Ухвала суду № 70099090, 24.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/6558/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/6558/17 Слідчий суддя в 1 інст. Гнатюк О.М.

Провадження №11-сс/778/1208/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ст.183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Білоконева В.М., Гончара О.С.,

при секретарі Вертепній Ю.Г.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Україна, який має середню освіту, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

за участю прокурора Шелудько З.Л.,

захисників - адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_2 в режимі відеоконференції з Запорізьким СІЗО УДПтСУ в Запорізькій області,

ВСТАНОВИЛА:

захисники підозрюваного ОСОБА_2 - адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 та до підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 03 жовтня 2017 року по 02 грудня 2017 року.

При прийнятті рішення слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, а також ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_2 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Слідчий суддя дійшов висновку про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

В апеляційних скаргах:

захисник адвокат ОСОБА_3 просить вищевказану ухвалу слідчого судді скасувати в частині не визначення розміру застави, постановити нову ухвалу, якою визначити розмір застави.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що ухвала є необґрунтованою, незаконною, прийнятою судом без урахування особи підозрюваного. В матеріалах провадження немає жодних умов, перелічених ч.4 ст.183 КПК України, які є підставою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного більш мякий запобіжний захід.

Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, оскільки при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У клопотанні про обрання запобіжного заходу, ані слідчий, ані прокурор не врахував ті обставини, які свідчать про зменшення ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 є особою раніше не судимою, має постійне місце реєстрації в м.Донецьк, на утриманні має мати ОСОБА_6, яка є пенсіонеркою та хворіє на онкологію, після операції перебуває на обліку в «Центральній онкологічній лікарні м.Донецьк». Також слідчим суддею була повністю проігнорована інформація щодо сімейного стану підозрюваного, а саме те, що він одружений. Також суддею не прийнято до уваги той факт, що дружина ОСОБА_2 знаходиться на 24 тижні вагітності. Фактично в ухвалі лише перераховано ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, але не наведено процесуальних джерел доказів, передбачених ч.2 ст.84 КПК України, на підтвердження таких ризиків. Обраний найсуворіший вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою не відповідає меті його застосування, є безпідставним, тому вважає його застосування невиправданим та недоцільним. Крім того, з урахуванням спрямованості реформ кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом, вважає, що до ОСОБА_2 повинен бути застосований більш м'який запобіжний захід, який відповідатиме обставинам справи.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник - адвокат ОСОБА_4 зазначає, що дії підозрюваного кваліфіковані за ч.3 ст.289 КК України, але подібна кваліфікація є помилковою та такою, що не відповідає нормам Кримінального Кодексу України. Так, пунктом 3 Примітки до ст.289 КК України передбачено, що «Відповідно до частин другої і третьої цієї статті матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Тобто, до розміру матеріальної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням транспортним засобом, включається лише так звана пряма шкода - реальні збитки, які, відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, становлять собою втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до протоколу огляду від 04 жовтня 2017 року та фототаблиці до нього, автомобіль «Тоуоtа ОСОБА_1», д.р.н. АР 7435 СІ, 2015 року випуску, який належить ОСОБА_7, не знищено, він має лише пошкодження одного з вікон. Таким чином, така кваліфікуюча ознака як заподіяння великої шкоди у даному випадку відсутня та потрібно перекваліфікувати дії підозрюваного на ч.2 ст.289 КК України.

Згідно з ухвалою, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні зазначив, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8, перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_2 в період часу з 17-00 години по 21-00 годину, перебуваючи біля будинку №5 по вул.Мурманській в м.Запоріжжя, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем «Тоуоtа ОСОБА_1», д.р.н. АР 7435 СІ, 2015 року випуску, білого кольору, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, заздалегідь розподіливши між собою злочинні ролі, за допомогою раніше заготовленого приладу для розблокування та відключення автомобільних сигналізацій відчинили сигналізацію автомобіля та таким чином проникли до автомобіля «Тоуоtа ОСОБА_1», д.р.н. АР 7435 СІ, який був припаркований навпроти будинку №5 по вул. Мурманській в м. Запоріжжя. Після чого, ОСОБА_8 сів за кермо автомобіля та за невстановлених слідством обставин здійснив запуск двигуна вищевказаного автомобіля. ОСОБА_2 в цей час сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Далі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на вказаному автомобілі зникли з місця вчинення злочину, таким чином, незаконно заволоділи транспортним засобом «Тоуоtа ОСОБА_1», д.р.н. АР 7435 СІ, що на праві приватної власності належить ОСОБА_7, спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 850000 гривен.

Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зупинившись на вказаному автомобілі у дворі буд. №63 по вул. Патріотичній в м. Запоріжжя, залишили автомобіль.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.3 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди.

04 жовтня 2017 року до ЄРДР за №12017080050004449 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст.208 КПК України.

04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Заслухавши доповідь судді; підозрюваного ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підтримання апеляційних скарг; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг та вважала, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_4 задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних звязків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону.

Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, вислухана думка прокурора, слідчого та зясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_2, дані про його особу в їх сукупності, тяжкість покарання що загрожує останньому, а також конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів та встановлено судом, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України, є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна або без такої. Слідчий суддя з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах провадження, з додержанням вимог ст.194 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри, про яку повідомлено ОСОБА_2, що підтверджується доданими до клопотання доказами: відомостями з протоколів огляду місця події, показаннями потерпілого, висновком дактилоскопічної експертизи, згідно з якими сліди папілярних узорів рук, які були вилучені під час проведення огляду місця події залишені великим та безіменним пальцями правої руки ОСОБА_2, тощо.

Тобто, колегія суддів вважає, що на даному етапі розслідування підозра цілком обґрунтована, достовірність встановлених фактичних обставин буде перевірятись під час досудового розслідування.

Крім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Доводи захисника - адвоката ОСОБА_4 про неправильну кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_9 підлягають перевірці в ході досудового розслідування у встановленому законом порядку.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи є обґрунтованими, а заявлені у клопотанні ризики на даний час існують.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При прийнятті рішення слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке законом віднесено до категорії особливо тяжких, а також дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4 на непідконтрольній Україні території, що дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш мякі запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника - адвоката ОСОБА_4, правильність цих висновків слідчого судді не спростовують.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_3 про те, що суд при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпідставно не визначив розмір застави, як того вимагає ч.3 ст.183 КПК України.

Так, згідно з вимогами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Жодні з зазначених обставин до вказаного провадження не відносяться.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню через порушення вимог кримінального процесуального закону, з постановленням нової ухвали - про задоволення клопотання слідчого, застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави.

Приймаючи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного та інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 240000 гривень.

Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 та до підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 03 жовтня 2017 року по 02 грудня 2017 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного його затримання, тобто з 03 жовтня 2017 року.

Строк дії даної ухвали у вказаній частині встановити до 02 грудня 2017 року включно.

Визначити заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 240000 (двісті сорок тисяч) гривень, яка у будь-який момент протягом дії ухвали може бути внесена на відповідний рахунок: одержувач Апеляційний суд Запорізької області, ЕДРПО 02891457, р/р 37311050000061, ОСОБА_5: ГУ ДКСУ у Запорізькій області МФО 813015.

В разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_2 покладаються наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду, із визначеною ними періодичністю;

2) не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4)утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншим підозрюваним у даному провадження.

Розяснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після отримання та перевірки документа має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого та прокурора.

В разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11