Постанова № 70113003, 09.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5300/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Стефанова С.О.,

суддів Кравченка М.М., Марина П.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі по тексту – відповідач або МВС України), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що виразилися у ненаданні відповіді по суті його звернень від 19.09.2017 року та 27.09.2017 року;

- зобов’язати відповідача надати письмову відповідь по суті на звернення позивача від 19.09.2017 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача 150 000 грн. у якості компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 19.09.2017 року та 27.09.20167 року він звертався до відповідача із заявами, які всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян» були переслані. Позивач вважає, що не надавши відповіді по суті на його заяви, відповідач порушив Закон України «Про звернення громадян», що завдало йому моральних страждань, оскільки унеможливлювало функціонування його особистості на Конституційних засадах.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що звернення ОСОБА_1 від 19.09.2017 року та від 27.09.2017 року відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» у п’ятиденний термін були надіслані за належністю до Національної поліції України для подальшого розгляду, про що одночасно повідомлено заявника, а тому Міністерство внутрішніх справ України діяло в межах та у спосіб передбаченим чинним законодавством України та права позивача порушені не були.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вирішив розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

19.09.2017 року на адресу МВС України надійшло звернення ОСОБА_1 стосовно надання інформації щодо незабезпечення працівників поліції форменим одягом (а.с. 4).

Крім того, 27.09.2017 року на адресу МВС України надійшло повторне звернення ОСОБА_1 щодо зобов’язання надати відповідь на його звернення від 19.09.2017 року (а.с. 5).

Відповідачем листами від 22.09.2017 року та від 29.09.2017 року на вищезазначені звернення позивача надано відповіді, відповідно до яких, у зв’язку з тим, що порушені у зверненні питання відносяться до компетенції Національної поліції України, та відповідно до вимог частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» електронні звернення позивача від 19.09.2017 року та від 27.09.2017 року надіслані за належністю для розгляду в установлений законом термін, про що повідомлено позивача.

Надаючи правову спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» були ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України та утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

Згідно з Законом України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Беручи до уваги вищезазначене, питання наведенні у зверненнях ОСОБА_1 від 19.09.2017 року та від 27.09.2017 року щодо незабезпечення працівників поліції форменим одягом належить до компетенції Національної поліції України.

Відповідно до п. 5.2 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року № 1177 щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень:

- прийняти до свого провадження;

- передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого апарату МВС, закладу, установи, підприємства, що належать до сфери управління МВС;

- надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, про що одночасно повідомити автора;

- залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України у разі надсилання звернення для перевірки і прийняття рішення до закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, строк розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до МВС і закінчується днем надання відповіді тим органом (підрозділом) МВС, який його розглядав по суті. В інших випадках строк розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації.

Про надсилання звернення МВС до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, за належністю необхідно обов'язково інформувати про це автора звернення.

Згідно з 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Судом встановлено, що у відповідності з вищезазначеними вимогами законодавства, звернення ОСОБА_1 від 19.09.2017 року та 27.09.2017 відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» у п’ятиденний термін були надіслані відповідачем за належністю до Національної поліції України для подальшого розгляду, про що одночасно повідомлено заявника, що підтверджується листами МВС України від 22.09.2017 року № 3-9393 та від 29.09.2017 року № 3-9644, які наявні у матеріалах справи.

Отже, Міністерство внутрішніх справ України діяло в межах та у спосіб передбаченим чинним законодавством України, а тому права позивача порушені не були.

У відповідності до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Моральну шкоду позивач оцінив в 150 000 грн. та обґрунтував її протиправними діями відповідача, що виразилися у ненаданні відповіді по суті його звернень.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Крім цього, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен обґрунтувати, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За наслідками розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що позивачу не була спричинена моральна шкода, оскільки при розгляді його звернень відповідач діяв в межах чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

При цьому, суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач, враховуючи свою адміністративну правосуб’єктність, керуючись ст.ст. 48,56 КАС України, скористався своїм правом на судовий захист, при цьому згідно ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.О. Cтефанов

Судді М.М. Кравченко

ОСОБА_2