Постанова № 70097273, 07.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4420/17 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого в особливо важливих справах прокуратури м. Києва з 20.08.2001, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років (наказ від 16.08.2001 №768).

Виявивши факт позбавлення позивача, як пенсіонера прокуратури, пільг, які були передбачені положеннями Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які діяли станом на момент виходу позивача на пенсію, останній звернувся до відповідача з відповідним зверненням.

У відповідь на вказане звернення Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 26.10.2016 №35-К-233/16 повідомило позивача про те, що останній з 15.07.2015 втратив право на пільги на житлово-комунальні послуги та послуги зв'язку, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, положеннями якого такі пільги не передбачено.

Не погоджуючись із таким висновком державного органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у тому числі права на отримання пільг зі сплати комунальних послуг та послуг зв'язку), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Зокрема, позбавлення власника його майна повинно мати правомірну мету в «суспільному інтересі» (a legitimate aim «in the public interest»), обрані засоби мають бути належними (спроможні досягти мети в принципі) і пропорційними. Позбавлення власника його майна також має бути законним, а саме: відповідати не лише нормативно-правовим актам, а і принципу верховенства права, положенням Конвенції; складовою принципу «законності» є принцип «правової визначеності», що передбачає обов'язок органів влади при обмеженні права діяти відповідно до відомих (прозорих) та достатньо визначених правил («передбачуваних» з точки зору застосування), що виключають свавілля (вибірковість та непередбачуваність дій).

У той же час позбавлення позивача у межах спірних правовідносин права на отримання вказаних пільг не відповідає жодному з цих критеріїв.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 слідчим прокуратури надається 50-відсоткова знижка плати за займане ними і членами їх сімей житло, комунальні послуги в межах норм, встановлених законодавством, і 50-відсоткова знижка абонентної плати за користування квартирним телефоном за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів.

Частиною 14 ст. 50-1 Закону «Про прокуратуру» від 05.11.1991, яка набрала чинності 01.01.2015, відповідно до Закону № 76-VIII від 28.12.2014 , передбачено, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами, крім пільг, які встановлені абзацом першим частини третьої т. 49 цього Закону. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.

У свою чергу, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який набрав чинності з 15.07.2015, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15.12.2015.

Тобто, ч. 6 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, яка передбачала пільги пенсіонерам і членам їхніх сімей, які були передбачені ч. 14 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII з змінами, на даний час втратили чинність на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, з 15.07.2015.

Чинною ж на даний час редакцією Закону Про «Прокуратуру» пільги по сплаті за житлово-комунальних послуг та користування телефоном слідчим прокуратури та пенсіонерам та членам їхніх сімей не передбачені.

Разом з тим, Законом України «Про Прокуратуру» від 14.10.2014 року, ч.3статтею 84 передбачено, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора.

Згідно з ч.1ст. 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Закон України «Про прокуратуру» №1697 від 14.10.2014який набрав чинності 15 липня 2015 року не скасовувався та не змінювався щодо пільг, є діючим, Конституційним судом України не визнаний неконституційним, а зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, а оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма