Ухвала суду № 70097408, 07.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/9946/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник третьої особи подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (банк) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту від №11160213000 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у доларах США в сумі 175 000,00 грн. , що дорівнює еквіваленту 883 750,00 грн.

Згідно пункту 2.1 кредитного договору, виконання зобов'язань позичальника за цим зговором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається: застава нерухомості, а саме однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки №55417 від 25 травня 2007 року та порука, а саме громадянина ОСОБА_5 згідно договору поруки №116818 від 25 травня 2007 року.

На виконання вимог кредитного договору, між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (змінено прізвище на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про шлюб від 29 листопада 2011 року) (іпотекодавець), яка є майновим поручителем за виконання зобов'язань ОСОБА_4, укладено іпотечний договір від 25 травня 2007 року №55417 (далі по тексту - іпотечний договір), згідно пункту 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру загальною площею 54,00 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. 18 травня 2006 року, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки). За домовленістю сторін заставна вартість предмету іпотеки складає: 1 562 100,00 грн.

В подальшому, між ПАТ "УкрСиббанк", який є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого до ТОВ "Кей-Колект" перейшли права вимоги, зокрема, за договором про надання споживчого кредиту ОСОБА_4 від 25 травня 2007 року №11160213000.

12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., за умовами якого, у зв'язку із укладенням між сторонами договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, ПАТ "УкрСиббанк" передає ТОВ "Кей-Колект" права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку №1 до цього договору.

Водночас, як вбачається із виписки з додатку №1 до договору про відступлення права вимоги від 12 грудня 2011 року, яка міститься у складі документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, остання містить посилання про передачу права вимоги лише щодо заставодавця ОСОБА_5 згідно договору поруки №116818 від 25 травня 2007 року. У свою чергу інформації про передачу права вимоги за іпотечним договором від 25 травня 2007 року №55417, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, вказана виписка не містить.

21 березня 2016 року ТОВ "Кей-Колект" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. із заявою про державну реєстрацію права на нерухоме майно, за наслідками розгляду якої та доданих до неї документів, відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 25 березня 2016 року, індексний номер 28939352, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект".

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором внесено відповідний запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Кей-Колект" на підставі договору іпотеки від 25 травня 2007 року №3030.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", визначено, що, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку", яка діяла на час укладення договору іпотеки від 25 травня 2007 року №55417, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25 грудня 2008 року №800-VI, норми статті 37 Закону України "Про іпотеку", передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

При цьому відповідно до положень статті 36 цього Закону (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки від 25 травня 2007 року №55417), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25 грудня 2008 року №800-VI змін до статті 36 Закону, її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі-Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

В даному випадку умовами іпотечного договору від 25 травня 2007 року №55417, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

У відповідності до підпункту 2.2.1 пункту 2.1 іпотечного договору, в обов'язки іпотекодержателя входить попередження іпотекодавця протягом п'яти календарних днів про відступлення прав за цим договором іпотеки чи за Кредитним договором.

Також пунктами 4.3, 4.4 іпотечного договору визначено, що у випадках, зазначених в пунктах 2.1.1.-2.1.2 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку", невиконання іпотекодавцем вимог якого є підставою для звернення стягнення.

Розділом 5 іпотечного договору "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя", зокрема, встановлено, що у разі не виконання боржником зобов'язань, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У вказаному повідомленні має міститися інформація про спосіб задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, згідно умов іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Враховуючи наведене, ТОВ "Кей-Колект", на виконання норм статті 35 Закону України "Про іпотеку", повинен був надіслати письмове повідомлення (вимогу) про усунення порушення як іпотекодавцю, так і боржнику. При цьому, обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги. Таким чином, іпотекодержатель має довести не тільки факт надіслання, а також й отримання вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2015 року № К/800/50069/14.

Як вбачається з пакету документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, ТОВ "Кей-Колект" сформовано повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки вих. №734410 від 05 січня 2014 року, яке адресовано ОСОБА_2 На підтвердження направлення такого повідомлення позивачу у вказаних матеріалах міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого, начебто, воно отримано ОСОБА_2 особисто 23 січня 2014 року.

Разом з тим, дослідивши вказане рекомендоване повідомлення, із зазначеного повідомлення не вбачається, що позивачу було надіслано саме вищезгадане повідомлення ТОВ "Кей-Колект" вих. №734410 від 05 січня 2014 року; до того ж, вказане повідомлення містить підпис від імені ОСОБА_2, який суттєво відрізняється від підпису позивача в іпотечному договорі від 25 травня 2007 року №55417, що, у свою чергу, не дає підстав для однозначного ствердження про отримання такого рекомендованого відправлення саме ОСОБА_2

Між тим, позивач категорично заперечує отримання вказаного повідомлення від ТОВ"Кей-Колект" вих. №734410 від 05 січня 2014 року.

В судовому засіданні, позивачем надано копію закордонного паспорта громадянки ОСОБА_2 з якого встановлено, що у період з 15.10.2012 року по 15.10.2014 року, остання проживала в Республіці Словенія та в Україні не перебувала.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, в даному випадку матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт направлення позивачу та отримання ним письмового повідомлення (вимоги) про усунення порушення, як і не містять доказів про завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачем (Іпотекодавцем) письмової вимоги ТОВ "Кей-Колект".

Більш того, як вже встановлено вище, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази передачі третій особі права вимоги за іпотечним договором від 25 травня 2007 року №55417, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2.

Крім того, частиною першою статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача в порядку статті 1082 Цивільного кодексу України про відступлення права грошової вимоги із визначенням суми грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а відтак доводи, що позивач має заборгованість за кредитним договором перед ТОВ "Кей-Колект" документально не підтверджуються.

Колегія суддів, також звертає увагу, що пунктом 9 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно частини п'ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

У відповідності із частиною третьою статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчинив таку дію.

Статтею 46 Закону України "Про нотаріат", визначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.

Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію, або його помічником.

З аналізу наведеного вбачається, що нотаріус виконує функції державного реєстратора у випадках, коли він при цьому вчинює нотаріальну дію з нерухомим майном і проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої нотаріальної дії.

В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на вчинення відповідачем будь-якої з перелічених у статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріальної дії зі спірним об'єктом нерухомого майна, а тому суд зазначає, що відповідач у межах спірних правовідносин не мав передбачених чинним законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 року у справі №К/800/66279/13 (реєстраційний номер в ЄДРСР 42627401) та від 02 лютого 2016 у справі №К/800/44973/15 (реєстраційний номер в ЄДРСР 55514131).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ "Кей-Колект", а тому оскаржуване рішення є таким, що прийняте протиправно і має бути скасовано.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимогами в частині визнання протиправними дій відповідача по внесенню до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ТОВ "Кей-Колект" на нерухоме майно, оскільки вони фактично дублюють вимоги про визнаннями протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав; та з позовними вимогами про зобов'язання відповідача внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про реєстрацію права власності за ТОВ "Кей-Колект" на нерухоме майно, оскільки рішення суду, яким скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та яке набрало законної сили, є самостійною підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру про скасування спірного рішення та достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15 (21-41а16) за позовом ОСОБА_9 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, державного реєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції в м. Києві, за участю третіх осіб - ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Сол-Істейт", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, то спір між сторонами випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Поряд із цим, зазначена правова норма одночасно передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду України 14 червня 2016 року, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у цій постанові, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Наведені правові норми вказують, що нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, наділений повноваженнями з реєстрації прав на нерухоме майно та виконує владні управлінські функції на підставі норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому у межах спірних правовідносин є суб'єктом владних повноважень.

У постанові від 14 червня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації права обтяження на підставі договору іпотеки.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав.

Враховуючи вкладене, оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: Н.М. Літвіна

А.Ю. Коротких