Постанова № 70095472, 01.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Справа № 912/687/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів:Корсака В.А., Данилової М.В., Алєєвої І.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Рис-К"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017у справі№ 912/687/17 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомФермерського господарства "Рис-К"доГоловного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Олександрійська районна державна адміністраціяпровизнання поновленим договору, визнання укладеною додаткової угоди

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаБоруш А.О., Науменко І.Ф.,- відповідачаПопович С.М.,- третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року Фермерське господарство "Рис-К" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просило суд:

- визнати поновленим договір оренди землі від 05.12.2006, укладений між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", зареєстрований у Олександрійському районному відділ КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за №47, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за № 352030004000965;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006, укладеного між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, щодо земельної ділянки площею 17,7164 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області у редакції, запропонованій позивачем у прохальній частині позову.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовано відмовою відповідача від укладення з позивачем відповідної додаткової угоди по поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.12.2006.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2017 (суддя Колодій С.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (у складі головуючого судді Кощеєва І.М., суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.) у даній справі у позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Фермерське господарство "Рис-К" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Алєєва І.В., Данилова М.В. (протокол від 25.09.2017).

10.10.2017 та 24.10.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області подано пояснення по справі, які залучено до матеріалів справи та враховано судом.

31.10.2017 Фермерським господарством "Рис-К" подано додаткові пояснення до касаційної скарги, які залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Олександрійська районна державна адміністрація не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 05.12.2006 між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської (орендодавець) та Фермерським господарством "Рис-К" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Недогарської сільської ради площею 17,72 га, у тому числі ріллі - 17,72 га; кадастровий номер 3520385200:02:000:9018 (т. 1 а.с.15-17).

Відповідно до пункту 7 вказаного договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За умовами пункту 18 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір підписано представниками сторін, підписи яких скріпленні печатками, та зареєстровано в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за №47.

На виконання умов пункту 18 договору земельна ділянка передана орендарю згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 19.12.2006 (т. 1 а.с. 18 зворотній бік).

08.09.2011 орендодавцем та орендарем укладено зміни до договору оренди (а.с. 19), відповідно до яких в розділі "Об'єкт оренди" пункт 4 викладено в редакції:

-"4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить в цінах 1995 р. - 70777,00 грн., проіндексована грошова оцінка на 01.01.2011 - 226 486,4 грн.";

- в розділі "Строк дії договору" пункт 7 викладено в викладено в редакції:

"7. Договір укладено на 5 років з моменту реєстрації змін до договору оренди № 47 від 19.12.2006. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.";

- в розділі "Орендна плата" пункт 8 викладено в редакції:

"8. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить - 9 059,46 грн. за рік. Грошова плата вноситься на рахунок власника землі одержувач: місцевий бюджет Недогарської сільської ради."

Зміни до договору від 08.09.2011 були зареєстровані в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за номером 352030004000965.

Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на момент укладення змін до зазначеного договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.

З урахуванням положень вищезазначених статей, умов пункту 7 договору та змін до нього, приписів частини 1 статті 631 ЦК України, Фермерське господарство "Рис-К" набуло право користування (оренди) зазначеною в договорі земельною ділянкою до 31.10.2016.

Судами встановлено, що 16.09.2016 у строк, визначений договором та Законом України "Про оренду землі" позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору, до якого, зокрема, додав проект додаткової угоди до договору, який передбачав внесення змін до пунктів 4, 7, 8 договору.

Даний лист-повідомлення подано через Центр надання адміністративних послуг, про що на листі про проходження справи містяться відомості про реєстрацію кореспонденції від 16.09.2016 № 477.

Листом від 04.11.2016 №Ф-17434/0-9940/0/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило орендаря про прийняте рішення стосовно заперечення щодо поновлення договору, оскільки подана орендарем заява зареєстрована в Головному управлінні 03.10.2016, тобто з пропуском встановленого строку, що є порушенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відмова Фермерському господарству "Рис-К" у поновленні договору оренди землі і стала підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2016 у справі №912/4371/16 за позовом Фермерського господарства "Рис-К" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання поновленим договору оренди землі від 05.12.2006 та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006 встановлено, що фермерським господарством дотримано строк, в межах якого він має право використати своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк (на поновлення договору).

Однак, із рішення вбачається, що Фермерське господарство "Рис-К" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з проектом додаткової угоди про поновлення договору не на тих самих умовах і на той самий строк, а на інших умовах, що відповідає частині 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Також в рішенні зазначено про те, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не надало господарському суду докази на підтвердження того, що ним у встановлений місячний термін було розглянуто надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірено його на відповідність вимогам закону та прийнято рішення про поновлення договору оренди землі, або ж направлено на адресу позивача заперечення щодо поновлення договору оренди. В листі - повідомленні відповідача № Ф-17434/0-9940/0/6-16 від 04.11.2016, який підготовлено Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області поза межами строку, передбаченого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", останній повідомив про заперечення в поновленні договору оренди землі з підстав пропуску позивачем строку звернення до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Рис-К" у даній справі, суди попередніх інстанцій вказали про те, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією поновити дію договору на той самий строк і на тих самих умовах лише 01.02.2017, тобто з пропуском визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі" строку. До того ж, оскільки додаткова угода не була укладена між сторонами у місячний строк, договір оренди землі між сторонами припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права висновки судів вважає передчасними з наступних підстав.

Згідно із частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає істотними умовами договору оренди землі, зокрема, строк дії договору оренди.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у частині 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (постанова Верховного Суду України у справі №911/1707/15 від 25.05.2016).

Матеріали справи підтверджують те, що Фермерське господарство "Рис-К" до спливу строку договору оренди повідомило орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (підтверджується листом - повідомленням від 16.09.2016), а Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в свою чергу, у встановлений місячний термін не розглянуло надісланий позивачем лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, не перевірило його на відповідність вимогам закону та не прийняло рішення про поновлення договору оренди землі, або ж про заперечення щодо поновлення такого договору оренди. Дане підтверджуються і обставинами встановленими в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2016 по справі №912/4371/16.

Водночас посилаючись на те, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 16.09.2016 про поновлення договору на 7 років, тобто фактично запропонував поновити договір на інший строк і змінити цю істотну умову договору, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача про те, що такі умови щодо поновлення договору, а саме: строк - 7 років, розмір орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки землі, були запропоновані саме Управлінням Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області у листі від 01.02.2016 №01-11/206.

Разом з тим, матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав частину шосту статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", здійснюється не у зв'язку із наявністю та порушенням переважного права орендаря, а за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини щодо поновлення договорів оренди висловлює Верховний Суд України у постановах: від 25.05.2016 у справі № 911/1707/15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

За статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Між тим, зазначаючи, що ані до закінчення строку договору, ані протягом місяця після його закінчення, жодна із сторін договору не пропонувала іншій стороні для підписання додаткову угоду про поновлення його дії на той саме строк і на тих саме умовах, а позивач звернувся до орендодавця з такою пропозицією лише 01.02.2017, суди попередніх інстанцій не врахували того, що на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" пролонгація відбувається автоматично, а позивач звертаючись до суду з вимогою про визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, фактично просить суд вирішити питання щодо юридичного оформлення відповідної угоди з відповідачем, враховуючи обов'язковість укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення в силу закону та наявне зволікання з боку останнього в її укладенні.

З огляду на що, судам необхідно було дослідити наявність відповідних юридичних фактів, з якими закон пов'язує наявність підстав для поновлення спірного договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №912/687/17 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2017 у справі №912/687/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

І. В. Алєєва