Ухвала суду № 70112467, 09.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Конституційного суду України про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Конституційного суду України, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним повернення позивачу конституційної скарги, викладене в листі Секретаріату Конституційного Суду України від 26.10.2017 року вих. №4-12-18/2885;

- зобов’язати Конституційний Суд України розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 за вхідним №18/4225 від 13.10.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 листопада 2017 року ОСОБА_1 отримано лист з Секретаріату Конституційного Суду України від 26.10.2017 року вих. №4-12-18/2885 про повернення позивачу конституційної скарги, зареєстрованої Конституційним Судом України за вхідним №18/4225 від 13.10.2017 року, у зв’язку з невідповідністю вказаної скарги вимогам Закону. Позивач вважає, що відповідач порушує загально правовий принцип доступу до правосуддя, оскільки скарга подана ОСОБА_1 у письмовій формі, що означає, на думку позивача, безпідставність та незаконність повернення конституційної скарги, у зв’язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з’ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а частиною 2 статті 4 цього Кодексу встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте, з огляду на зміст позовних вимог, в даному випадку між позивачем та відповідачем правовідносини, які підпадають під юрисдикцію адміністративного судочинства, не виникають з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 55 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року №2136-VIII встановлено, що конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу. Частиною 2 вищевказаної статті визначений перелік вимог до конституційної скарги.

Стаття 57 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року №2136-VIII передбачає порядок попередньої перевірки звернень до Суду.

Так,звернення до Суду надсилаються поштою або подаються безпосередньо до Секретаріату.

Попередню перевірку звернень до Суду здійснює Секретаріат.

Якщо конституційна скарга за формою не відповідає вимогам цього Закону, керівник Секретаріату повертає її суб’єкту права на конституційну скаргу.

Повернення конституційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Суду з дотриманням вимог цього Закону.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у даній справі судом також врахована позиція Верховного Суду України викладена у пункті 10 Постанови Пленуму № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» про те, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. У розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.

Вказана позиція кореспондується з положеннями пункту 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Таким чином, суд зазначає, що дії суду (судді), вчинені при виконанні ними своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ, а також в порядку конституційного судочинства), є не управлінськими, а процесуальними, і можуть були оскаржені лише у порядку, визначеному процесуальним законодавством України.

У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності. Але в даному випадку, спірні правовідносини перебувають поза межами такої управлінської діяльності, а перебувають, як зазначалося вище, в площині здійснення відповідачем правосуддя при розгляді конституційної скарги.

Згідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно пунктів 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі , якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.

З огляду на все вищезазначене, суд приходить до висновку, що зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, в даному випадку відповідача, оскільки оскаржені позивачем дії є вчиненими в межах здійснення конституційного правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Суд наголошує, що в даному випадку відсутня обов'язкова ознака, яка визначає юрисдикцію адміністративного суду, це наявність публічно-правового спору, суб'єкт владних повноважень (відповідач) в даному випадку перебуває поза межами цих відносин.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв’язку з чим підстави для відкриття провадження в адміністративній справі відсутні.

Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною в позовній заяві адресою.

Роз'яснити позивачу, що згідно частини 5 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали згідно статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.