Ухвала суду № 70097427, 02.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9566/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибачука А. І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря Андрушківа І. Я.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представника відповідача Дутки - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Коломийська виправна колонія» (№ 41) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 809/710/17 за адміністративним позовом Державної установи «Коломийська виправна колонія» (№ 41) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Коломийська виправна колонія» (№ 41) (далі ДУ «Коломийська виправна колонія» (№ 41) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2017 року за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25 квітня 2017 року № Ю-0002701304, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 25 квітня 2017 року № НОМЕР_4, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску від 25 квітня 2017 року № НОМЕР_5.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідачем протиправно визначено їй податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та застосовано до неї штрафні санкції, оскільки чинним законодавством не врегульовано питання сплати податку з доходів осіб, засуджених до позбавлення волі, а відповідно і відрахування з такого податку військового збору та питання сплати з доходів таких осіб єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини викладеній в позовній заяві.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі актів перевірки від 21 березня 2017 року № 170/09/19-13/08563613 та від 19 квітня 2017 року № 285-9-13-04-08563613, складених за результатами документальної планової виїзної перевірки ДУ «Коломийська виправна колонія» (№ 41) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2017 року № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1561904.52 грн, з яких на 1302391.85 грн за основним платежем та на 259512.67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн, № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за військовим збором на суму 9831.52 грн, з яких на 7865.21 грн за основним платежем та на 1966.31 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25 квітня 2017 року № Ю-0002701304, якою позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 51628.17 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 25 квітня 2017 року № НОМЕР_4, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25 квітня 2017 року за № НОМЕР_5, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 24196.08 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 1302391.85 грн, військового збору на суму 7865.21 грн, штрафної (фінансової) санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн, недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 51628.17 грн, штрафної (фінансової) санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн, штрафної санкції за своєчасно не нарахований єдиний внесок в сумі 24196.08 грн слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 54.3.3, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 119.2 статті 119, пункту 127.1 статті 127, пункту 163.1 статті 163, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, статті 176, підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, підпунктів 6.1, 6.2, 6.3 пункту 6 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 (далі - Інструкція), пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7, частин другої та восьмої статті 9, статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI).

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивач не нарахував та не сплатив податок з доходів, отриманих особами, засудженими до позбавлення волі, не здійснив нарахування та сплату з такого доходу військового збору та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, не подав податкову звітність щодо нарахування вказаних податків (зборів).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо визначення позивачу зобовязань з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та застосування до нього штрафних санкцій є правомірними, оскільки такі зобовязання мають бути своєчасно нараховані та сплачені незалежно від укладення письмового трудового договору з особами, засудженими до позбавлення волі.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до підпунктів 54.3.3, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобовязань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно із підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до підпункту пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку; г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг; ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності; д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги; е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, а також подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України обєктом оподаткування збором є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Платники збору зобовязані забезпечувати виконання податкових зобовязань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є 1) роботодавці; підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: 1) безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на платника згідно з цим Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску; 2) звертатися до органу доходів і зборів з письмовою заявою про зміну умов сплати єдиного внеску у разі зміни його статусу як платника (або отримання права на зміну розміру єдиного внеску, зокрема у зв'язку із зміною виду економічної діяльності); 3) безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду у межах їх компетенції консультації та роз'яснення щодо прав та обов'язків платника єдиного внеску, порядку сплати єдиного внеску; 4) оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частин другої третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Згідно з частиною першою статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Відповідно до статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що умови праці засуджених до позбавлення волі, зокрема, норми тривалості робочого часу, правила охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії встановлюються законодавством про працю.

Відповідно до частини першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Відповідно до підпунктів 6.1, 6.2, 6.3 пункту 6 Інструкції засуджені до позбавлення волі із нарахованого їм заробітку відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.

Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання проводиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами проводяться у порядку, встановленому законодавством.

Відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, військовий збір, єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковими агентами нерозривно пов'язаний із фактом нарахування та виплати доходу, зокрема, у вигляді заробітної плати відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Жодних особливостей щодо порядку оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці чинними Податковим кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України чи будь - яким іншим нормативно - правовим актом не передбачено.

Відтак враховуючи наявність трудових відносин між особами, засудженими до позбавлення волі та ДУ «Коломийська виправна колонія» (№ 41), які виникли у результаті залучення таких осіб до суспільно корисної праці та отримання ними відповідної компенсації за виконану роботу - заробітної плати, та відсутність спеціального регулювання правовідносин щодо порядку оподаткування доходів таких осіб, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність визначення позивачу зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та застосування до нього штрафних санкцій.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Коломийська виправна колонія» (№ 41) залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 809/710/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст судового рішення виготовлено 06 листопада 2017 року.