Рішення № 70107752, 03.11.2017, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/639/17

Провадження №2/377/288/17

03 листопада 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Щуковській А.М.,

за участю:

представника відповідачів – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

10 серпня 2017 року до суду надійшла позовна заява, у якій уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за Договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29.05.2007 року в сумі 5919 доларів США 77 центів та 442984, 29 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 29.05.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір № 36-05/06/02/11/400/2007/20, згідно з умовами якого позивач надав відповідачеві на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) на загальну суму 25000 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 12,99 % річних та строком до 29 травня 2017 року. За умовами п. 1.2 цільовим використанням кредиту є проведення розрахунків по договору купівлі продажу № 1462 від 29.05.2007 року. Згідно п. 3.3.2, п. 3.3.3 договору погашення ОСОБА_3 кредиту та процентів за користування нею мало здійснюватися шляхом внесення щомісячного мінімального необхідного платежу в сумі 395 доларів США щомісячно до 20 числа поточного місяця. Однак, в супереч умовам договору у встановлені строки та розмір відповідачем ОСОБА_3 суми кредиту не поверталися. Нею також систематично порушувались строки сплати процентів. Відповідно до п.5.1 кредитного договору у разі прострочення виконання зобов’язань по поверненню кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до п.5.2 кредитного договору у разі порушення вимог п.4.3 за виключенням п.4.3.8, 4.3.9 кредитного договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % відсотків від суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього договору, за кожен випадок. З урахуванням викладеного у відповідача ОСОБА_3 станом на 20.06.2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 5814,87 доларів США – за тілом кредиту; за процентами – 104,90 доларів США; за пенею – 14522,72 доларів США, що еквівалентно 377926,47 гривень згідно курсу НБУ станом на 20.06.2017 року; за штрафами – 2500 доларів США, що еквівалентно 65057,82 гривень згідно курсу НБУ станом на 20.06.2017 року. Зобов’язання відповідача ОСОБА_3 були забезпечені договором поруки № 36-05/06/02/13/400/2007/20 від 29.05.2007 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_4, відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов’язалася відповідати за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору. Згідно п.1.2 договору поруки поручитель зобов’язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником зобов’язань у повному об’ємі всім належним їм на праві власності майном та грошовими коштами. Враховуючи солідарний обов’язок відповідачів, позивач просив стягнути з них всю суму боргу в солідарному порядку.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав частково в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами, пені в межах строку позовної давності, тобто за рік перед зверненням до суду з позовною заявою, а також в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за тілом кредиту, процентами, пені в межах шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги у позивача до поручителя про виконання відповідної частини зобов’язань згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові 6-1009 цс 17 від 14.06.2017 року, тобто з лютого 2017 року. Нарахування штрафу відповідно до п.5.2 кредитного договору в розмірі 2500 доларів США є подвійною відповідальністю за одне й те ж правопорушення згідно ст.61 Конституції України, тому в цій частині позов також не визнає. Крім того, вважає, що кредитор не набув права вимагати від поручителя виконання зобов’язання, так як він відповідно до п.2.1 договору поруки не направив поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов’язання позичальника.

Вислухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_3 укладено договір № 36-05/06/02/11/400/2007/20, шляхом подачі ОСОБА_3 анкети позичальника для актуалізації його особистих та фінансових даних.

Як видно із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, внаслідок зміни найменування юридичної особи, Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», перереєстроване 04.02.2011 року в публічне акціонерне товариство « комерційний банк «Надра».

05 лютого 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» прийнято рішення № 26, яким розпочато з 06.02.2015 року процедуру виведення ПАТ «Комерційний банк «Надра» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Згідно п. 3 вказаного рішення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2.

Згідно п. 1.1 кредитного договору № 36-05/06/02/11/400/2007/20, укладеного 29.05.2007 року ВАТ Комерційний банк «Надра», з ОСОБА_3, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 25000 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено цільове використання кредиту: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 1462 від 29 травня 2007 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно – квартиру № 37, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.3.1 кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,99 % річних.

Як зазначено у п. 1.4 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит строком до 29 травня 2017 року.

Згідно заяви на видачу готівки № 1 від 29 травня 2007 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_3 отримано грошові кошти (кредит) в сумі 25000 доларів США (в еквіваленті у гривнях – 126500 гривень) по договору № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29 травня 2007 року.

Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що надання кредиту відбувається лише за умови надання позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобов’язань по цьому договору, а саме підписання та нотаріального посвідчення договору іпотеки наступного нерухомого майна: двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 56,8 кв. м., жила площа 29,7 кв. м., застрахованого акредитованою ВАТ КБ «Надра» страховою компанією, де вигодонабувачем за договором страхування є ВАТ КБ «Надра».

Згідно п. 3.3.1 кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. п. 1.3.1, 1.3.2 договору платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок № 29095820001504, МФО 353627, мінімально необхідного платежу у валюті кредиту.

Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 395 доларів США (п. 3.3.2 кредитного договору)

Відповідно до п. 3.3.3 кредитного договору, позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у п. 3.3.2 цього договору, щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Згідно п. 3.3.4 кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту – 29 травня 2017 року.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 3.4 кредитного договору).

Згідно п. 4.2.4 кредитного договору позивач має право вимагати дострокового виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п. п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору, за кожен випадок.

Судом також встановлено, що ВАТ КБ «Надра» (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель) уклали договір поруки № 36-05/06/02/13/400/2007/20 від 29 травня 2007 року (далі договір поруки).

Згідно п. 1.1 умов договору поруки поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 (позичальником) взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29.05.2007 року, в тому числі: повернути до 29 травня 2017 року кредит у сумі 25000 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,99 % річних (із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360); сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов’язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов’язання, так і при невиконанні позичальником зобов’язань в цілому (п. 1.3 договору поруки).

Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань у повному об’ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Згідно п. 1.5 договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору.

Як зазначено у п.2.1 договору поруки, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов’язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов’язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов’язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов’язання позичальника в цілому( або в тій чи іншій частині).

В п. 5.3 договору поруки зазначено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов’язань, згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В частині 1 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 цього Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За правилом ч. 1 ст. 541 цього Кодексу солідарний обов’язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 553 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсязі.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29.05.2007 року загальна сума заборгованості станом на 20.60.2017 року становить 22942,49 доларів США (в еквіваленті у гривнях – 597035,21 гривень), яка складається з: 5814,87 доларів США – заборгованість за кредитом; 104,90 доларів США – заборгованість по сплаті відсотків; 14522,72 доларів США (в еквіваленті у гривнях, згідно курсу НБУ станом на 20.06.2017 року – 377926,47 гривень) – пеня за прострочення сплати кредиту; 2500 доларів США (в еквіваленті у гривнях, згідно курсу НБУ станом на 20.60.2017 року – 65057,82 гривень) – штраф за порушення умов кредитного договору( а.с. 13-14).

Як видно з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29.05.2007 року, фактично сплачено позичальником заборгованість по кредиту на суму 19185,13 доларів США, залишок заборгованості по кредиту складає 5814,87 доларів США, останній місячний платіж здійснено 25.05.2017 року на суму 4,06 доларів США.

З розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом за кредитним договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29.05.2007 року вбачається, що нараховано відсотків та підлягало сплаті позичальником на суму 19671,23 доларів США, а фактично сплачено позичальником на суму 19566,28 доларів США, загальний залишок заборгованості по відсоткам станом на 20.06.2017 року складає 104,90 доларів США, останні платіж по процентам здійснено 25 травня 2017 року на суму 129 доларів США .

Під час судового розгляду справи позивачем надано уточнений розрахунок заборгованості за кредитним договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29.05.2007 року, відповідно до якогозаборгованість за кредитним договором станом на 20.06.2017 року становить: за кредитом 5814,87 доларів США; за відсотками – 104,95 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту – 29922,48 гривень ( а.с. 105-110).

Суд погоджується з доведеністю тих обставин, які свідчать про виникнення у відповідача ОСОБА_3 зобов’язання за укладеним кредитним договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29 травня 2007 року та їх неналежне виконання, наслідком чого є наявність заборгованості за кредитом в сумі 5814,87 доларів США, процентами в сумі 104,90 доларів США, обґрунтованими у наданому розрахунку заборгованості і представником відповідачів не заперечується. При цьому, суд, визначаючи суму заборгованості по сплаті відсотків, яка підлягає стягненню, не може вийти за межі позовних вимог відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК, і збільшити її з 104, 90 доларів США до 104,95 доларів США, що зазначена в уточненому розрахунку заборгованості, наданому позивачем під час судового розгляду справи, оскільки після надання суду уточненого розрахунку заборгованості заява про зміну розміру позовних вимог позивачем суду не подана.

Вирішуючи питання про визначення розміру пені, суд виходить з наступного.

Згідно уточненого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29 травня 2007 рокустаном на 20.06.2017 року сума нарахованої пені за прострочення сплати мінімального платежу за період з 20 червня 2016 року по 19 червня 2017 року становить 29922,48 гривень( а.с. 107-108).

Вирішуючи заяву представника відповідачів про застосування строку позовної давності в один рік в частині стягнення пені ( а.с. 92), суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1 ст. 264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як зазначено у ч. 3 вказаної статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з розрахунку пені за прострочення сплати мінімального платежу( а.с. 107-108), пеня нарахована з 20 червня 2016 року, позовна заява направлена до суду 08 серпня 2017 року, про що свідчить реєстраційна відмітка на конверті, а надійшла в суд 10 серпня 2017 року, що підтверджено печаткою вхідної кореспонденції канцелярії суду.

Оскільки між сторонами кредитного договору не збільшено строк позовної давності, то застосуванню підлягає п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, якою визначено позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, пеня за період з 08.08.2016 року ( за рік перед зверненням до суду) по 19.06.2017 року включно (дата, по яку нараховано пеню за кредитним договором) становить 26956,82 гривень.

Разом з тим, суд вважає, що нарахування штрафу відповідно до п. 5.2 кредитного договору не відповідає вимогам закону з наступних підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (частина 1).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина 2).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Згідно абзацу першого частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як передбачено у п.5.2 кредитного договору, у разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % відсотків від суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього договору, за кожен випадок.

Пунктом 4.3.1 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника забезпечити банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених п.3.1 цього договору.

Пунктом 4.3.2 вказаного договору передбачено обов’язок позичальника суворо дотримуватися положень цього договору, а також договору застави, визначеного п.2.1 цього договору.

Пунктом 4.3.7 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника протягом двох робочих днів повідомляти банк про зміну адреси, місця роботи, номери телефонів, прізвища та імені, а також про факти розлучення, одруження, народження дітей та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов’язань за цим договором, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують.

Пунктом 4.3.9 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника на вимогу банку надавати документи, що підтверджують поточний фінансовий стан позичальника.

Пунктом 4.3.10 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника надати додаткове забезпечення виконання зобов’язань за цим договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, невиконання умов або визнання недійсним договору застави, зазначеного у п.2.1 та/чи договору поруки, визначеного у п.2.4 цього договору, зниження вартості забезпечення за цим договором.

Проте, в позовній заяві не зазначено за порушення якого з вищеперерахованих пунктів кредитного договору позичальнику нараховано штраф в сумі 2500 доларів США.

Крім того, нарахування штрафу за порушення п. 4.3.2. договору, тобто, за невиконання його положень, і одночасне нарахування пені у разі прострочення строку позичальником сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3 цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов’язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків у строк, визначений п.4.3.5 цього договору, тобто фактично теж за невиконання окремих положень цього договору, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003 цс 15.

У зв’язку з тим, що пеня є різновидом неустойки згідно визначення у статті 549 ЦК України і нарахована за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, то суд приходить до висновку, що нарахувавши пеню, позивач реалізував своє право на неустойку за порушення зобов’язань позичальником.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідачів на користь позивача штрафу солідарно, задоволенню не підлягає.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов’язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов’язків.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Якщо банк пред’явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов’язання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-1009цс17 від 14 червня 2017 року.

Як встановлено судом, основне зобов’язання за кредитним договором, що забезпечувалось порукою ОСОБА_4, складалося з щомісячних зобов’язань по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом.

При визначенні шестимісячного строку пред’явлення вимог до поручителя, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд виходить з того, що кожен щомісячний платіж є самостійним зобов’язанням, з яких складається загальне зобов’язання позичальника повернути кредит у визначений договором строк і сплатити проценти за весь час користування кредитом і тому вказаний строк дії поруки необхідно застосовувати у відповідній частині до кожного щомісячного зобов’язання, яке не було виконане позичальником у передбачений договором строк, обчислюючи його з дня закінчення строку виконання кожного зобов’язання.

Так, згідно п.3.3.1 кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1, 1.3.2 цього договору платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок № 29095820001504, МФО 353627 мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Як зазначено у п.3.3.2 кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 395 доларів США. Відповідно до п.3.3.3 вказаного договору позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у п.3.3.2 цього договору, щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Як видно з розрахунку заборгованості за кредитом, останній мінімально необхідний платіж по кредиту в сумі 395 доларів США було здійснено позичальником 18 листопада 2008 року. Починаючи з грудня 2008 року і до грудня 2014 року позичальником здійснювалися щомісяця платежі, які були менші за суму мінімально необхідного платежу. 22 грудня 2014 року та 19 січня 2015 року позичальником було здійснено платежі, суми яких були більші ніж мінімально необхідний платіж, що становили 400 доларів США. Починаючи з лютого 2015 і до 25 травня 2017 року позичальником вносилися платежі, які були меншими за мінімально необхідний платіж по кредиту.

З позовом до суду банк звернувся 08 серпня 2017 року, здавши позовну заяву на пошту, про що свідчить відповідна відмітка на конверті (а. с. 33).

Виходячи з цього, банк пропустив шестимісячний строк пред’явлення вимоги до поручителя і порука припинилася в частині стягнення солідарно з позичальником заборгованості по тілу кредиту на суму 4552,5 доларів США, що складається з щомісячних платежів за період з 21.12.2008 року по 07.02.2017 року( 5814,87 доларів США( сума заборгованості за тілом кредиту станом на 25.05.2017 року) – 1262,37 доларів США( сума заборгованості за тілом кредиту за період з 08.02.2017 року по 25.05.2017 року).

Таким чином, стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 1262,37 доларів США, що обчислена наступним чином.

Тіло кредиту, яке повинна була сплатити позичальник за період з 08.02.2017 року по 25.05.2017 року становить :

в лютому 2017 року - 335,6 доларів США (395 доларів США – 59,40 доларів США(нараховані проценти згідно розрахунку заборгованості на а.с. 106);

в березні 2017 року – 329,24 доларів США ( 395 доларів США – 65,76 доларів США(нараховані проценти згідно розрахунку заборгованості на а.с. 106);

в квітні 2017 року – 331,78 доларів США (395 доларів США – 63,22 доларів США(нараховані проценти згідно розрахунку заборгованості на а.с. 106);

в травні 2017 року - 329,92 доларів США ( 395 доларів США – 65,08 доларів США(нараховані проценти згідно розрахунку заборгованості на а.с. 106);

Враховуючи, що позичальником було сплачено за вказаний період згідно наданого розрахунку заборгованості ( а.с. 105) 12 квітня 2017 року 60,11 доларів США та 25.05.2017 року 4,06 доларів США на погашення тіла кредиту, то сума заборгованості за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача солідарно, становить 1262,37 доларів США( 1326,54 доларів США – (60,11 доларів США + 4,06 доларів США).

Як видно з розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитом, проценти, які щомісячно нараховувалися за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості відповідно до п.3.4 кредитного договору, позичальником сплачувалися протягом строку з 29.05.2007 року по 25.05.2017 року не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 20.06.2017 року заборгованість за процентами становить 104,90 доларів США ( розрахунок заборгованості на а.с. 13-14). Виходячи з цього, банк пропустив шестимісячний строк пред’явлення вимоги до поручителя і порука припинилася в частині стягнення солідарно з позичальником заборгованості по процентах на суму 83,07 доларів США за період з 25.05.2007 року по 07.02.2017 року, яка обчислювалася наступним чином: 104,90 доларів США ( загальний розмір заборгованості за процентами за період з 29.05.2007 року по 20.06.2017 року ) - 21,83 доларів США ( розмір заборгованості за процентами за період з 08.02.2017 року по 20.06.2017 року, яка розрахована згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості на а.с. 14, 106, так: 39,87 доларів США +14,69 доларів США +50,39 доларів США +39,89 доларів США + 23,33 доларів США +65,76 доларів США +(59,40:28х20) доларів США (нараховані проценти за період з 08.02.2017 року по 20.06.2017 року), - 254,53 доларів США ( сплачені проценти за вказаний період)).

Таким чином, стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість по процентам в сумі 21,83 доларів США.

Як видно з розрахунку пені за прострочення сплати мінімального платежу за період з 20.06.2016 року по 19.06.2017 року ( а.с. 106-107), її сума становить 29922,48 гривень.

З урахуванням заяви представника відповідачів про застосування позовної давності в частині стягнення пені, то пеня за прострочення сплати мінімального платежу за період з 08.08.2016 року ( за рік перед зверненням до суду) по 19.06.2017 року включно становить 26956,82 гривень.

Виходячи з того, що пеня за вказаний період нараховувалася за кожен день прострочення платежу і підлягала сплаті щомісяця, а банк звернувся з позовом до суду лише 08.08.2017 року, то він пропустив шестимісячний строк пред’явлення вимоги до поручителя і порука припинилася в частині стягнення солідарно з позичальником пені за прострочення сплати мінімального платежу в сумі 13582,74 гривень, що складається з платежів за період з 08.08.2016 року по 07.02.2017 року, зазначених в розрахунку заборгованості на а.с. 106-107.

Таким чином, стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає пеня за прострочення сплати мінімального платежу в сумі 13374,08 гривень (26956,82 гривень - 13582,74 гривень).

Доводи представника відповідачів про те, що кредитор не набув права вимагати від поручителя виконання зобов’язання, так як він відповідно до п.2.1 договору поруки не направив поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов’язання позичальника, суд до уваги не приймає, оскільки до абз. 3 п.24 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

За таких обставин частковому задоволенню підлягає позов шляхом стягнення з відповідачів у солідарному порядку частини зобов’язання сплатити заборгованість, яка забезпечена порукою, що не припинена, та стягнення решти заборгованості лише з позичальника.

За правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України позивачеві, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідача понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з того, що судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 181007 гривень(5919,77 доларів США, що еквівалентно 154050,18 гривень, і 26956,82 гривень), то сума судових витрат по оплаті судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 2715,10 гривень( 181007х100:1,5 %).

З відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2013,25 гривень( 134214,18 гривень х 100:181007= 74,15 % (відсоток розміру стягнутої судом суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3П.); 2715,10 х 74,15 :100=2013,25 ). Виходячи з викладеного, стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 701,85 гривень(2715,10 гривень -2013,25 гривень).

Керуючись ст. 3, 15, 109, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29 травня 2007 року на суму 4635,57 доларів США і 13582,74 гривень, яка складається з: заборгованості по кредиту - 4552,5 доларів США, заборгованості по процентам - 83,07 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту- 13582,74 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

заборгованість за кредитним договором № 36-05/06/02/11/400/2007/20 від 29 травня 2007 року на суму 1284, 2 доларів США і 13374,08 гривень, яка складається з: заборгованості по кредиту – 1262,37 доларів США, заборгованості по процентам - 21,83 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 13374,08 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати по оплаті судового збору на суму 2013,25 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати по оплаті судового збору на суму 701,85 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення виготовлено 08 листопада 2017 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька