - 59-1 ДСТУ 2060-2006, діаметром 50 мм, бронза 05Ц5С5 в асортименті та бронза БрАЖ в асортименті що підтверджується копіями карток рахунку 201, накладних - вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, карток рахунку 26, накладних на передачу готової продукції на склад (а.с. 181-215 т.1).

ТОВ «Харелектромет» здійснював оплату в безготівковій формі за придбаний товар, що підтверджується копіями банківських виписок та платіжних доручень. (т. 1, а.с. 73-87, 216-232).

Крім того, суд зазначає, що відповідачем до суду не надано доказів вручення позивачу копії наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 14.07.2017 року № 3207 про проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Чермет-Харків» податковий номер 36455308 за серпень 2016 року.

З цього приводу суд відзначає, що за правовим висновком, щодо застосування норм права, який викладений колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 27.01.2015 року по справі № 21-425а14, - "аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої".

Суд зазначає. що згідно ч. 1 ст. 244-2 КАСУ висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 244-2 КАСУ висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договорами відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум. податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у.. межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.8. ст. 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники. податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Контрагент позивача на час виписки податкових накладних був зареєстрованим платником податків, у тому числі ПДВ що не заперечується сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАСУ обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Фактичне виконання господарської операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах а також факт, що придбаний товар, був використаній підприємством у власній господарської діяльності повністю підтверджується -наданими до перевірки документами, наявними у підприємства основними засобами, оприбуткування отриманих ТМЦ, відображення вказаних операцій повністю підтверджується дослідженими відомостями бухгалтерського обліку підприємства.

Наявність отриманого товару в складських приміщеннях підприємства також підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 та накладними внутрішнього переміщення одержаного товару на виробничих підрозділах підприємства, які було надано до перевірки.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Інших мотивів встановлення з боку підприємства в основу висновків акту щодо порушень вимог ПК України щодо завищення сум податкового кредиту та інших порушень, встановлених у акті перевірки не покладено.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 3, зазначеної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 передбачено,що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу, укладеного позивачем із ТОВ «Чермет Харків». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочинів укладених між позивачем та вказаними контрагентами. Натомість, позивачем надано достатній обсяг документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання придбаних товарів у його власній господарській діяльності.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість збільшення відповідачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення з цього податку, і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2017 року № 0001981411 та № 0001991411 як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.09.2017 року № 0001981411 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 516237, 50 грн. (п'ятсот шістнадцять тисяч двісті тридцять сім гривень 50 копійок), в тому числі 412990, 00 грн. (чотириста дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень) за податковими зобов'язаннями та 103247, 50 грн. (сто три тисячі двісті сорок сім гривень 50 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.09.2017 року № 0001991411 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 52105, 00 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто п'ять гривень).

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. Поштова, 2, податковий номер 24478611) у розмірі 8525, 14 грн. (вісім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 14 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.