Ухвала суду № 700953, 31.05.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2007 Справа № А23/122

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:Швець В.В., Чимбар Л.О.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Кощєєва А.В., довіреність №б/н від 15.01.07

від відповідача: Тубольцева О.В., довіреність №964/10/10-039 від 16.01.06, Богуславська Т.О., довіреність №96410/10-039 від 16.01.06, Мальковський М.Ф., довіреність №22123/10/10-048 від 30.05.07, Жаворонков С.М., довіреність №41653/10/10-039 від 12.10.06

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Водограй”, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.07р. у справі № А23/122

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Водограй”, м.Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.07р. у справі №А23/122 (суддя Добродняк І.Ю.) товариству з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Водограй” у позові про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції (далі-ДПІ) у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №0000402301/0 від 01.03.06р. відмовлено;

- не погодившись з постановою суду, ТОВ”Водограй” подало апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати, прийняти нову постанову та задовольнити позовні вимоги;

- у поданій скарзі йдеться про невідповідність висновків господарського суду обставинам справи та про порушення норм матеріального права;

- при цьому скаржник посилається на невірне застосування господарським судом п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягає в тому, що за податковим законодавством витрати, які перевищують доходи не можуть бути враховані в податковому обліку, у зв’язку з чим, така операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку, на те, що в постанові суду відбулася підміна категорій доходу та прибутку і чинне законодавство не ставить у залежність від наявності отриманого доходу набуття платником податку права на віднесення витрат господарювання до валових витрат, на те, що здійснення господарської діяльності не передбачає встановлення будь-яких законодавчих обмежень стосовно продажу товарів за цінами нижче ніж ціни їх придбання, а також на те, що Законом україни “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено коригування валових витрат в залежності від прибутковості або збитковості окремих господарських операцій або окремих видів діяльності;

- відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

В порядку, встановленому ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 31.05.2007р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.06р. ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 , яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ”Водограй” з податку на додану вартість в розмірі 20 960 659,44грн., в тому числі, 13 973 772,96грн. –основний платіж, 6 986 886,48грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту №13/239/30853014/235-10 від 21.02.06р., складеного за результатами комплексної документальної перевірки з питань дотримання товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р.

Даною перевіркою встановлені порушення товариством п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткуванні прибутку підприємств” , яке полягає у безпідставному віднесенні до складу валових витрат витрат з операцій по реалізації бензину та дизпалива на загальну суму 74 467 542,07 грн. та порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок віднесення товариством до податкового кредиту звітних періодів сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) останнім в звітних періодах у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 13973772,96 грн. та відповідно до заниження податкових зобов'язань по такому податку на вказану суму, в тому числі, у жовтні 2004 р. на 7225998,70 грн., листопаді 2004 р. на 6153051,85 грн. та грудні 2004 р. на 594722,41 грн.

Так, згідно з актом перевірки, реалізація бензину та дизельного палива здійснювалася товариством за цінами, нижчими за ціни придбання, в результаті чого товариство понесло збитки на суму 74 467 542грн.07коп. Обґрунтування здійснення реалізації на таких умовах товариством не надано, у зв’язку з чим перевіряючими зазначено, що така діяльність не підпадає під законодавче визначення поняття господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать також і про те, що за період з 01.10.04 по 31.03.05р.р. товариством придбавалися нафтопродукти на підставі перелічених нижче договорів.

№02-В/2004 від 16.02.04 з АТЗТ "Дніпро 96", відповідно до умов якого постачальник зобов’язувався здійснити поставку світлих нафтопродуктів (бензин) в асортименті, за ціною, що обумовлюється для кожної партії окремо та відображається у відповідній додатковій угоді до договору. Після встановлення ціни по конкретній партії товару її коригування не допускається (п.4.1 договору).

Додатковими угодами до договору визначені найменування товару, його кількість, ціна та сума.

За цим договором товариством за вказаний період придбано світлих нафтопродуктів на загальну суму 562588469,35 грн., в тому числі, податок на додану вартість –93 764 744,86 грн.

№01-В/2004 від 12.02.04 з АТЗТ "Дніпро 96", відповідно до якого постачальник зобов'язувався здійснити поставку дизельного палива в асортименті також за ціною, що обумовлюється для кожної партії окремо та відображається у відповідній додатковій угоді до договору. Після встановлення ціни по конкретній партії товару її коригування не допускається (п.4.1 договору).

Додатковими угодами до договору визначені найменування товару, його кількість, ціна та сума.

За період з 01.10.04 по 31.03.05 по договору поставки №01-В/2004 від 12.02.04 товариством придбано дизельне паливо на загальну суму 171061178,48грн., в тому числі, податок на додану вартість –28 510 196,41 грн.

№24/09 ФВ від 24.09.03 з АТЗТ "Дніпро 96", відповідно до умов якого постачальник зобов’язувався передати у власність ТОВ”Водограй” паливно-мастильні матеріали в асортименті і за цінами, встановленими в цьому договорі.

За цим договором товариством було придбано нафтопродуктів в І кварталі 2005 року (в лютому) на суму 23 722 968,86 грн., в тому числі, податок на додану вартість-3953828,14 грн.

Продаж отриманого товариством товару здійснювався ним, в тому числі, через мережу АЗС за договорами комісії (з ТОВ "Авіас-Львів" - № 15/к/2004 від 02.02.04, ТОВ "Алмаз" № 16к/2004 від 03.02.04, ТОВ "Дніпроінвест-Ч" № 59к/2004 від 20.04.04, ТОВ "Запоріжнафтопродукт" № 17к/2004 від 03.02.04, ТОВ "Захід-ресурси" № 23к/2004 від 05.02.04, ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" № 22к/2004 від 05.02.04, ВАТ "Кременчугнафтопродуктсурвіс" № 18к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Мав екс-Ойл" № 27к/2004 від 09.02.04, ТОВ "Мав екс" № 37к/2004 від 16.02.04, ДП "Мав екс-Верховина" № 19к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Мав екс Плюс" № 20к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Меганафта" № 29к/2004 від 10.02.04, ТОВ "ТД Нафто-Трейд" №26к/2004 від 06.02.04, ТОВ "Олімп" № 34к/2004 від 12.02.04, ТОВ "Петроль Груп" № 45к/2004 від 20.02.04, ТОВ "Сатурн Ойл" № 31к/2004 від 10.02.04, ТОВ "Ста бил" № 35к/2004 від 12.02.04, ТОВ "Топ Трейд Плюс" № 32к/2004 від 11.02.04, ВАТ "Черкаська нафтобаза" № 33к/2004 від 1.02.04).

Умовами договорів комісії передбачений продаж нафтопродуктів (оптовий та роздрібний) по переданій ціні (+\- 15%). Комісіонер самостійно здійснює угоду з третіми особами по роздрібній торгівлі паливно-мастильними матеріалами, в тому числі, одночасно з видачею талонів, а також відпуск на АЗС по пред'явленим талонам.

Відповідно до цих договорів продаж нафтопродуктів здійснювалася по цінах, нижчих ніж ціни придбання по зазначених вище договорах з АТЗТ "Дніпро 96".

Одночасно слід зазначити, що ТОВ”Водограй”, як платник податку, відповідно до пп.2.1.1 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинно здійснювати свою діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування, згідно з пп.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход відповідно до п.4.1 ст.4 Закону –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з п.5.1 ст.5 названого Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Господарська діяльність, як зазначено в п.1.32 ст.1 Закону, це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приймаючи до уваги норми п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, відповідно до якого дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу, господарський суд правильно послався на те, що діяльність визнається господарською, коли вона направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у вигляді збільшення власного капіталу, при цьому власний капітал-це є частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов’язань.

У цьому зв’язку збільшення власного капіталу є обов’язковою умовою для віднесення витрат до складу валових витрат у податковому обліку.

Щодо досліджуваної справи, то документи, які б підтверджували збільшення власного капіталу товариства від здійснення операцій з придбання та продажу бензину і дизельного палива, в матеріалах останньої відсутні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що операція продажу нафтопродуктів за ціною нижче ціни придбання є збитковою і суперечить меті господарської діяльності.

Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, господарський суд визначив цілком вірно, що різниця між сумою придбання товарів та сумою їх реалізації за низькими цінами не відноситься до складу валових витрат, суми податку на додану вартість, нараховані у зв’язку з придбанням такого товару, незалежно від наявності податкових накладних, не повинні включатися до податкового кредиту, тим більше, як вбачається з матеріалів справи, товар фактично придбаний товариством не для використання його у власній господарській діяльності, тому така різниця не повинна бути підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 названого Закону в редакції, яка діяла під час спірних відносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Таким чином, товариством безпідставно, всупереч положенням п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", віднесено суму 13 973 772,96 грн. - до складу податкового кредиту, внаслідок чого дії податкової інспекції по збільшенню податкових зобов'язань товариства з податку на додану вартість, про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є правомірними.

Тому постанова місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підстави для її скасування відсутні.

Посилання скаржника на те, що відсутність доходу від конкретно взятої господарської операції, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності визнані колегією суддів безпідставними.

При цьому колегія суддів вважає правильними доводи господарського суду відносно визначення як об’єкта оподаткування доходу від конкретної господарської операції.

Так, за нормами чинного законодавства результат господарської діяльності і обсяги оподаткування податком на прибуток визначаються за підсумками відповідно податкового періоду, але при цьому всі витрати платника податку, здійснені на протязі податкового періоду по кожній операції, підлягають оцінці на предмет можливості їх включення до валових витрат.

Як зазначено в п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємство з метою складення податкового обліку використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі даних первинного обліку по кожній операції, а не за остаточним результатом своєї діяльності підприємство, виходячи з норм пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відносить відповідні суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку.

Також це стосується і віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту як сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.07р. у справі № А23/122 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя В.В.Швець

Суддя Л.О.Чимбар

Дата виготовлення у повному обсязі 05.06.2007