Ухвала суду № 70098412, 06.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року справа №812/258/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Ястребової Л.В.,

суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі: представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі № 812/258/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Межрегіонального головного управління ДФС (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2016 року № НОМЕР_1 форми «ПС», яким за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн. (а.с. 3-7, 53-57).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року замінено первинного відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Межрегіонального головного управління ДФС на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (а.с. 106 а)

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Межрегіонального головного управління ДФС № НОМЕР_1 від 14.11.2016 року про застосування до Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн. (а.с. 123-126).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено правомірність висновків перевірки з врахуванням п. 102.6 ст. 102 ПК України та ст. 10 Закону № 1669. Апелянт вказує, судом не враховано, що звільнення від оплати штрафної санкції, застосування якої передбачено ст. 120 ПК України відбувається у разі наявності рішення контролюючого органу про продовження граничних строків для подання податкової декларації. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до вимог Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відповідний сертифікат ТПП України обовязково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що обєктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обовязку зі сплати податків, вказуючи, при цьому, що наданий позивачем сертифікат ТПП не містить у собі відомостей, визначених п. 6.2 розділу 6 Регламенту (продовження граничних строків для подання саме яких податкових декларацій та за які періоди) (а.с. 132-133).

У судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити. Представник позивача до суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 05763797, місцезнаходження юридичної особи: 93406, Луганська область, місто Севєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52Б, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань (а.с. 8).

Відповідач, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем, за вих.. № 831 керівнику комісії з реорганізації Податкової служби Міжрегіонального головного управління Міндоходів центрального офісу з обслуговування великих платників податків направлено заяву про продовження граничних строків подання податкових декларацій з податку на додану вартість.

В обґрунтування причин продовження граничних строків подання податкових декларацій з ПДВ, позивач зазначив, що з 01.07.2014 року внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (проведення антитерористичної операції на території м. Луганська (місце розташування ПАТ «Луганськтепловоз»)).

У додаток до цієї заяви позивачем також надано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 1478 від 11.11.2014 року (а.с. 44).

ОСОБА_3 офісу з обслуговування великих платників від 15 січня 2015 року за № 896/10/28-10-11-2-21 позивачу розяснено порядок щодо продовження граничних строків для подання податкової декларації з ПДВ, а також зазначено, що заява, з якою звернулось ПАТ «Луганськтепловоз» потребує детального розгляду, у звязку з чим до ДФС України направлено лист щодо надання відповідних розяснень після отримання яких і буде надано додаткову відповідь (а.с. 40).

27 січня 2015 позивач звертався до СДПІ у м. Луганську із заявою, в якій останній зазначив, що ним, раніше, подавались до ОСОБА_3 офісу з обслуговування великих платників заяви про продовження граничних термінів подання податкової звітності через настання обставин непереборної сили, у тому числі і щодо подання податкових декларацій з податку на додану вартість, однак, відповіді не отримано.

На підставі зазначеного, а також з метою забезпечення здачі ПАТ «Луганськтепловоз» податкових декларацій за 2014 рік у строки, встановлені Податковим кодексом України, забезпечення правильності нарахування і перерахунку ЄСВ просив надати відповіді на питання, перелічені у зверненні (а.с. 43).

05 березня 2015 року позивач повторно звернувся до СДПІ у м. Луганську з проханням надати відповідь на його заяву від 19.12.2014 року та заяву від 27.01.2015 року, а також надати відповідну податкову консультацію (а.с. 38-39).

СДПІ у м. Луганську надало позивача відповідь (лист від 17.03.2015 за № 696/10/28-05-19), в якій зазначив, зокрема, що згідно п. 8 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", питання щодо поширення на ПАТ Луганськтепловоз дії п. 102.6 ст. 102 Податкового кодексу України та продовження граничного строку для подання податкової звітності може бути розглянуто не раніше ніж протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили, у разі подання заяви та документального підтвердження відповідно до Порядку ( а.с. 41-42).

Відповідно до матеріалів справи, податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року ПАТ «Луганськтепловоз» подано 27 березня 2015 року засобами електронного звязку (а.с. 64-81).

На підставі та у порядку ст. 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, 31.10.2016 року посадовою особою СДПІ у м. Луганську проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року від 03.04.2015 року ( № НОМЕР_2).

Пунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пунктів 86.2 статті 86 ПК України вбачається, що, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За результатами проведення зазначеної перевірки податковим органом складено Акт від 31.10.2016 року № 75/28-05-40/05763797, яким встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, відповідальність платника передбачена абз. 2 п. 120.1 ст. 120 розділу II Податкового кодексу України, а саме платником вчинено ті самі дії, до якого протягом року застосовано штраф за таке порушення підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2016 № НОМЕР_3, складеним на підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України ПАТ Луганськтепловоз за липень 2014 року № 37/28-05-40/05763797 від 13.10.2016 року (а.с. 21-23).

Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження та звернувся до СДПІ у м. Луганську із запереченнями від 07.11.2016 року № 863-328, де зазначив, що висновки Акту перевірки від 31.10.2016 року № 75/28-05-40/05763797 є безпідставними та такими, що зроблені без врахування інших норм діючого законодавства (п. 102.6 ст. 102 ПК України, ст. 10 Закону № 1669, лист Міндоходів від 07.07.2014 року № 16042/7/99-99-19-03-02-17, лист ОСОБА_3 офісу № 896/10/28-10-11-2-21 від 15.01.2015 р., лист СДПІ № 696/10/28-05-19 від 17.05.2015 р.), а порушення п. 49.18 ст. 49 ПК України у позивача відсутні (а.с. 24-26).

За результатами розгляду заперечень позивача, відповідач, листом від 11.11.2016 року за № 4887/10/28-05-40 залишив без задоволення заперечення позивача на Акту перевірки від 31.10.2016 року № 75/28-05-40/05763797 (а.с. 27-31).

На підставі п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 120.1 ст. 120 ПК України та на підставі Акту перевірки від 31.10.2016 року № 75/28-05-40/05763797 СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС, 14.11.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми ПС № НОМЕР_1 від 14.11.2016, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн. за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с. 20).

18 листопада 2016 року позивач звертався до ДФС України зі скаргою про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, але останнім, 26.01.2017 року прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення, а спірного податкового повідомлення-рішення без змін (а.с. 32-35).

В подальшому, позивача оскаржив податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2016 р. до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ Луганськтепловоз та про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2016 року, та, як наслідок, його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним питанням цієї справи є правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2016 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за несвоєчасне подання податкових декларацій.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України (надалі ПК України) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні вимоги містить п.203.1 ст.203 ПК України.

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання ( п. 120.1 ст. 120 ПК України).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 102.6 статті 102 Кодексу граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків, зокрема, мав обмежену свободу пересування внаслідок обставин непереборної сили, підтверджених документально. (пп. 102.6.4 п. 102.6 ст. 102 ПК України).

Відповідно до наказу ДПА України від 24.12.2010 №1044 (далі - Наказ №1044), яким затверджено Порядок застосування пунктів 102.6 - 102.7 статті 102 Кодексу, обставинами непереборної сили (форс-мажорні обставини) є непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Відповідно до пункту 4 Наказу №1044, продовження граничних строків для подання, зокрема, податкової декларації здійснюється, якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Кодексом строк виконати грошове зобов'язання та/або скористатися податковими правами .

Відсутність можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації може бути пов'язана з обставинами непереборної сили, підтвердженими документально.

Документальним підтвердженням дії обставин непереборної сили є, зокрема, підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України, яке видається зазначеним органом на відповідне звернення платника податку.

Як вже зазначалось вище, позивач неодноразово звертався до СДПІ у м. Луганську ОСОБА_3 офісу з обслуговування великих платників із заявами про продовження граничних термінів подання податкової звітності через настання обставин непереборної сили, у тому числі і щодо подання податкових декларацій з податку на додану вартість (листи від 19.12.2014 року, від 27.01.2015 року, від 05.03.2015 року), надаючи, при цьому, у якості доказу підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору) Сертифікат (висновок) № 1478 Торгово-промислової палати України про настання відповідних обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року (вих. № 4673/05-4), однак контролюючи органи надали позивачу відповіді, що відповідна заява повинна подаватись підприємством протягом тридцяти днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили з посиланням на документальне підтвердження.

Колегія суддів, серед іншого, вважає за необхідне зазначити про таке.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За змістом цієї норми вбачається, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.

На виконання Закону № 1669-VII, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Луганськ Луганської області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м. Луганськ Луганської області. При цьому, у пункті 3 цього розпорядження зазначено, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 та від 05.11.2014 р. № 1079-р. є такими, що втратили чинність.

Так, відповідно до матеріалів справи, позивач у перевіряємий період (жовтень 2014 року) здійснював свою господарську діяльність за адресою: м. Луганськ, вул.. Фрунзе 107.

Державна реєстрація змін до установчих документів, у т.ч. перереєстрація підприємства на нову адресу: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.. Гагаріна, буд. 52Б відбулась у червні 2015 року.

До того ж, колегія суддів зазначає, що ст. 10 Закону №1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1478 від 11 листопада 2014 року, зареєстрований за вих. № 4673/05-4 засвідчено настання обставин непереборної сили Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території міста Луганська Луганської області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для податкової декларації. У сертифікаті також зазначено, що на момент його видачі Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 36).

Відповідно до вищевказаного, колегія суддів зазначає, що на підставі положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 № 1275-р. ПАТ "Луганськтепловоз" звільнявся від відповідальності за порушення строків подання податкової декларації за жовтень 2014 року.

Посилання апелянта на ту обставину, що відповідно до вимог Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), сертифікат ТПП України обовязково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що обєктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обовязку зі сплати податків, а наданий позивачем сертифікат ТПП не містить у собі відомостей, визначених п. 6.2 розділу 6 Регламенту (продовження граничних строків для подання саме яких податкових декларацій та за які періоди), колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

По-перше, на момент виникнення спірних правовідносин, сертифікат ТПП від 11.11.2014 року 1478 є діючим, не є відкликаним чи таким, що визнаний недійсний у судовому та іншому порядку.

По-друге, сертифікат Торгово-промислової плати виданий 11.11.2014 року 1478, тобто до внесення змін до Регламенту ТПП щодо засвідчення форс-мажорних обставин за кожним конкретним видом зобов'язань, які, в свою чергу відбулись 18.12.2014 року.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки ПАТ «Луганськтепловоз» здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, а Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11.11.2014 року № 1478 засвідчено настання обставин непереборної сили ПАТ «Луганськтепловоз», до останнього не підлягають застосуванню штрафні санкції у вигляді штрафу, оскільки він (позивач) є звільненим від відповідальності за неналежне виконання обовязків із подання податкової декларації в установлені Податковим кодексом України строки.

В даному випадку, апелянтом не доведено правомірність прийняття СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС 14.11.2016 року податкового повідомлення - рішення форми ПС № НОМЕР_1 від 14.11.2016, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн. за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розумінні ч. 2 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, який заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби слід залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 07 листопада 2017 року.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі № 812/258/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: І.А. Васильєва

ОСОБА_4