Ухвала суду № 70097172, 07.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року справа №805/2454/17-а

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

ОСОБА_2

суддів:Гайдара А.В.

при секретарі

судового засіданняОСОБА_3

за участю представників:

від позивача:не зявився

від відповідача:ОСОБА_4 за довіреністю від 14.06.2017 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 27 вересня 2017 року

по адміністративній справі № 805/2454/17-а (суддя Бабаш Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС"

до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 28.12. 2016 року за №0000781400, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду першої інстанції, відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (далі товариство, платник податків, позивач у справі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 28 грудня 2016 року №0000781400, прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі податковий орган, відповідач у справі), з мотивів правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення рішення та не доведеності позивачем факту реального здійснення господарських операцій з його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Берлон Трейдинг» (том. 4 а. с. 232-236).

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, товариство (позивач у справі) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на неврахування судом першої інстанції при розгляді справи та неповне зсування суттєвих обставин справи, обмеженням поверхневим вивченням письмових доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи і винесенню судового рішення з порушенням норм матеріального права (том 4 а.с.239-246).

Позивач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що Податковим кодексом України передбачений єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної. На підтвердження належного оформлення та реєстрації податкових накладних позивач надав суду їх примірники та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, які свідчать про належну реєстрацію податкових накладних.

Товариство доводить, що ним був укладений та виконаний договір поставки з товариством з обмеженою відповідальністю «Берлон Трейдінг», за яким протягом червня липня 2015 року отримано запчастин, комплектуючих та витратних матеріалів на загальну суму 4868571 грн., увесь товар оплачений, оприбуткований та у подальшому використаний у господарській діяльності, що доводить реальність здійснення господарських операцій за наслідками яких сформований податковий кредит (том 4 а.с.239-246).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (ЄДРПОУ 24308872, адреса: 84201, АДРЕСА_1) зареєстроване як юридична особа 04 березня 1996 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 арк. справи 22-23). З 22 липня 1997 року позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з реєстру платників платника податку на додану вартість (арк. справи 26). Позивач здійснює діяльність на підставі статуту, копія якого наявна в матеріалах справи (том. 1 арк. справи 14 - 23).

Основним видом діяльності товариства є роздрібна торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів код 45.32 (акт перевірки, том 1 а.с. 46).

Відповідачем відповідно до пп.20.1.14 ст.20,пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобовязань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Берлон Трейдинг» за період з 01.06.2015 по 31.07.2015 року за результатами якої складено акт перевірки від 05 грудня 2016 року № 415/05-10-12/24308872 (том 1 а. с. 27-62).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 28 грудня 2016 року за №0000781400, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, внаслідок завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2015 року 351129 грн., за липень 2015 року 811428 грн. (том. 1 арк. справи 63, надалі спірне рішення).

Правовою підставою зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у спірному рішенні наведенні положення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, що регулюється нормами Податкового кодексу України.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності формування позивачем, як платником податків податкового кредиту за взаємовідносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «Берлон Трейдинг» (далі контрагент позивача).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження між позивачем та його контрагентом укладений договір поставки, товару відповідно до видаткових накладних, №79 від 29 травня 2015 року, на виконання якого позивач доводить отримання та використання у власній господарській діяльності, шляхом списання або подальшої реалізації автомобільних запчастин на загальну суму 4868572 грн., у тому числі податок на додану вартість 811428 грн., в тому числі за червень 2015 року у сумі 351129 грн., за липень 2015 року у сумі 460299 грн. (том 1 а. с. 95-96).

Долучені до матеріалів справи видаткові накладні (ксерокопії), не засвідченні судом першої інстанції та не надані в оригіналах для їх засвідчення на вимогу суду не утримують в собі місце складання, як обовязковий реквізит первинного документа відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14 (т. 1 а. с. 97-114, 232,233,234). Зазначене унеможливлює прийняття видаткових накладних, як належного доказу виконання умов договору поставки, з огляду на процесуальні принципи належності та допустимості доказів, закріпленні статтями 70 та частиною четвертою статті 79 КАС України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

В основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача із його контрагентом.

Враховуючи положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання, що свідчить про наявність права позивача на включення сум за цими господарським операціями до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта (відповідача по справі) про те, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару, оскільки контрагентами податок на додану вартість сплачено, але у передбачений законодавством порядок податкові декларації про це не надано податковому органу та не задекларовано.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятої судом першої інстанції постанови.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року по справі №805/2454/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року по справі №805/2454/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 листопада 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 07 листопада 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_5