Ухвала суду № 70102506, 08.11.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/3078/17

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ГОТРИ Т.Ю., КОЖУХ О.А.

при секретарі СОЧЦІ І.І.

за участю представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 6 червня 2017 року про визнання заяви неподаною та повернення її ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

встановила:

ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.06.2017, якою вищеназвану позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачу. На думку апелянта, суд необґрунтовано виходив із невиконання банком вимог ухвали від 03.04.2017 про залишення заяви без руху, оскільки така була виконана і банк надав суду оригінал платіжного доручення від 13.03.2017 № PROM3BS10A про сплату судового збору в сумі 1600,00 грн. Банк просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1, яка апеляцію підтримала, розглянувши апеляційну скаргу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності іншого учасника процесу, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 03.04.2017 залишено без руху із наданням строку для виправлення недоліків заяву позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» внаслідок невідповідності її вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України через несплату судового збору в сумі 1600,00 грн (а.с. 40). Ухвалу вмотивовано, зокрема, тим, що актом, складеним у суді від 29.03.2017, зафіксовано, що при розкриванні поштового відправлення не виявилося додатків до позовної заяви, а саме, підтвердження сплати судового збору. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.06.2017 заяву позивача визнано неподаною, оскільки її недоліки, що були встановлені в ухвалі від 03.04.2017, не були виправлені (а.с. 47). Повною мірою погодитись із таким вирішенням процесуального питання не можна.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві під № 12 додатків до неї зазначено «підтвердження сплати судового збору» (а.с. 1-2). У числі матеріалів, що надійшли до суду разом із заявою, знаходиться роздрукований бланк платіжного доручення від 13.03.2017 № PROM3BS10A про сплату судового збору в сумі 1600,00 грн у справі за вищевказаним позовом, який, однак, не оформлений належним чином (не підписаний, не засвідчений штампом банку про проведення операції) (а.с. 36).

Актом, складеним працівниками суду 29.03.2017 за № 308/3078/17, зафіксовано, що при розкриванні поштового відправлення не виявилося додатків до позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, а саме, підтвердження сплати судового збору (а.с. 39). Утім, зміст акту не відповідає дійсним обставинам, оскільки відповідний додаток міститься в справі, належність же його як відповідного документа (оригіналу документа, що підтверджує оплату судового збору) оцінюється суддею при вирішенні питання про рух заяви та відкриття провадження в справі (ст. 119 ч. 5, ст. 121 ч.ч. 1, 2 ЦПК України).

Залишаючи заяву без руху та визнаючи в подальшому її неподаною, суддя суду першої інстанції виходив із того, що відсутній саме відповідний додаток до позовної заяви і позивачу слід сплатити судовий збір у відповідному розмірі та за вказаними суддею реквізитами. З огляду на вищевикладене, такі висновки судді не можна визнати цілком обґрунтованими, а належність наявного додатку як доказу сплати судового збору суддею не оцінювалася, відповідні мотиви в судових рішеннях не наводилися. Зважаючи на спосіб оформлення додатку до позовної заяви суддя мав підстави для залишення заяви без руху з цієї підстави, а не внаслідок відсутності додатку як такого.

02.06.2017 до суду першої інстанції надійшла заява банку від 02.06.2017 № 20170602/163 про виправлення недоліків, указаних в ухвалі від 03.04.2017, із доданим до неї таким самим, що і раніше, роздрукованим бланком платіжного доручення від 13.03.2017 № PROM3BS10A (а.с. 42-44). Ці документи не підписані, не засвідчені печатками, штампами тощо, апеляційному суду представник апелянта пояснював, що документи надсилалися електронною поштою. Поряд із цим, слід констатувати, що оскільки ставилося питання про відсутність додатку до позовної заяви, такий був наданий суду повторно в тому самому вигляді, тобто, формально відповідна вимога ухвали була виконана.

Що ж до фактичної сплати судового збору, то відповідно до ст. 9 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі повинен перевірити фактичне зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, що забезпечується, зокрема, засобами автоматизованої системи діловодства суду. Необхідно враховувати також відповідні розяснення, що містяться, серед іншого, у п. 26 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

12.06.2017 до місцевого суду надійшли оригінали заяви банку від 02.06.2017 № 20170602/163 і платіжного доручення від 13.03.2017 № PROM3BS10A про сплату судового збору в сумі 1600,00 грн із відміткою про зарахування 13.03.2017 цих коштів у дохід бюджету (а.с. 49-51).

Таким чином, суддя суду першої інстанції маючи підстави для залишення заяви без руху внаслідок відсутності при ній оригіналу документа, що підтверджує оплату судового збору, залишив заяву без руху з іншої підстави, яку за даних конкретних обставин не можна визнати належною. Доказів того, чи була, зважаючи на наявність даних про оформлення платіжного доручення на сплату судового збору, здійснена перевірка зарахування судового збору до бюджету у справі немає.

За таких умов, суддя суду першої інстанції, який з урахуванням конкретних обставин не був позбавлений права продовжити строк виправлення недоліків заяви, перевірити відповідні обставини тощо, без належного обґрунтування, яке б відповідало обставинам справи, передчасно визнав заяву неподаною та повернув її позивачу.

Відтак, оскільки розгляд справи та вирішення процесуальних питань, що випливають із факту предявлення позову, належать до компетенції суду першої інстанції (ст.ст. 107, 118, 122 ЦПК України), а розгляд справи, у якій провадження не відкрито, не може мати місця, апеляцію на підставі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України слід задовольнити частково, ухвалу скасувати, питання про відкриття провадження в справі передати на новий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст. 312 ч. 1 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково, ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 6 червня 2017 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді