Ухвала суду № 70098652, 01.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8976/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року в адміністративній справі № 813/2342/17 за позовом приватного підприємства «Олівейра» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року приватне підприємство «Олівейра» (далі ПП «Олівейра», Підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області) за № НОМЕР_1 від 21 березня 2017 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що реальність господарських операцій Підприємства з його контрагентами підтверджена належними доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ГУ ДФС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та не перевірив доводів податкового органу про неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій, з огляду на наявну податкову інформацію про відсутність необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Також, до перевірки не надано документів, які б підтверджували походження товару, його якісні характеристики, а також транспортування товару на склад ПП «Олівейра».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, ПП «Олівейра» зареєстроване виконавчим комітетом Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області 05.06.1997; перебуває на податковому обліку в Галицькій ОДПІ (Пустомитівське відділення) ГУ ДФС у Львівській області; є платником, зокрема: податку на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно направлень від 23.01.2017 у період з 23.01.2017 по 03.02.2017 ГУ ДФС у Львівській області провело планову виїзну документальну перевірку ПП «Олівейра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 30.09.2016, про що склало акт за № 111/13-01-14-01/23961914 від 17.02.2017 (далі ОСОБА_3 перевірки).

За висновками ОСОБА_3 перевірки Підприємством порушено приписи: пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, статті 149, пункту 152.2 статті 152 Податкового кодексу України (далі ПК України; редакція до 01.01.2015); підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134; пункту 135.1 статті 135; пункту 137.1 статті 137 ПК України (редакція після 01.01.2015), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 690 370 грн, в т.ч.: за 2014 рік на суму 285 646 грн, за 2015 рік на суму 228 142 грн, за І квартал 2016 року на суму 51 880 грн, за півріччя 2016 року на суму 70 277 грн, за три квартали 2016 року на суму 54 425 грн.

На підставі ОСОБА_3 перевірки та відповідно до встановлених порушень ГУ ДФС у Львівській області 21.03.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № НОМЕР_1, яким Підприємству збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 805 927 грн, в т.ч.: за податковими зобовязаннями у розмірі 690 370 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 115 557 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПП «Олівейра» оскаржило його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з приватним підприємцем ОСОБА_4 (далі ПП ОСОБА_4М.), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі ФОП ОСОБА_5М.) та товариством з обмеженою відповідальністю «Номакс-ІР» (далі ТОВ «Номакс-ІР»), оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ПП «Олівейра» з цими контрагентами та не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

На момент здійснення спірних господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців була відсутня інформація про перебування цих контрагентів в стадії припинення чи ліквідації, або щодо відсутності їх за юридичними адресами; у них були чинними свідоцтва платника єдиного податку.

ПП «Олівейра» провело повну оплату вартості отриманого товару, тому покликання податкового органу на те, що Підприємство отримувало від цих контрагентів суми безповоротної фінансової допомоги, є безпідставними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 135.1 та 135.2 статті 135 ПК України (зараз і далі редакція до 01.01.2015) доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають, зокрема: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

За приписами пункту 149.1 статті 149 ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як обєкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 137 та 138 143 цього Кодексу.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності (пункт 152.1 статті 152 ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України ПК України (зараз і далі редакція після 01.01.2015) обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (пункт 137.1 статті 137 ПК України).

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Частиною пятою статті 8 Закону № 996-XIV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як встановлено судом, податковий орган під час перевірки Підприємства безпідставно не взяв до уваги належним чином оформлені первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ПП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «НомарксІР», а саме: угоди на купівлю лісоматеріалів за № 2/10-2014 від 02.01.2014, за № 08/07/2014 від 08.07.2014, за № 02/01/2014 від 02.01.2014, накладні на виконання цих угод, платіжні доручення, що підтверджують повну оплату за поставлений товар, при тому, що вказані документи повністю відображають зміст господарських операцій Підприємства з його контрагентами та підтверджують понесені ним витрати з придбання цього товару. Вказані господарські операції Підприємства відображено у складі витрат у податкових операціях із податку на прибуток підприємств за 2014 2016 роки.

Реальність вказаних операцій підтверджують й надані в судовому засіданні документи про походження товару, а саме придбання контрагентами товару, який надалі було поставлено Підприємству. Вказане спростовує висновки податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з огляду на наявну податкову інформацію про відсутність у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає безоплатно надані товари, роботи, послуги як:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Фінансова допомога, згідно із підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

З огляду на зазначені норми законодавства та встановлені у справі обставини, висновки податкового органу про безкоштовне отримання Підприємством товару від зазначених контрагентів, що є безповоротною фінансовою допомогою, є безпідставними.

З приводу покликань апелянта на відсутність документів, що підтверджують транспортування товару зі складу продавців на склад Підприємства, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що згідно із умовами договорів, поставка товару здійснюється на склад Підприємства за рахунок продавців та його силами; тобто, вартість поставки входить в ціну товару, у звязку з чим необхідність отримання Підприємством документів про транспортування товару не є обовязковою.

Крім того, встановлено, що ПП ОСОБА_4 поставляв товар без доставки на склад Підприємства, безпосередньо на Харківську митницю, де Підприємство здійснювало митне оформлення товару з метою його імпортування, що підтверджено копіями наявних у справі вантажно-митних декларацій.

Додатково щодо покликань апелянта на відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності колегія зазначає, що такі могли бути залучені на підставі цивільно-правових угод, при тому, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), та Верховного Суду України, зокрема постанова від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06), Підприємство не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами; при тому, що воно виконало усі передбачені законами вимоги та підтвердило належними доказами рух товаро-матеріальних цінностей від Продавців до Підприємства.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Підприємства щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року в адміністративній справі № 813/2342/17 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8

Ухвала в повному обсязі складена 06 листопада 2017 року.