Ухвала суду № 70108007, 09.11.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2764/16-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/3955/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 09.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 менеджмент системс» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 менеджмент системс», Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», третя особа ОСОБА_4, про стягнення матеріальної шкоди, страхового відшкодування та судових витрат ,-

встановила:

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на таке.

15 січня 2015 року о 16.05 годині в м. Києві по проспекту Бажана - вул. Григоренка, автомобіль «ДАФ», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «TOYOTA VENZA», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобілем «Шкода», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року, що залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та звільнено від відповідальності внаслідок закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Автомобіль «TOYOTA VENZA», який на праві власності належить позивачу, при зіткненні отримав значні технічні ушкодження. Згідно з висновком експертно-товарознавчого дослідження №489 по визнанню вартості матеріальних збитків від27 січня 2015 року, величина матеріальних збитків становить 130322 гривень 46 копійок та вартість цієї експертизи 1044 гривень.

04 червня 2015 року між позивачем та ПрАТ «Київський страховий дім» була укладена угода про визнання розміру та способу здійснення страхового відшкодування, за результатами якої, ПрАТ «Київський страховий дім» перерахував ОСОБА_3, як потерпілій особі 44000 гривень страхового відшкодування по страховому випадку.

Оскільки ОСОБА_4 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових відносинах з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс», а вина ОСОБА_4 доведена, позивач з урахуванням заяви про уточнення позову, просивстягнути з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» різницю між фактичним розміром витрачених коштів по відновлювальному ремонту і страховою виплатою, а саме: 6000 гривень недоплаченого страхового відшкодування у межах страхового ліміту, 93944 гривень 61 копійок у відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, витрати на проведення експертно-товарознавчого дослідження у розмірі1044 гривень, витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000 гривень та судові витрати у сумі 999 гривень 44 копійки пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду заподіяну дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 93944 грн. 61 коп., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 1044 грн., витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн., а всього 99988 грн. 61 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» на користь ОСОБА_3 пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір в розмірі 999 грн. 88 коп.

Не погодившись з рішення суду, відповідач ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного зясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що рішення суду не містить посилання на докази знаходження ОСОБА_4В у трудових відносинах з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» в період ДТП. Крім того, вказав що у рішенні суду відсутній розрахунок витрат на правову допомогу у відповідності до вимог закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ПрАТ «Київський страховий дім» у повному обсязі та у відповідності до вимог закону виконав зобовязання за договором про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виплативши страхове відшкодування на користь ОСОБА_6 Крім того, враховуючи перебування ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс», дійшов висновку, що різницю між фактичним розміром понесених витрат на ремонт автомобіля та страховим відшкодуванням, слід стягнути з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс».

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Відповідно до положення ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року (під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2014 року між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на забезпечений транспортний засіб «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується копією полісу №АІ/1635576 (а.с.31).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня2015 року встановлено, що 15 січня 2015 року о 16.05 годині в м. Києві по проспекту Бажана - вул. Григоренка, автомобіль «ДАФ», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «TOYOTA VENZA», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобілем «Шкода», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, що призвело до пошкодження трьох транспортних засобів, чим порушив вимоги п.13.1ПДРУкраїни, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбаченест.124 КУпАП(а.с.22-24).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року залишено без змін (а.с.25-28).

За таких обставин вина ОСОБА_4 не підлягає доказуванню в порядку ст. 61 ЦПК України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини ОСОБА_4, який на час скоєння дорожньо-транспортної перебував у трудових відносинах з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс», власнику пошкодженого автомобіля «TOYOTA VENZA», номерний знак НОМЕР_4, ОСОБА_3 (а.с.9), згідно з висновком експертно-товарознавчого дослідження №489 по визнанню вартості матеріальних збитків від 27 січня 2015 року, завдано матеріальних збитків в розмірі 130322 гривень 46 копійок (а.с.12-13).

Відповідно до рахунку-фактури №СЧ-0000755 від 23 січня 2015 року вартість експертизи автомобіля «TOYOTA VENZA», номерний знак НОМЕР_2, становить1044 гривень (а.с.14), яку ОСОБА_3 сплатила, що підтверджується квитанцією №QS000060195301 від 23 січня 2015 року (а.с.15).

04 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «Київський страховий дім», де було застрахований автомобіль, який належить ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» із заявою на виплату страхового відшкодування у розмірі 50000 гривень (а.с.29).

В той же день за результатами розгляду наданих документів, між ПрАТ «Київський страховий дім» та ОСОБА_3 було укладено угоду про визнання розміру та способу здійснення страхового відшкодування у розмірі 44000 гривень, яка перераховується на рахунок потерпілої особи протягом 10-ти робочих днів з дня підписання цієї угоди, але не пізніше 18 червня 2015 року (а.с.30).

Згідно умов угоди ПрАТ «Київський страховий дім» виплатив страхове відшкодування на користь ОСОБА_6 у розмірі 44000 гривень.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №2від 11 лютого2015 року та реалізаційної накладної №0000711/02/15 від 11 лютого 2015 року позивачем були придбані запасні частини на пошкоджений автомобіль на загальну суму 108763 гривень 20 копійок (а.с.16).

Відповідно до акту виконаних робіт та квитанції до прибутково-касового ордеру №01550 від 09 квітня 2015 року був проведений кузовний ремонт пошкодженого автомобіля та заміна пошкоджених запчастин на суму 35181 гривень 41 копійок (а.с.18,21).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, відповідач ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» був володільцем джерела підвищеної небезпеки, з яким ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах в момент вчинення ДТП.

З таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки, має відповідати за спричинену шкоду, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, ґрунтується на матеріалах справи та вимогах ст. 1172 та ч.2 ст. 1187 та ст. 194 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4В не перебував в трудових відносинах з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, судовими рішеннями Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року та Апеляційного суду м.Києва від 26 жовтня 2015 року встановлено той факт, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс».

Крім того колегія судді враховує, що між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу «DAF», що підтверджується копією полісу.

В момент скоєння вказаної ДТП за кермом зазначеного автомобіля перебував саме ОСОБА_4 Представник ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс» не подавав заяву до правоохоронних органів про неправомірне заволодіння вказаним транспортним засобом ОСОБА_4

Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_4 на час вчинення ДТП не перебував у трудових відносинах з ТОВ «ОСОБА_2 менеджмент системс», апелянт не надав будь-якого доказу на підтвердження цих обставин.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність за спричинену позивачі шкоду має нести відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки, оскільки шкода заподіяна з вини ОСОБА_4, який знаходився з даною організацією в трудових відносинах, під час виконання трудових обовязків.

Доводи відповідача про безпідставність стягнення витрат на правову допомогу у звязку з відсутністю розрахунку колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду; витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, повязані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачені такі граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу якщо компенсації сплачуються іншою стороною не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру прожиткового мінімуму доходів громадян за годину її роботи.

Так в матеріалах справи містяться договір про надання юридичних послуг, акти прийому-передачі наданих послуг щодо консультацій, скалдання та комплектування позовної заяви, участі у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи платіжні доручення, які є належними доказами понесених позивачем витрат на правову допомогу. Крім того, згідно з журналами судових засідань за 28 липня 2016 року, 23 червня 2016 року, 27 квітня 2016 року представник позивача ОСОБА_7 брав участь у судових засіданнях ( а.с. 69-73, 96,117,124 т.1) Розмір такої допомоги не перевищує розміру, встановленим Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення оскільки вони не відповідають вказаним вище вимогам закону.

Інших доводів в обґрунтування апеляційної скарги не апелянт не зазначив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 менеджмент системс» відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :