Вирок № 70107543, 19.10.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5814/17

Провадження № 1-кп/369/497/17

В И Р О К

іменем України

19.10.17 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

за участю секретаря Шкіренко Т.А.

прокурорів Прокоповича Р.І., Островської Х.І.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого адвоката ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016110200003059 від 14.08.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, розлучений, не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

13.08.2016 року близько 21.10 ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2103», д/н 91483КЕ, рухаючись в с. Мила Києво-Святошинського району Київської області по вул. Комарова в напрямку автодороги Київ-Чоп, в районі перехрестя вулиці Комарова та 40 років Перемоги, біля будинку 1а по вул. 40 років Перемоги, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, під час виникнення небезпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля аж до повної зупинки, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який перетинав проїжджу частину вулиці Комарова зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому діафізу обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням відламків. Згідно висновку експерта № 224/Д від 08.11.2016 року відкритий перелом діафізу великогомілкової кістки відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеки чи перешкоди руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків), пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування транспортним засобом на дорозі), п. 12.2 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Порушення водієм ОСОБА_4 п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 12.2 Правил дорожнього руху України стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили в результаті ДТП отриманням потерпілим ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому йому обвинуваченні визнав та пояснив, що для нього пішохід зявився на проїжджій частині раптово, проте він розуміє, що як водій повинен був бути уважним. У вчиненому щиро розкаявся, просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році» у звязку з тим, що на його утриманні перебувають батьки пенсіонери. Предявлений до нього цивільний позов не визнав, оскільки він не має коштів для виплати потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_1 суду повідомив, що в Київській області він перебував на заробітках, працював неофіційно, проте 13.08.2016 року ввечері потрапив в ДТП, в якій була травмована нога. В той день пив пиво. З місця ДТП його доставили до лікарні, де провели операцію, після чого він тривалий час лікувався, на що витратив власні кошти, тривалий час не працював, не міг допомагати своїм дітям, які проживають окремо від нього, оскільки він розлучений з їхньою матірю, але матеріально їх забезпечує, тому предявив позов про стягнення 18435,43 грн. матеріальної шкоди, повязаної з витратами на лікування, а також 100 тис. грн. моральної шкоди, оскільки отримана в ДТП травма ноги та проведене з цього приводу оперативне втручання не гарантують повного відновлення функцій нижньої кінцівки, він не може влаштуватися на роботу, оскільки лікарями рекомендовано не навантажувати травмовану ногу, а обвинувачений після ДТП виявив байдужість не вибачився, не надав посильної допомоги а ні на місці ДТП, а ні під час перебування потерпілого в лікарні (а.с. 25-35, 56-60, 93-97).

З досліджених судом письмових документів слідує, що повідомлення про травмування пішохода було отримано черговою частиною Києво-Святошинського ВП 13.08.2016 року о 21.13 від очевидця ОСОБА_5, який зазначив, що біля фірми «Чиста вода» з магазину «Смак» вибіг невідомий чоловік на проїзну частину та потрапив під автомобіль марки «ВАЗ 2103» д/н 91483К 9а.с. 68) та о 23.28 від очевидця ОСОБА_6, який вказав, що телефонує потворно, оскільки на 26 км поблизу готелю «Царград» вибіг невідомий чоловік на проїзну частину, де рухаються автомобілі та його збило авто марки «ВАЗ 2106», д/г 91483КЕ (а.с. 69).

За результатами огляду на стан спяніння на місці ДТП водій ОСОБА_4 тверезий (а.с. 70).

З висновку експерта № 224/Д від 12.10-08.11.2016 року згідно наданої медичної документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_1 малися відкриті уламкові переломи діафізів обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням відламків. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету, можливо 13.08.2016 року близько 21.10 в ДТП. Відкритий перелом діафізу великогомілкової кістки відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; відкритий перелом тіла малогомілкової кістки відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для його зрошення необхідно термін більше 21 дня. Крім того, під час огляду ОСОБА_1 13.08.2016 року останній повідомив, що випив три пляшки пива (а.с. 73-74).

За таких обставин, оцінюючи встановлене, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена повністю і кваліфікує його дії за вказаною статтею як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги, що він раніше не судимий (а.с. 78), має постійне місце проживання, де характеризується посередньо (а.с. 80), у с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області по вул. Шевченка, 77 мешкає разом з батьками батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, пенсіонером за віком, та матірю ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, пенсіонеркою за віком, (а.с. 99-100), має сестру ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, пенсіонерку за віком (а.с. 108-111), не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра (а.с. 82-83), а також при призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, вчинений з необережності. Обставиною, що помякшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене, обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Тому, враховуючи всі обставини вчиненого ОСОБА_4 діяння та дані, які характеризують його особу, суд приходить до переконання про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_4 має батьків, які досягли 70-річного віку та у його батьків немає інших працездатних дітей, він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Крім того, вирішуючи заявлений у справі цивільний позов, суд, виходячи з вимог ст. ст. 127 129 КК України, зясувавши доводи в цій частині потерпілого та його представника, вважає, що позов потерпілого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 18435,43 грн., оскільки вказана сума підтверджена документами про понесені витрати на лікування, а також 10 тис. грн. моральної шкоди, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 завдав потерпілого ОСОБА_1 моральних страждань, розмір яких у вартісному еквіваленті 100 тис. грн. не був доведений у судовому засіданні.

Долю речових суд вирішує згідно ч. 9 ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, ст. 86 КК України, ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд

засудив:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання на підставі пп. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов прокурора в інтересах закладу охорони здоровя задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Відділу охорони здоровя Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Соборності, 51, код ЄДРПОУ 39108632, розрахунковий рахунок № 35412001087863 в УДКСУ у Київській області, МФО 821018, призначення платежу за лікування потерпілого ОСОБА_1О.) 8715 (вісім тисяч сімсот пятнадцять) грн. 25 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Воронівка, вул. Степова, 21, 18435 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять пять) грн. 43 коп. майнової шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Києв-Святошинського районного суду Кивїської області від 17.08.2016 року на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2103», д/н 91483КЕ, 1975 р. випуску, номер шасі ВАЗ21030465868, що належить ОСОБА_10, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, - скасувати (а.с. 72).

Речовий доказ автомобіль марки «ВАЗ 2103», д/н 91483КЕ, який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 166, повернути безоплатно ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. процесуальних витрат у кримінальному провадженні № 12016110200003059 (а.с. 75-76).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Омельченко М.М.