Рішення № 70102189, 01.11.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4026/17

2/296/1859/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого-судді Бондарчука В.В.,

секретаря Четвертухи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Центральна дитяча міська лікарня» про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в травні 2017 року звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у ненарахуванні та невиплаті надбавки за вислугу років, а також стягнути на свою користь з відповідача 37395 грн. 00 коп. заборгованості з заробітної плати, зокрема: 14038,80 грн. надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу за період роботи з 01.09.2011 року по 01.05.2017 року; 23 356,20 грн. компенсації втрати частини надбавки за вислугу років у зв’язку з порушенням строків її виплати.

В обгрунтування позову вказав, що він з 01.08.2000 перебуває в трудових відносинах з відповідачем, на даний час працює на посаді фахівця з реабілітації фізіотерапевтичного відділення дитячої поліклініки №1 Корольовського району Комунальної установи «Центральна дитяча міська лікарня». Всупереч існуючим нормативним актам, відповідач не виплачував позивачу надбавку за вислугу років, мотивуючи тим, що позивач не має права на такі виплати.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з тих же підстав та просили його задовольнити.

Представники відповідачів позов не визнали повністю та просили відмовити в його позові за безпідставністю.

Представник третьої особи Управління охорони здоров»я Житомирської обласної державної адміністрації надіслав заяву надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.08.2000 року згідно наказу №69-к від 01.08.2000 року був прийнятий на роботу на посаду інструктора ЛФК з вищою немедичною освітою відділення відновлювального лікування Першої дитячої поліклініки Корольовського району Дитячого територіального медичного об'єднання м. Житомира.

Листом №11.03-04/22 від 25.11.2001 року Міністерство охорони здоров'я України запропонувало усім органам та закладам охорони здоров'я у разі виробничої необхідності в профільних лікувально-профілактичних закладах вводити посади спеціалістів з фізичної реабілітації.

Зважаючи на це, 02.01.2003 року згідно наказу №1к від 02.01.2003 року ОСОБА_1 було переведено на посаду спеціаліста з фізичної реабілітації центру "Поклик" Першої дитячої поліклініки Корольовського району Дитячого територіального медичного об'єднання м. Житомира.

25.02.2003 року на підставі рішення Житомирської міської ради Житомирської області №154 від 25.02.2003 року найменування Дитячого територіального медичного об'єднання м.

Житомира було змінено на Комунальну установу "Центральна дитяча міська лікарня".

01.09.2005 року згідно наказу №330 від 18.11.2005 року посаду позивача було перейменовано на «фахівець з фізичної реабілітації», а 01.02.2011 року згідно наказу №64 від 31.01.2011 року назву відділення, в якому він працює, було змінено на «Фізіотерапевтичне відділення».

Тобто, з 01.02.2011 року і донині ОСОБА_1 працює на посаді фахівця з реабілітації фізіотерапевтичного відділення дитячої поліклініки №1 Корольовського району Комунальної установи "Центральна дитяча міська лікарня".

Звертаючись до суду із позовом про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 37395 грн. 00 коп. коп., позивач стверджує про те, що його посада відноситься до сфери соціальних працівників.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальні послуги” соціальний працівник - професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги.

Згідно ст.7 Закону України “Про соціальні послуги” суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про соціальні послуги” кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників, інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначають відповідні центральні органи виконавчої

влади.

Наказом Міністерства соціальної політики України №612 від 01.10.2012 року затверджено Порядок атестації соціальних працівників, інших фахівців, які надають соціальні послуги.

Відповідно до п.1.3 Порядок 1.3. атестації підлягають працівники закладів та установ, що здійснюють діяльність з надання соціальних та реабілітаційних послуг (далі - заклади/установи соціальної сфери), незалежно від форми власності. Кваліфікаційні характеристики посад зазначених працівників визначаються згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників "Випуск 80 "Соціальні послуги", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14 жовтня 2005 року № 324.

До працівників, які надають соціальні та реабілітаційні послуги та підлягають атестації в порядку, визначеному цим Порядком, належать:

професіонали:

провідний фахівець із соціальної допомоги вдома;

фахівець із соціальної допомоги вдома І категорії;

фахівець із соціальної допомоги вдома ІІ категорії;

фахівець із соціальної допомоги вдома;

провідний фахівець із соціальної роботи;

фахівець із соціальної роботи І категорії;

фахівець із соціальної роботи ІІ категорії;

фахівець із соціальної роботи;

соціальний працівник І категорії;

соціальний працівник ІІ категорії;

соціальний працівник;

фахівці:

соціальний працівник (допоміжний персонал) І категорії;

соціальний працівник (допоміжний персонал) ІІ категорії;

соціальний працівник (допоміжний персонал);

інструктор з трудової адаптації І категорії;

інструктор з трудової адаптації ІІ категорії;

інструктор з трудової адаптації;

фахівець з фізичної реабілітації І категорії;

фахівець з фізичної реабілітації ІІ категорії;

фахівець з фізичної реабілітації.

Враховуючи, що соціальний працівник це професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи, а позивач не проходив атестацію, тому він не може вважатись соціальним працівником.

30.03.2016 року рішенням Корольовським районним судом м. Житомира було відмовлено у позові ОСОБА_1 до Комунальної установи “Центральна дитяча міська лікарня” про визнання дій неправомірними, стягнення коштів за безпідставністю.

За правилами ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

З досліджуваних в судовому засіданні доказів вбачається, що позивач працює у медичному закладі, має вищу освіту, але, при цьому, не має: напрямку підготовки «Медицина», спеціальності «Сестринська справа», «Лікувальна» або «Акушерська справа» і спеціалізації за фахом «Лікувальний масаж», як фахівець, а тому ОСОБА_1 не є медичним працівником.

Проаналізувавши постанову КМ України №1418 від 29 грудня 2009 року «Порядку затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я» з останніми внесеними змінами № 23 від 18.01.2012 року, суд звертає увагу на пункт 1, в якому зазначено, що дія цього Порядку поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умов оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних установах, закладах охорони здоров'я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.

В наведеному пункті 3 цього Порядку чітко передбачені посади, а

саме надбавка за вислугу років виплачується:

керівникам закладів охорони здоров'я,

їх заступникам з числа лікарів,

заступникам головного лікаря з медсестринства,

керівникам структурних підрозділів з числа лікарів,

головним медичним сестрам,

лікарям усіх спеціальностей,

професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах

охорони здоров'я,

керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів,

їх заступникам,

керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів,

провізорам усіх спеціальностей,

фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною

і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей

та помічникам ентомолога.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій Комунальної установи «Центральна дитяча міська лікарня», які полягають у ненарахуванні та невиплаті надбавки за вислугу років неправомірними, а також про стягнення на свою користь з відповідача 37 395 грн. 00 коп. заборгованості з заробітної плати є безпідставними.

З цих підстав суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 208, 209, 212, 215 ЦПК України суд , -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Центральна дитяча міська лікарня» про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої заробітної плати - за необгрунтованістю.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира.

Головуючий суддя В. В. Бондарчук