Постанова № 70113216, 07.11.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1412/1716 год. 30 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Дудар Е.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, за участю третьої особи - фермерського господарства "ВЛ-Фермер" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі-позивачі) звернулися до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі-відповідач, Управління), за участю третьої особи - фермерського господарства "ВЛ-Фермер", в якому просять:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для ведення особистого фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер 6520955100:04:033:0002), згідно договору оренди землі від 15.12.2016 року, зареєстрованого 25.12.2016 року;

- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для ведення особистого фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер 6520955100:04:033:0002), згідно договору оренди землі від 15.12.2016 року, зареєстрованого 25.12.2016 року.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Суду пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок у розмірі, що не перевищують земельну частку (пай), за рахунок земель раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для ведення особистого фермерського господарства та отримали відмову відповідача у наданні такого дозволу, оформлену листом від 08.09.2017 року, із зазначенням причини відмови - невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою та проектів землеустрою. Позивачі вважають протиправною таку відмову відповідача, оскільки у відмові не надано жодної фактичної чи правової оцінки відповідності поданих позивачами документів вимогам ст. 118 ЗК України, тобто наявності чи відсутності підстав для відмови. Стаття 118 ЗК України не містить таких підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою членам фермерського господарства на отримання земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації, на які посилається відповідач у листі від 08.09.2017 року. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову, зазначивши, що позивачам надана відмова у задоволенні клопотання у звязку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки (обєкта) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, в даному випадку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними". Відповідач зазначає, що згідно вказаної постанови органи Держгеокадастру під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області. Таким чином, відповідач розпоряджається не всіма земельними ділянками на території області, а виключно 25 % площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Відтак, земельні ділянки, на які претендують позивачі, не входять до переліку земельних ділянок, на які ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на момент розгляду заяви позивачів мав право розпоряджатися в рамках Постанови № 413, що не обмежує їх права, як громадян, на отримання земельної ділянки. Також, відповідач зазначає, що враховуючи дату укладання договору оренди земельної ділянки 15.12.2016 року, тобто менше року, вказаного часу не достатньо для отримання позивачами відповідного досвіду щодо ведення фермерського господарства, що ставить під сумнів можливість фактичного повноцінного обробітку землі, використання її за цільовим призначенням та збереження її якісного стану. Разом з тим, припинення договірних відносин та передача у власність земельної ділянки відобразиться на доходах до місцевого бюджету. Як вважає відповідач, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції Управління, оскільки передача земельних ділянок у власність громадян належить до дискреційних повноважень відповідача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

15.12.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) на підставі протоколу земельних торгів від 15.12.2016 року № 75/12/16, укладено договір оренди землі, предметом якого є надання орендарю в строкове (на 7 років) платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 21,1341 га для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області, кадастровий № 6520955100:04:033:0002.

19.12.2016 року відповідно до акту приймання-передачі обєкта оренди ОСОБА_3 прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 21,1341 га.

Відповідно до Статуту фермерського господарства "ВЛ-Фермер" (нова редакція), затвердженого рішенням засновника господарства від 26.06.2017 року № 2 та зареєстрованого 18.07.2017 року державним реєстратором Управління Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області, до складу господарства входять: голова ФГ ОСОБА_3 та член ФГ ОСОБА_4 Фермерське господарство користується на підставі договору оренди землі від 15.12.2016 року, зареєстрованому 25.12.2016 року, земельною ділянкою площею 21,1341 га.

08.09.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом № Л-9799/0-3436/6-17 надало відповідь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розгляд їх заяв стосовно надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованих на території Великоолександрівської селищної ради. За результатами розгляду заяв відповідач відмовив позивачам у наданні запитуваних дозволів мотивуючи тим, що на даний час має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області за попередній квартал та повідомив, що зазначена ділянка не ввійшла до переліку ділянок, виділених для безоплатної приватизації.

Тобто, вказаним листом відповідач повідомив позивачів про наявність обставин, які перешкоджають позитивному вирішенню питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача про протиправність відмови відповідача, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року № 973-ІV (далі - Закон № 973-ІV).

Так, відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 973-ІV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності із земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (ч. 2 ст.13 Закону № 973-ІV).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

За приписами частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної передачі є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку громадянин має намір отримати у власність, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також містобудівної документації та схем землеустрою.

Варто відмітити, що інших підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Земельний кодекс не визначає.

Як зазначено вище, лист відповідача від 08.09.2017 року № Л-9799/0-3436/6-17 щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і викладена в ньому позиція (фактично відмова), не містить визначеної частиною 7 статті 118 ЗК України (невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів) підстави для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою.

У судовому засіданні представник відповідача зауважив, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, як територіальний орган, якому Земельним кодексом надано право передавати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відмовив позивачам у задоволенні клопотання, оскільки місце розташування земельної ділянки, яку позивачі мають намір отримати у власність, не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, як на підставу для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою, зважаючи на наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі-Стратегія).

Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Основними завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.

Згідно Механізму реалізації Стратегії Держгеокадастр реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до закону, державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; проводить моніторинг та оцінку результативності реалізації Стратегії.

Таким чином, дана Стратегія прийнята з метою вдосконалення системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, а також раціонального та ефективного їх використання та жодним чином не регулює правовідносини між громадянином та державою щодо передачі земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення фермерського господарства.

Відтак, посилання відповідача на Стратегію, як на нормативний акт, що прийнятий на виконання Земельного кодексу України, чи іншого закону, що регулює земельні правовідносини, та надає відповідачу право відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправними.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області здійснює свої повноваження відповідно до законодавчих актів України, у тому числі актів Кабінету Міністрів, проте Стратегія не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного Кодексу України.

Разом з тим суд зауважує, що право користування земельною ділянкою, яку позивачі мають намір отримати у власність, набуто останніми за результатами земельних торгів, що підтверджує їх досвід роботи у сільському господарстві.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Відмовляючи позивачам у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою, відповідач, відповідно до пунктів 2-8 ч. 3 ст. 2 КАС України, повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, перешкоджаючи позивачам в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності без законних на те підстав, відповідач таким чином перешкоджає позивачам у реалізації законодавчо наданого їм права, чим порушує принципи рівності перед законом та пропорційності, які визначені ст. 2 КАС України.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що зобов'язання його вчинити певні дії є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Дана правова позиція викладена у пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі".

Беручи до уваги ту обставину, що у листі-відмові від 08.09.2017 року відповідач не навів передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд вважає, що у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області відсутнє право адміністративного розсуду, відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є зобов'язання відповідача надати вищезазначений дозвіл.

Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустими доказами не довів правомірності свого рішення про відмову у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а відтак про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок земель, наданих в оренду для ведення особистого фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер 6520955100:04:033:0002), згідно договору оренди землі від 15.12.2016 року, зареєстрованого 25.12.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "ВЛ-Фермер", земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок земель, наданих в оренду для ведення особистого фермерського господарства загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер 6520955100:04:033:0002), згідно договору оренди землі від 15.12.2016 року, зареєстрованого 25.12.2016 року.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати суду звіт про її виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2017 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 6.2.1