Постанова № 70108628, 01.11.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 01.11.2017 Справа № 554/6548/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

1 листопада 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Савченка А. Г.

при секретарі Гречка Є. В.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції у м. Полтава Департаменту патрульної поліції України капітана поліції ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Департамент патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,

в с т а н о в и в :

21 серпня 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначив, що 19 серпня 2017 року відповідачем він на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що близько 08 год. 02 хв. цього дня він керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д. н. з. JUV 740, не маючи при собі поліса (договору) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), чим порушив вимоги п. 2.1 «г» Правил дорожнього руху України (далі - Правил), про що останнім була винесена постанова серії БР № 032243.

Заперечуючи факт вчинення інкримінованого йому порушення Правил, він зазначив, що страховий поліс при собі він мав при собі мав і його на вимогу працівників поліції надав, але незважаючи на це відповідачем було винесено оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, яку він вважає незаконною і просить її ск5асувати, закривши провадження по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи ОСОБА_3 в суді позов не визнали, заперечували проти його задоволення, зазначаючи, що позивач допустив інкриміноване йому порушення Правил, що було безпосередньо виявлено відповідачем, а тому у визначеній законом процедурі він був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу, про що було винесено відповідну постанову. При її винесенні позивачу у відповідності до Конституції України та КУпАП були розяснені його права, якими він в повній мірі скористався.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, обєктивно дослідивши надані сторонами докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови серії БР № 032243 від 19 серпня 2017 року (а. с. 6) ОСОБА_4 підданий адміністративному стягненню на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення п. 2.1 «г» Правил, копію якої він в той же день отримав.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України: «У адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В Рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України прийшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних засадах та правових презумпціях. Однією з таких презумпцій являється закріплена в ст. 62 Основного Закону України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, доки її провина не буде доведена в установленому законом порядку.

Частина 1 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Під управлінням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зрушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічним можливостям транспортного засобу.

П.2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України зобовязує водіїв механічних транспортних засобів мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Не додержання цього пункту Правил дорожнього руху тягне за собою адміністративну відповідальність лише, якщо водій керував транспортним засобом без відповідного полісу.

Частини 1-3 ст. 7 КУпАП визначають основні засади забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Зокрема, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При цьому закон передбачає не лише диференціацію відповідальності за типовими ознаками посягання, але і її індивідуалізацію з врахуванням ознак, притаманних для конкретного правопорушення. При цьому відбувається врахування індивідуальних ознак конкретного діяння й особи, яка його вчинила, а не типові властивості.

Цих вимог законодавства при винесенні оспорюваного рішення враховано не було.

Так, позивачеві на підставі постанови серії БР № 032243 від 19 серпня 2017 року ставиться у провину те, що він не мав відповідний страховий поліс, хоча відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена лише у випадку, коли особа цього поліса або «не має при собі», або «не предявила для перевірки».

Відповідачем не ставиться в провину ОСОБА_4 «не предявлення полісу для перевірки», а відсутність у позивача при собі страхового полісу відповідачем не доведено належними і допустимими доказами. Зокрема, не представлено жодних письмових пояснень з цього приводу самого позивача, свідків чи очевидців події, відео-звукозаписів, документів відповідних страхових реєстрів, протоколів огляду, тощо.

Із наданого та переглянутого в суді відеозапису слідує, що ОСОБА_4 мав при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який дістав із салону автомобіля та надав його відповідачу.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача та представника третьої особи про те, що поліс позивачу був принесений його дружиною вже після зупинки транспортного засобу, яким він керував. При цьому суд виходить з того, що рух транспортним засобом позивач розпочав на вимогу працівників поліції прибрати його з прибудинкової території, де він перешкоджав проїзду на неї іншим транспортним засобам. Вийшовши з квартири, позивач ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля та розпочав рух ним, виїхавши за ворота території, де і був зупинений працівниками поліції, які запропонували йому надати відповідні документи на право керування транспортним засобом, що ним і було зроблено.

Викладене свідчить, що позивач на час складення щодо нього постанови про адміністративне правопорушення о 08 год. 02 хв. 19 серпня 2017 року мав поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що вочевидь спростовує формулювання його звинувачення, викладене відповідачем у постанові серії БР № 032243 від 19 серпня 2017 року.

Суд при цьому зазначає, що, з урахуванням Конституційних принципів законності та індивідуалізації відповідальності, обовязковою передумовою накладення на особу адміністративного стягнення є точний виклад обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення, прямо передбаченого законодавством. Притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях є неприпустимим.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності свого рішення, у звязку з чим оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підлягає скасуванню.

Вимоги позивача про закриття провадження у справі відносяться до дискреційних повноважень органу (посадової особи) уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення та виходять за межі повноважень суду, визначених Кодексом адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних позовів в порядку ст. 171-2 цього кодексу, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову серії БР № 032243 від 19 серпня 2017 року в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 7 листопада 2017 року.

Суддя А. Г. Савченко