Постанова № 70097223, 07.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 823/1151/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог просить: визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати йому суддівської винагороди за квітень 2017, виходячи з розміру 10 мінімальних заробітних плат; стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області суму суддівської винагороди за квітень 2017, відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 в розмірі 20 800,00грн., за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (на виконання вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 23 жовтня 2009 року № 856/2009 ОСОБА_2 призначений строком на п'ять років на посаду судді Катеринопільського районного суду Черкаської області.

На підставі вказаного Указу Президента України наказом голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2009 року № 59 позивач приступив до виконання обов'язків судді відповідного суду з 09 листопада 2009 року.

Також, постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII, ОСОБА_2 обрано безстроково суддею Катеринопільського районного суду Черкаської області.

Згідно даної постанови та наказу голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 травня 2015 року № 68 позивач приступив до виконання обов'язків судді відповідного суду з 22 травня 2015 безстроково.

Відповідно до довідки від 22 червня 2017 року № 877-02/17 про нараховану, утриману ОСОБА_2 заробітну плату за квітень 2017 року вбачається, що позивачу нараховано суддівську винагороду у розмірі 20 800,00грн.: оклад - 15 157,89грн.; вислуга років - 3 031,58грн.; доплата за перебування на адмінпосаді - 1 515,79грн.; відрядження (навчання) - 1 094,74грн. Утримано із заробітної плати: податок з доходів фізичних осіб - 3 744,00грн.; військовий збір - 312,00грн.; нараховано на заробітну плату ЄСВ - 4 576,00 грн.

Вважаючи, що відповідачем неправомірно здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірах значно менших, ніж визначено ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є законними і обгрунованими.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір посадового окладу судді регулюється ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402), у відповідності до частини першої якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до п. 22 Р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість, згідно п. 23 цього розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, №№ 41-45, ст. 529; 2015 рік, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774), що набрав чинності з 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Як вбачається з ч. 3 ст. 133 Закону № 2453 вказана норма містить сталу складову: « 10» та динамічну: «мінімальних заробітних плат».

У рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 Конституційний Суд України охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону.

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, колегія суддів приходить до висновку, що положення Закону № 1774 не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Враховуючи те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000,00 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі № 820/4653/15.

Разом з тим, суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та постановити нову про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 07 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.