Постанова № 70095525, 06.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Справа № 904/1324/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуКомпанії Хотікс Менеджмент ЛТДна рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017у справі№904/1324/17 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомпанії Хотікс Менеджмент ЛТДдо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Фінанс", 2. Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"провизнання договору недійснимза участю представників сторінвід позивача:Лазоренко Т.В.від відповідача-1:Таламанчук О.С.від відповідача-2:Андраш А.О.

ВСТАНОВИВ:

Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Фінанс" та Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги №185/1 від 26.12.2016.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 (суддя Євстигнеєва Н.М.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 (колегія суддів: Чимбар Л.О., Подобєд І.М., Дармін М.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" у своєму відзиві проти задоволення вимог касаційної скарги заперечило, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь Фінанс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Дніпро" 30.10.2017 звернулись до Вищого господарського суду України із заявами про заміну сторони відповідача-1 у зв'язку з процесуальним правонаступництвом, посилаючись на обставини укладення між ними договору про відступлення права вимоги №601 від 04.04.2017, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Дніпро" як новий кредитор набуло право вимоги за договором безвідсоткової фінансової допомоги №185/1 від 26.12.2016, що оспорюється у даній справі.

У зв'язку з викладеним у судовому засіданні 30.10.2017 оголошена перерва до 06.11.2017.

ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" у письмових поясненнях підтримало доводи, викладені в зазначеній заяві ТОВ "Сталь Фінанс".

Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД проти задоволення заяви ТОВ "Сталь Фінанс" про здійснення процесуального правонаступництва заперечила, посилаючись на її необґрунтованість.

У судовому засіданні 06.11.2017 судова колегія відмовила у задоволенні вказаних заяв ТОВ "Сталь Фінанс" та ТОВ "Фінгруп Дніпро" через відсутність правових підстав для здійснення процесуального правонаступництва відповідача-1, адже предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги №185/1 від 26.12.2016, тобто додержання чи недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочину його сторонами - саме ТОВ "Сталь Фінанс" та ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД є юридичною особою, що зареєстрована за законодавством Британських Віргінських Островів, та володіє 28 шт. простих іменних акцій ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", що складають 0,0010 % від статутного капіталу емітента.

Також 14.08.2014 між Компанією Хотікс Менеджмент ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтайм" укладено договір доручення №БД23 на купівлю акцій, на виконання умов якого між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтайм" та Відкритим акціонерним товариством "Натурінвест" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №23/1, яким передбачено передання останнім у власність покупця 2448200 простих іменних акцій ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів". Однак на момент розгляду даної справи питання щодо права власності позивача на цінні папери у кількості 2448200 простих іменних акцій є спірним, рішення Господарського суду міста Києва, який розглядає спір про право власності, законної сили не набрало.

Згідно з протоколом засідання наглядової ради ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" №191216, яке відбулось 19.12.2016, погоджено вчинення цим товариством правочину - укладення договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги з ТОВ "Сталь Фінанс", сума якої складатиме 8000000,00 грн., а граничний строк повернення становить 13.01.2017.

26.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Фінанс" (позикодавець) та ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" (позичальник) укладено договір про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги №185/1 (далі - Договір), за умовами якого позикодавець передає позичальникові у якості зворотної фінансової допомоги грошові кошти у сумі 8000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму зворотної фінансової допомоги) в повному обсязі не пізніше 13.01.2017 шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Зміна розміру зворотної фінансової допомоги за цим договором допускається лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення підписаної сторонами додаткової угоди до цього договору (п.п. 1.1, 3.1, 4.3 Договору).

Договір є укладеним з моменту передання позикодавцем грошових коштів позичальнику і діє до 13 січня 2017 року, але в будь-якому разі до повного завершення взаємних розрахунків. Датою надання безпроцентної фінансової допомоги є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника ( п.п. 4.2, 8.6 Договору).

На виконання Договору ТОВ "Сталь Фінанс" надало, а ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" прийняло грошові кошти у сумі 8000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3007 від 28.12.2016 на суму 3000000,00 грн., №3011 від 28.12.2016 на суму 1800000,00 грн., №3014 від 28.12.2016 на суму 3200000,00 грн. та довідкою регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Дніпро №300-01-300-3-1/252-БТ від 01.03.2017 щодо надходження відповідних коштів на поточний рахунок ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів".

У подальшому ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" частково виконало умови Договору щодо повернення фінансової допомоги, перерахувавши на рахунок ТОВ "Сталь Фінанс" грошові кошти в сумі 1210467,29 грн. за платіжним дорученням №4178 від 26.01.2017.

Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД звернулась до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним Договору, посилаючись на те, що він є значним правочином, який укладено директором ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, у силу ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Зокрема, згідно з положеннями ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства, який може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор), здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Однак відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Значний правочин визначений у ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" як правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності;

У силу п. 22 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Водночас наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Разом з тим при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України та ст. 1 ГПК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного, невизнаного чи оспореного права і охоронюваного законом інтересу. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції на момент звернення з позовом у даній справі) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Отже, незалежно від наявності певного розміру частки у статутному фонді товариства акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Водночас учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства та не вправі звертатися до суду за захистом прав, інтересів інших учасників господарського товариства, а також самого товариства поза відносинами представництва.

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством (п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008).

Також слід зауважити, що відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. (абз. 7 п. 11 постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 за №11).

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п. 1, 4 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 за №6).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2. ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За вимогами п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 за №55, "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Перевіривши в межах, встановлених ст. 1117 ГПК України, в касаційному порядку рішення і постанову в даній справі щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція дійшла висновку, що судами не у повному обсязі дотримано наведених вище вимог, які ставляться до судового рішення.

Так, з рішення та постанови судів попередніх інстанцій у даній справі не вбачається встановлення обставин укладення між відповідачами спірного договору про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги №185/1 від 26.12.2016 та умов такого договору на підставі належних та допустимих доказів.

Зокрема, серед додатків до позовної заяви вказана шляхом допису від руки копія договору поворотної фінансової від 26.12.2016 №185/1. Однак судами не з'ясовано надання позивачем копії саме вказаного оспорюваного договору та не надано правової оцінки зазначеному доказу та іншим приєднаним до матеріалів справи доказам щодо відповідності їх вимогам ст.ст. 34, 36 ГПК України і ДСТУ 4163-2003.

Тобто висновки судів щодо правовідносин, які склалися між учасниками судового процесу в даній справі, здійснені судами за відсутності в матеріалах справи належної копії оспорюваного договору. Викладене викликає сумнів у колегії суддів у належному дослідженні судами попередніх інстанцій наданих сторонами доказів та розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За відсутністю належного дослідження судами наданих сторонами доказів, перш за все встановлення на їх підставі факту укладення між відповідачами спірного Договору на відповідних умовах, висновок про відмову у задоволенні позовних вимог саме з підстав відповідності Договору вимогам закону, укладення його на виконання рішення наглядової ради та подальшого схвалення повноважним органом юридичної особи є передчасним.

Водночас слід зауважити, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували, на захист яких саме прав чи охоронюваних законом інтересів Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД звернулась з позовом у даній справі, чи порушені ці права та чи підлягають захисту заявленим позивачем способом.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі №904/1324/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова