Постанова № 70109628, 23.10.2017, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-а/679/206/2017

Справа № 679/1272/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 року Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

при секретарі Федорчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нетішин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нетішинського міського голови, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні, з 24.03.2009 року він проходив службу на посаді спеціаліста 1 категорії відділу виконавчого комітету Нетішинської міської ради ведення Державного реєстру виборців.

15.02.2017 року був переведений на посаду спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Нетішинської міської ради.

Розпорядженням Нетішинського міського голови від 04.09.2017 року № 280/2017-рк припинено службу в органах місцевого самоврядування та звільнено позивача з посади спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 04.09.2017 року згідно, з абзацом 2 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги посадової особи місцевого самоврядування, передбаченої ст.11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме, порушення вимог пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 щодо незаконної реєстрації ним місця проживання ОСОБА_2 у квартирі № 82, по пров.Миру, 14.

Звільнення вважає незаконним і необґрунтованим, а також таким, що порушує його права, передбачені ст.ст.38, 43 Конституції України, ст.5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», так як за основу розпорядження був покладений лише висновок комісії щодо встановлення правомірності реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі №82, пров.Миру, 14, м.Нетішин від 29.08.2017 року.

З якого вбачається, що 29.06.2016 року спеціалістом 1 категорії реєстраційного відділ виконавчого комітету Нетішинської міської ради ОСОБА_1 проведено реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: м.Нетішин, пров.Миру, 14 кв.82. Однак, на час реєстрації місця проживання у квартиру № 82, на пров.Миру, 14, ОСОБА_2 не надала документи, що підтверджують її право на проживання у вказаній квартирі, крім того, згода власника квартири на реєстрацію місця проживання, також, була відсутня.

Крім того, позивач вважає, що передумовою звільнення є ретельне службове розслідування, проведення якого регулюється Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.06.2000 року № 950.

Разом з тим, службове розслідування, як того передбачає Постанова Кабінету міністрів України від 13.06.2000 № 950 «Про порядок проведення службового розслідування», не проводилось.

Позивач зазначає, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення служби в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги або звільнення з органу місцевого самоврядування, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли посадова особа органу місцевого самоврядування скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження цього органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчинила дисциплінарний проступок, не може бути звільнена за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Однак, позивач вважає, що в оскаржуваному ним розпорядженні не зазначено у чому полягає порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування, який проступок скоїла посадова особа місцевого самоврядування проти інтересів служби, що суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов'язків, а також чим мотивоване неможливість застосування до нього як посадової особи місцевого самоврядування дисциплінарного стягнення.

Таким чином, оскаржуване розпорядження прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, та без дотримання порядку звільнення.

З дня звільнення - 04.09.2017 року позивач не працює. Відповідно, строк, що сплив із зазначеної дати і до дня поновлення на роботі, становить вимушений прогул.

Хоча, в судовому засіданні позивач і визнав, що провів реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: м.Нетішин, пров.Миру, 14 кв.82 без документів, що підтверджують право на проживання у вищевказаній квартирі та без згоди власника квартири. При цьому, позивач вважає, що припинення служби в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності службової особи, яка вчинила діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На підставі наведеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Нетішинського міського голови від 04.09.2017 року № 280/2017-рк «Про звільнення ОСОБА_1С.», поновити його посаді спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області з 04.09.2017 року, стягнути з виконавчого комітету Нетішинської міської ради на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.09.2017 року до дня поновлення на роботі.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 недотримався посадових обов’язків, факт порушення визнав. Однак, позивача звільнили неправомірно, оскільки висновку комісії щодо встановлення правомірності реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі №82 пров.Миру,14 м.Нетішин не було. Заходи впливу до ОСОБА_1 не вживалися, вимоги ст.149 КЗпП України недотримані. Просив заявлені в позові вимоги задоволити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Зазначила, що виконавчий комітет Нетішинської міської ради заперечує проти позову в повному обсязі у зв’язку із незаконністю та необґрунтованістю вимог позивача. Вказавши на те, що згідно Конституції України та законодавства України, посадові особи повинні діяти лише в межах чинного законодавства.

Стаття 68 Конституції України констатує, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

29.06.2016 року, позивачем ОСОБА_1, який працював на посаді спеціаліста 1 категорії реєстраційного відділу виконавчого комітету Нетішинської міської ради, проведено реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: м.Нетішин, пров.Миру, 14, квартира №82. Вказану реєстрацію місця проживання проведено адміністратором відділу з організації діяльності центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нетішинської міської ради на підставі прийнятих від ОСОБА_2 документів, зокрема: заяви встановленої форми від 24.06.2016 року; копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 09.10.2015 року; копії свідоцтва про право власності від 15.01.2008 року; копії договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.03.2016 року № 2/3251, укладеного між КП НМР «ЖКО» та ОСОБА_2; копії акта проживання ОСОБА_2 без реєстрації у квартирі № 82 на пров. Миру, 14, від 24 лютого 2016 року № 9, складеного КП НМР «ЖКО»;квитанція про сплату адміністративного збору.

Однак, згідно Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, для реєстрації місця проживання особа повинна надати документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласника житла, наймача та членів його сім'ї.

На час реєстрації місця проживання у квартиру № 82, на пров. Миру, 14, ОСОБА_2 документи, що підтверджують право на проживання в означеній квартирі не надані, згода власника квартири відсутня.

В результаті розгляду заяви ОСОБА_4 щодо скасування незаконної реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі №82 на пров.Миру, 14 та службової записки начальника відділу місця проживання ВК НМР - ОСОБА_5 міським головою - ОСОБА_6 було видано розпорядження від 22.08.2017 року № 148/2017-р «Про комісію щодо встановлення правомірності реєстрації місця проживання ОСОБА_2В.»

Провівши перевірку, комісія дійшла висновку, що реєстрація місця проживання, здійснена спеціалістом 1 категорії реєстраційного відділу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 від 29.06.2016 року ОСОБА_2 у квартиру № 82, на пров.Миру, 14, проведена з порушенням вимог пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 та підлягає скасуванню.

Розглянувши висновок комісії та враховуючи пояснення ОСОБА_1, який визнав факт реєстрації ОСОБА_2 без належних на то підстав, було винесене розпорядження «Про звільнення ОСОБА_1С.» від 04.09.2017 року №280/2017-рк.

Крім того, виконавчим комітетом Нетішинської міської ради направлено заяву від 07.09.2017 року №29/01-05-2925/2017 про вчинення громадянином ОСОБА_1 кримінального правопорушення до Нетішинського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області за ст.366 КК України.

На підставі наведеного представник відповідачів просить в позові відмовити, так як вимоги позивача необґрунтовані та не будуються на Законі.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи на наступних підстав.

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

У розумінні статті 1 названого Закону служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 11 зазначеного Закону громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу.

Отже, позивач є посадовою особою органу місцевого самоврядування, який склав відповідну присягу.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, судом встановлено, що 15.02.2017 року ОСОБА_1 переведений на посаду спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації місця проживання ВК НМР, 04.09.2017 року припинено службу в органах місцевого самоврядування та звільнено із займаної посади згідно з абзацом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Розпорядженням Нетішинського міського голови №280/2017-рк від 04.09.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1С.» позивача звільнено з посади спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Нетішинської міської ради 04.09.2017 року згідно з аб.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме, порушення вимог пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 0203.2016 № 207 щодо незаконної реєстрації мною місця проживання ОСОБА_2 у квартиру № 82, на пров.Миру, 14.

Як вбачається з Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, для реєстрації місця проживання особа повинна надати документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласника житла, наймача та членів його сім’ї.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи слугував факт реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі № 82, пров.Миру, 14, м.Нетішин без законних на те підстав.

Даний факт було встановлено в результаті роботи комісії, створеної на підставі розпорядження від 22.08.2017 року №148/2017-р міського голови - ОСОБА_6 щодо встановлення правомірності реєстрації місця проживання ОСОБА_2

Дана комісія була створена для розгляду заяви ОСОБА_4 щодо скасування незаконної реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі №82 на пров.Миру, 14 та службової записки начальника відділу місця проживання ВК НМР - ОСОБА_5

Згідно висновку комісії - реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі № 82, пров.Миру, 14, м.Нетішин проведена з порушенням вимог законодавства.

Як вбачається з ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

У частині другій статті 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» наведено текст Присяги посадових осіб місцевого самоврядування. При цьому, з тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки посадової особи місцевого самоврядування закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, посадова особа місцевого самоврядування покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження служби. Таким чином, припинення служби в органах місцевого самоврядування у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність службових осіб місцевого самоврядування можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

При цьому, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли службова особа місцевого самоврядування скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Досліджуючи обставини у справі, суд вважає дії позивача фактично були спрямовані на порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування, яка полягає у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: м.Нетішин, пров.Миру, 14 кв.82 без документів, що підтверджують право на проживання у вищевказаній квартирі та без згоди власника квартири.

Здійснення вищезазначених дій позивачем було проведено всупереч інтересів служби та всупереч покладеним на нього обов'язкам, що підриває довіру до нього як до носія влади. Крім того, проведення даної реєстрації позбавило власницю ОСОБА_4 можливості вільно користуватися належним її майном.

Твердження позивача та його представника з приводу того, що відповідачем не дотримано процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, судом оцінюється критично.

Так, відповідачем здійснювалась перевірка підстав реєстрації ОСОБА_2 за адресою: м.Нетішин, пров.Миру, 14 кв.82. За результатами такої перевірки встановлено незаконність такої реєстрації. Позивачем визнано факт реєстрації з порушенням закону. Відповідачем, враховуючи тяжкість наслідків, застосовано одне із можливих видів стягнення – звільнення.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяв у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до положень, закріплених ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач довів законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, якими підтверджується протиправність його звільнення, у зв’язку з чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов’язання поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області та стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу, як такі, що є похідними від позовної вимоги щодо скасування наказу про звільнення.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про місцеві державні адміністрації», ст.147 КЗпП України і ст.ст.11, 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н ОВ И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Вінницький апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі через Нетішинський міський суд апеляційної скарги.

Головуючий: