Рішення № 70102, 09.08.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.06

Справа № 3/424-06.

Господарський суд Сумської області у складі:

судді: П.І. Левченко

за участю представників сторін:

позивача: Танчик О.М., Жуков В.М.

відповідача: Кириченко М.П., Пилипенчук Б.І.

розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе”, м. Суми

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Сумиінвест”, м. Суми

про примусове виконання обов’язку та стягнення неустойки в розмірі 15 691,20 грн.

Суть спору: позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути позивачу кран баштовий „КБ 308-А”, інвентарний номер 3971, заводський номер 1201, здійснивши примусове виконання обов’язку в натурі шляхом передачі зазначеного крану позивачу, а також стягнути з відповідача на користь позивача 15 691,20 грн. неустойки, 242 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

09.08.2006р. позивач надав пояснення, в яких додатково виклав свою позицію по справі та уточнив свої вимоги в частині розміру неустойки, зазначивши, що у зв’язку зі сплатою відповідачем 5 604 грн. неустойка повинна бути стягнута з відповідача з урахуванням сплаченої ним суми, а саме в розмірі 10 087,20 грн.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву в якій проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити повністю, оскільки він вважає строк дії договору оренди крану баштового „КБ 308-А” продовженим до 30.04.2007р. у зв’язку з тим, що позивачем пропущено термін, встановлений для направлення заяви про наміри розірвати договір оренди крану і договір є пролонгований на той же строк і на тих же умовах.

В судове засідання відповідачем також надано заяву в якій він просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області про забезпечення позову по справі № 3/424-06 від 04.08.2006р., мотивуючи це тим, що відповідачем не було отримано ні зазначеної ухвали про забезпечення позову ні ухвалу про відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та дослідивши надані ними докази по справі, суд встановив наступне:

01.09.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 2/16, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу кран баштовий „КБ 308-А” інвентарний номер 3971, заводський номер 1201, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.09.2004р.

Відповідно до п. 3.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2005р., строк дії договору був встановлений: початок - 01.09.2004р.; закінчення - 31.12.2005р. Якщо жодна із сторін, в строк 30 днів до закінчення даного договору, не заявить про намір його розірвати, даний договір пролонгується на тих же умовах і на той же строк.

Листом від 02.12.2005р. № 55-1/444 позивач повідомив відповідача про розірвання договору та про необхідність повернення крану відповідачу. Даний лист відповідач отримав 08.12.06р., про що свідчить підпис директора на примірнику листа і не заперечується відповідачем в судовому засіданні.

Строк дії договору оренди, відповідно до п. 3.2. договору та заяви позивача закінчився 31.12..2005р.

Відповідно до п. 6.1. договору оренди, після закінчення строку оренди, орендатор зобов’язаний на протязі 7 днів повернути орендоване майно орендодавцю разом з технічною документацією (комплектно) по акту передачі.

Відповідач кран Позивачу на протязі 7 днів після закінчення строку оренди не повернув і станом на дату звернення позивача з позовом до суду, продовжує його використовувати для виконання робіт на будівельному майданчику, що знаходиться по вул. Харківській, 40/2, сплачуючи при цьому позивачу щомісячну орендну плату.

Також судом встановлено, що незважаючи на винесення судом ухали про забезпечення позову шляхом заборони експлуатації крану, а також в порушення припису №39 від 04.08.2006р. про зупинення експлуатації крану Державної інспекції охорони праці на виробництвах і об’єктах підвищеної небезпеки, останній продовжує експлуатуватися відповідачем, що підтверджується актом державного виконавця від 08.08.2006р.

Відповідач вважає договір оренди пролонгованим, в зв’язку з тим, що позивачем було надіслано відповідачу лист № 55-1/444 від 02.12.2005р. про розірвання договору оренди на 24 день до закінчення строку дії договору оренди, а не за 30 днів до закінчення його строку дії, як передбачено п. 3.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2005р., в зв’язку з чим використання крану на думку відповідача є правомірним.

Крім того, відповідач посилається й на те, що він отримував від позивача рахунки на здійснення плати за оренду крану по договору №2/16 від 01.09.2004р. вже після 31.12.2005р., що на його думку є підставою вважати його пролонгованим на той же строк і на тих же умовах, тобто до 30.04.2007р. До того ж листом від 10.07.2006р. №18-7/1183 позивач заявив про розірвання договору оренди з 10.08.2006р., що на думку відповідача свідчить про фактичну дію договору оренди після 31.12.2005р.

В судовому засіданні відповідач також зазначив, що примірник позовної заяви отриманої ним по пошті відрізняється від позовної заяви, надісланої до суду, в частині вимог позивача, а саме, в позовній заяві направленої відповідачу немає вимоги щодо зобов’язання повернути кран позивачу, тоді як в позовній заяві направленій до суду така вимога є.

З пояснень позивача з цього питання було з’ясовано, що причиною надіслання відповідачу позовної заяви в якій немає вимоги щодо повернення крану позивачу стала помилка представника позивача, при цьому позивачем було підтримано вимогу щодо повернення крану.

Сторони в судовому засідання заявили про можливість розгляду справи по суті, а також про відсутність в них будь-яких інших документів і доказів які мають суттєве значення для розгляду справи, крім тих які залучені до матеріалів справи.

Проаналізувавши умови та зміст договору оренди баштового крану № 2/16 від 01.09.2004р., інші матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та надавши правову оцінку правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3.2. договору оренди, в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2005р., строк дії договору був встановлений з 01.09.2004р. по 31.12.2005р., при цьому, якщо жодна із сторін в строк 30 днів до закінчення договору не заявить про наміри його розірвати, то договір оренди пролонгується на тих же умовах і на той же строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Із аналізу змісту ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України та пункту 3.2. договору оренди, в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2005р. вбачається, що сторона договору, яка не бажає продовжувати дію договору після 31.12.2005р. зобов’язана повідомити про це іншу сторону на протязі 30 днів до закінчення договору, тобто в період часу з 02.12.2005р. по 31.12.2005р.

Позивач листом від 02.12.2005р. № 55-1/444 повідомив відповідача про розірвання договору в строк 30 днів до закінчення дії договору, як це передбачено пунктом 3.2. договору оренди, в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2005р. у зв’язку з чим строк дії договору оренди скінчився 31.12.2006р.

Відповідач свого обов’язку повернути кран на протязі 7 днів після закінчення строку оренди не виконав, чим порушив умови п. 6.1 договору оренди

За таких обставин вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача повернути кран баштовий „КБ 308-А” підлягають задоволенню.

Посилання відповідача не те, що позивачем надавались рахунки на сплату орендної плати, які відповідачем оплачувались вже після 31.12.2005р., а також на лист позивача від 10.07.2006р. №18-7/1183 про розірвання договору оренди з 10.08.2006р., як на підставу вважати договір пролонгованим до 30.04.2007р. є безпідставними, оскільки як було вказано вище строк дії договору скінчився 31.12.2005р., а діюче законодавство та сам договір не визначає вищевказані обставини як підставу для пролонгації строку дії Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи факт сплати відповідачем на користь позивача за час користування краном 5 604грн., розмір неустойки, передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню з відповідача з урахуванням раніше сплаченої ним суми, тобто в розмірі 10 087,20 грн.

Згідно статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але відповідач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об’єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статями 32-34, 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Закрите акціонерне товариство „Сумиінвест” (м. Суми, вул. Петропавлівська , 86, код 14021477) повернути Відкритому акціонерному товариству „Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.. М.В. Фрунзе” (м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) кран баштовий „КБ 308-А”, інвентарний номер 3971, заводський номер 1201, здійснивши примусове виконання обов’язку в натурі шляхом передачі крану баштового „КБ 308-А”, інвентарний номер 3971, заводський номер 1201 Відкритому акціонерному товариству „Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.. М.В. Фрунзе” (м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991).

3. Стягнути із Закритого акціонерного товариства „Сумиінвест” (м. Суми, вул. вул. Петропавлівська, 86, код 14021477) на користь Відкритого акціонерного товариства „Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.. М.В. Фрунзе” (м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) 10 087,20 грн. неустойки, 185,95грн. державного мита та 75,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову провадження по справі припинити.

5. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Суддя П.І. Левченко