Постанова № 70095336, 06.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Справа № 910/24157/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),суддів:Малетича М.М., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 14.03.2017та постановукиївського апеляційного господарського суду від 26.07.2017у справі№910/24157/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрстокактив"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий урожай"прозобов'язання вчинити діїза участю представників сторінвід позивача:Разумов М.А.від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстокактив" про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги позивача та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Укрстокактив" вимоги в розмірі 24414801,03 доларів США, 311258434,85 російських рублів та 179157590,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 (суддя Якименко М.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (колегія суддів у складі: Смірнової Л.Г., Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач і третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк", (банк) укладено з: Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий урожай" (позичальник) договір про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 (далі - Кредитний договір-1), а з Публічним акціонерним товариством "Одеський коровай" (позичальник) договір про відкриття кредитної лінії №17-В/10 (далі - Кредитний договір-2) та договір про відкриття кредитної лінії №18-В/10 (далі - Кредитний договір-3, разом - Кредитні договори).

За умовами п.п. 1.1 Кредитних договорів банк відкриває позичальникам невідновлювальні кредитні лінії в іноземній валюті - доларах США (Кредитний договір-1) та в російських рублях (Кредитний договір-2 і Кредитний договір-3) та на підставі додаткових угод окремими частинами (траншами) надає позичальникам кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених відповідним кредитним договором, а позичальники зобов'язуються використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5 відповідного кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені відповідним кредитним договором та/або додатковими угодами до нього.

У п.п. 1.2 Кредитних договорів встановлені ліміти відповідних кредитних ліній у розмірах, відповідно: 20000000,00 доларів США (Кредитний договір-1); 327908186,00 російських рублів станом на 30.06.2010 і зменшується щомісячно згідно з встановленим графіком (Кредитний договір-2); 20551153,05 російських рублів (Кредитний договір-3).

Згідно з п.п. 1.4 Кредитних договорів останнім днем відповідної кредитної лінії є 03.03.2017 (Кредитний договір-1), 05.06.2015 (Кредитний договір-2), 23.06.2015 (Кредитний договір-3).

Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до відповідного кредитного договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення (п. 4.2 Кредитних договорів).

За умовами п.п. 6.1, 6.2, 6.3 Кредитних договорів позичальники зобов'язуються щомісяця сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором, які нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості щоденно протягом дії договору із розрахунку 360 днів у році, починаючи з дня надання кредиту (включно), нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору-1 розмір процентів за користування кредитом в перший рік кредитування визначається в порядку, передбаченому в Додатку №1 до цього Договору; з другого року кредитування і до закінчення терміну дії договору тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - змінювана процентна ставка. Відповідно до п.п. 1.3 Кредитного договору-2 і Кредитного договору-3 розмір процентів за користування кредитом визначається в порядку, передбаченому в Додатку №1 до відповідного кредитного договору.

Згідно з п.п. 8.1 Кредитного договору-1 і Кредитного договору-3 позичальники зобов'язуються повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоди до цього договору, а згідно з п. 8.1 Кредитного договору-2 позичальник зобов'язується повертати кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у п. 1.2 цього договору. Повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюються в валюті, в якій надається кредит (п.п. 9.1 Кредитних договорів).

У силу п.п. 10.1 Кредитних договорів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальниками за цими договорами банк має право вимагати сплати позичальниками пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення: а) за прострочення строку/ів повернення Кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього Договору; в) за прострочення строку/ів сплати комісій, які визначені ст. 5 цього Договору.

При цьому пеня за прострочення виконання зобов'язань за цим договором розраховується банком щоденно за кожен день прострочення: за Кредитним договором-1 в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день розрахунку та сплачується в гривнях відповідно до розрахованої Банком суми; а за Кредитним договором-2 і Кредитним договором-3 в національній валюті - у випадку, якщо кредит за цим договором надавався в національній валюті, в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день розрахунку - у випадку, якщо Кредит за цим Договором надавався в іноземній валюті, та сплачується в гривнях відповідно до розрахованої Банком суми.

Також пунктами 8.3, 8.5 Кредитних договорів передбачено, що банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за договором у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених договором. Позичальник зобов'язаний здійснити усі платежі за договором на користь банку в строк не пізніше 10 календарних днів з дня відправлення такого повідомлення.

На виконання викладених умов Кредитного договору-1 банк надав ТОВ "Торговий дім "Золотий урожай" кредитні кошти в розмірі 20000000,00 доларів США, а на виконання умов Кредитного договору-2 і Кредитного договору-3 - низку траншів кредитних коштів, що підтверджується первинним бухгалтерськими документами - банківськими виписками з балансових рахунків.

Враховуючи невиконання ТОВ "Торговий дім "Золотий урожай" своїх зобов'язань за Кредитним договором-1 в частині належної сплати процентів за користування кредитом та сплати по кредиту, банк направив позичальнику повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості за Кредитним договором-1 (вих. № 3468/5/28-2 від 10.04.2015), згідно з якою позичальник повинен був сплатити банку заборгованість за Кредитним договором-1 у розмірі 22452575,57 доларів США та 8367500,04 грн. не пізніше 20.04.2015.

Однак у порушення умов Кредитного договору-1 ТОВ "Торговий дім "Золотий урожай" погашення кредиту та відсотків за користування кредитом в строк, встановлений умовами договору, не здійснило, у зв'язку з чим станом на 22.07.2016 (за розрахунками позивача) заборгованість вказаного позичальника перед ПАТ "Сбербанк" згідно з умовами Кредитного договору-1 становить 24414801,03 доларів США та 8367500,04 грн. (у тому числі заборгованість за кредитною лінією - 19973750,00 доларів США; заборгованість з процентів за користування кредитною лінією - 4441051,03 доларів США; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 5714450,68 грн.; пеня за прострочення повернення заборгованості за відсотками - 2653049,36 грн.).

ПАТ "Одеський коровай" заборгованість за Кредитним договором-2 і Кредитним договором-3 також погасило лише частково, у зв'язку з чим банк направив позичальнику повідомлення-вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за вказаними кредитними договорами (вих. №277/28 і №278/28 від 12.02.2015), які отримані позичальником, але виконані не були.

Відтак станом на 22.07.2016 (за розрахунками позивача) заборгованість ПАТ "Одеський коровай" перед ПАТ "Сбербанк" становить: згідно з умовами Кредитного договору-2 - 311258434,85 російських рублів і 66691151,48 грн. (у тому числі заборгованість за кредитною лінією - 226333682,00 російських рублів; заборгованість з процентів за користування кредитною лінією - 84924752,85 російських рублів; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією - 55563864,19 гривень; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 11127287,29 грн.), а згідно з умовами Кредитного договору-2 - 104098938,76 грн. (у тому числі заборгованість за Кредитною лінією - 45972672,90 грн.; заборгованість з процентів за користування кредитною лінією - 20367734,61 грн.; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 30511075,56 грн.; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією 7247455,69 грн.).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання, зокрема, зобов'язань ТОВ "Торговий дім "Золотий урожай" та ПАТ "Одеський коровай" за Кредитними договорами між ПАТ "Сбербанк" та ТОВ "Укрстокактив" 22.05.2012 укладено договір застави цінних паперів (далі - Договір застави), предметом забезпечення за яким є прості іменні акції, емітовані ПАТ "Кримхліб", ПАТ "Одеський коровай" і ПАТ "Сімферопольский комбінат хлібопродуктів".

За умовами п.п. 4.2.3, 4.2.5, 4.2.6 Договору застави заставодержатель має право за рахунок предмету застави задовольнити всі свої вимоги у відповідності з цим договором, у тому числі шляхом прийняття предмета застави у власність після одержання предмету застави у своє володіння у випадках та у порядку, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України; вимагати від заставодавця дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором; а також за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, погасити повну суму заборгованості за кредитними договорами та витрати на здійснення вимог, забезпечених предметом застави.

Відповідно до п.п. 6.1-6.3 Договору застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання боржником будь-якого із зобов'язань, забезпечених заставою, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином. Заставодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а якщо його вимога не буде задоволена заставодавцем/позичальником, звернути стягнення на предмет застави у разі (окрім іншого) невиконання або неналежного виконання заставодавцем та/або позичальником будь-якого із зобов'язань передбачених кредитним договором.

ПАТ "Сбербанк" 16.04.2015 надіслано ТОВ "Укрстокактив" повідомлення вимоги №3651/5/28-2 і №3661/5/28-2 про повернення повної суми заборгованості, відповідно, за Кредитним договором-3 і за Кредитним договором-2, а 24.04.2014 - повідомлення вимогу №3970/5/28-2 про повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором-1. Однак станом на момент розгляду даної справи сума заборгованості за Кредитними договорами не сплачена ані позичальниками, ані ТОВ "Укрстокактив".

Разом з тим згідно з повідомленням, розміщеним у Бюлетені Державної Реєстрації (№45) від 25.05.2016, засновниками ТОВ "Укрстокактив" (03115, м. Київ, вул., Федора Кричевського, буд. 19, кімн. 3, код ЄДРПОУ: 17790553) прийнято рішення про припинення юридичної особи ТОВ "Укрстокактив" у результаті ліквідації, строк заявлення вимог кредиторами - 25.07.2016.

У зв'язку з викладеними обставинами ПАТ "Сбербанк" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про зобов'язання ТОВ "Укрстокактив" в особі ліквідаційної комісії визнати його вимоги та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Укрстокактив" вимоги в розмірі 24414801,03 доларів США, 311258434,85 російських рублів та 179157590,28 грн., посилаючись на ухилення відповідачем від розгляду та визнання вказаних вимог всупереч приписам ст. 105 ЦК України.

У силу ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Зокрема, згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Так, відповідно до ст.ст. 386, 396 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; водночас особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 572 ЦК України у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ч. 1 ст. 583 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про заставу").

У ст. 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Водночас майновий поручитель, будучи заставодавцем, не є боржником за забезпеченим заставою зобов'язанням, тому його відповідальність перед кредитором обмежується винятково вартістю предмета застави (при переході права власності на предмет застави до заставодержателя) або сумою, одержаною в результаті продажу предмета застави. Тобто задоволення вимог за основним зобов'язанням з іншого майна майнового поручителя не передбачено.

У силу ч. 2 ст. 20 Закону України "Про заставу" у разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до положень ст.ст. 110, 105 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, та відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, який не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

У силу ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Зокрема, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги її кредиторів щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 112 ЦК України).

Оскільки ліквідаційна комісія не відноситься до суб'єктів, перелічених у статті 1 ГПК України, водночас за змістом ст.ст. 111, 112 ЦК України ліквідаційна комісія діє не від власного імені, а від імені юридичної особи як її орган, то звернення до суду з позовом має здійснюватися шляхом подання позову до юридичної особи в особі її ліквідаційної комісії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що станом на 14.12.2016 відомості про заставне майно ПАТ "Сбербанк" окремо включені до реєстру кредиторів ТОВ "Укрстокактив", вимоги ПАТ "Сбербанк", які виникли з Кредитних договорів, забезпечені заставою майна ТОВ "Укрстокактив" та будуть задоволені за рахунок продажу предмету застави у першу чергу відповідно до вимог ст. 112 ЦК України та законодавства України в процедурі ліквідації ТОВ "Укрстокактив".

При цьому суди під час розгляду даної справи не встановили обставини щодо складання ліквідаційною комісією та затвердження відповідною особою проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Укрстокактив", не дослідили відомості, включені до проміжного ліквідаційного балансу, в разі його складення, зокрема, включення до нього вимог, пред'явлених ПАТ "Сбербанк", та результату їх розгляду з урахуванням з'ясування правової природи вказаного судами реєстру кредиторів у процесі ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Так, зазначивши про те, що ПАТ "Сбербанк" звернувся до ліквідаційної комісії позивача з кредиторськими вимогами в межах строку, встановленого ст. 105 ЦК України, суди не встановили обставини дотримання ТОВ "Укрстокактив" вимог частини 6 наведеної правової норми стосовно розгляду вимоги ПАТ "Сбербанк" та прийняття щодо неї певного рішення.

Разом з тим викладені в судових рішеннях у даній справі обставини та висновки щодо визнання чи невизнання відповідачем вимог позивача мають суперечливий характер, адже зазначивши про окреме включення відомостей про заставне майно ПАТ "Сбербанк" до реєстру кредиторів ТОВ "Укрстокактив", суди одночасно дійшли висновку, що ТОВ "Укрстокактив" не одержувало кредитні кошті від ПАТ "Сбербанк", тому позивач не є кредитором відповідача, а лише заставодержателем простих іменних акцій, власником яких є ТОВ "Укрстокактив".

Слід зазначити, що наведений висновок судів не можна визнати правильним, оскільки у правовідносинах, у яких заставодавцем є майновий поручитель, по суті існує два зобов'язання: основне, за яким право вимоги стосується боржника і не стосується майнового поручителя, і заставне, за яким майновий поручитель є зобов'язаною стороною в межах вартості переданого в заставу майна. Отже, ТОВ "Укрстокактив", дійсно, не є боржником за основними зобов'язаннями, забезпеченими заставою, але воно є стороною забезпечувального зобов'язання, яка має обов'язок виконати на користь кредитора ПАТ "Сбербанк" відповідну дію, тобто боржником.

З викладеного вбачається, що висновки судів першої та апеляційної інстанції засновані на неправильному розумінні правової природи правовідносин застави за участю майнового поручителя. Водночас спір у даній справі належним чином не розглянутий судами по суті заявлених позивачем вимог - зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Укрстокактив" вимоги позивача, позаяк судами не встановлені обставини, які мають суттєве значення для вирішення даного спору відповідно до вимог законодавства, що регулює порядок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №910/24157/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді М.Малетич

О.Попікова