Рішення № 70095144, 19.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/619/17 № апеляційного провадження: 22-ц/796/7204/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю представника позивача БезвершенкоО.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» - Безвершенко Олега Олександровича на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року

в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись у грудні 2016 року до суду із вищевказаним позовом ставив питання про стягнення із відповідача заборгованості за договором про фінансовий лізинг в сумі 414 245,60 гривень. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04 листопада 2011 року між сторонами було укладено договір про фінансовий лізинг № 00003852, предметом якого був транспортний засіб. Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату чергових лізингових платежів в період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року, які відповідачем залишилися несплаченими. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань утворилася заборгованість, яка станом на 25.11.2016 року становить 414 245,60 гривень та в добровільному порядку відповідачем не повертається.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішення суду представник позивача подав апеляційну скаргу де ставив питання щодо скасування рішення суду та постановлення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначаючи також, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що на день укладення договору про фінансовий лізинг не було визначено інших вимог до форми договору, крім письмової форми. Діючим законодавством прямо не передбачено обов'язок сторін щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, а тому твердження суду щодо недійсності та нікчемності правочину є незаконними та безпідставним. Крім того, сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо порядку отримання предмету лізингу та його повернення чи викуп, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання такої умов договору дискримінаційною або ж несправедливою.

Представник позивача судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про розгляд справи за апеляційною скаргою представника ТОВ «Порше Лізинг Україна» - Безвершенко О.О. на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року повідомлявся у встановленому законом порядку, через публікацію виклику на офіційному сайті Апеляційного суду м. Києва. Оскільки місце проживання відповідача визначено в матеріалах справи АРК, АДРЕСА_1.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з нікчемності договору лізингу з підстав не дотримання визначеної законом форми укладення договору фінансового лізингу за участю фізичної особи та ТОВ «Порше Лізинг Україна», предметом якого є транспортний засіб відповідно до положень ст. 799 ЦК України.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 04 листопада 2011 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_4 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00003852, додатком до якого були загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід'ємними частинами договору лізингу.

На виконання умов договору про фінансовий лізинг позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю „ Крим - Автохолдінг" об'єкт лізингу - автомобіль Volkswagen модель PassatВ7 2,0 2011 року випуску що підтверджується рахунком - фактурою № СФ -0722 від 04.11.2011 року та видатковою накладною № РН -775 від 09.11.2011 року

У подальшому 11.11.2011 року згідно акту приймання - передачі автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 був переданий ОСОБА_4.

В момент підписання договору сторони дійшли згоди щодо істотних всіх умов лізингу: предмет договору лізингу та його вартість, строк на який відповідачу надавалось право користування предметом лізингу ( строк лізингу), початок та кінець строку лізингу, розмір першого лізингового платежу, щомісячний платіж, графік платежів, умови передачі предмета лізингу у власність лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та інше.

Зазначене вище обставини свідчать про існування між сторонами договірних відносин.

Відтак з урахуванням вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог виходячи з того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо порядку отримання предмету лізингу та його повернення чи викуп, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання такої умов договору дискримінаційною або ж несправедливою, нікчемним.

Відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, перший лізинговий платіж підлягав сплаті 04.11.2011 року, а останній - 15.10.2016 року. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування).

Згідно з п. 6.5. загальних умов, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування).

ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У період з листопада 2011 по березень 2014 року ОСОБА_4 належним чином виконувались умови договору лізингу.

Позивачем починаючи з квітня 2014 року по жовтень 2015 року були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів, які в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного договору ОСОБА_4 залишилися несплаченими, в наслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „ Про фінансовий лізинг " лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Зазначені положення чинного законодавства знайшли відображення в умовах укладеного договору - п.п.8.3, 8.3.2, 12.6, 12.6.1.

05.10.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. Однак зазначена вимога була залишена без розгляду відповідачем

26 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 734, про повернення лізингоодержувачем ОСОБА_4 на користь лізингодавця ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу - автомобіля .

На підставі виконавчого напису заступником начальника Слов'янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 липня 2016 року, а 26 липня 2016 року винесено постанову про розшук майна боржника.

Пунктом 6.17 загальних умов передбачено, що сторони погоджуються, що у випадку розірвання договору, відмови від нього за ініціативою ТОВ „Порше Лізинг Україна" відповідно до п.12 договору лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Тому звертаючись до суду з позовом позивачем вказувалося на невиконання ОСОБА_4 зобов'язань з оплати лізингових платежів за контрактом, що призвело до виникнення заборгованості по лізинговим платежам, З % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат, суми пені за прострочення виконання зобов'язання, витрати на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів у суді, які і просив стягнути позивач з відповідача ОСОБА_4

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає вимоги позивача доведеними в частині стягнення заборгованості по лізинговим платежам з квітня 2014 року по жовтень 2016 року з урахуванням п. 6.17 договору, 3% річних та пені, а саме:

- 176 526, 14 гривень сума заборгованості по лізинговим платежам починаючи з квітня 2014 року по жовтень 2015 року, що еквівалентно 10 555, 29 доларів США

- 9634, 74 гривни - сума 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання по відшкодуванню лізингових платежів

- 131514, 66 гривень заборгованість по платежам в порядку п. 6.17 договору з листопада 2015 року по жовтень 2016 року , що еквівалентно 5 276, 52 долари США

- 2223, 39 - сума 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання по відшкодуванню платежів в порядку п. 6.17 договору

- 6369, 02 гривни сума пені за прострочення виконання зобов'язання.

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Сторони не порушили вказані норми, обумовивши у п. 6.3 те , що лізингові платежі та інші платежі за зобов'язанням, передбачені цим договором розраховуються в Євро/ доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом, чинним на дату виставлення рахунку.

Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума заборгованості по лізинговим платежам з урахуванням також п. 6.17 договору становила у визначений позивачем період часу 15731, 81 доларів США.

А відтак, зазначене вище унеможливлює стягнення з відповідача з урахуванням положень п. 6.3 договору нарахованих позивачем сум інфляційних втрат.

Також на думку колегії суддів не підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині щодо стягнення 6000 гривень як витрат на оплату юридичних послуг з підготовки позову та представництва інтересів позивача у суді першої інстанції. Так як наявність в матеріалах справи заявки на надання юридичних послуг, акту №1 та рахунку на оплату не свідчать про несення ( оплату) позивачем таких витрат.

За урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення за правилами ст. 309 ЦПК України, за яким позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» підлягають частковому задоволенню із зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» - Безвершенко Олега Олександровича задовольнити.

Заочне рішення Дніпровськогорайонного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року скасувати та постановити нове, за яким:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації 98600, Україна, АРК, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 35571472, місцезнаходження м. Київ, проспект Павла Тичини, 1-В) заборгованість по лізинговим платежам в сумі 308 040,80 (триста вісім тисяч сорок гривень вісімдесят копійок) гривень, що еквівалентно 15 731,81 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять один долар, вісімдесят один цент) доларів США, заборгованість за три відсотки річних прострочення виконання грошового зобов'язання, що становить 11 858,13 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень тринадцять копійок) гривень, 6 369,02 гривень сума сплаченої пені за прострочення виконання зобов'язання та судовий збір у розмірі 2 117,83 (дві тисячі сто сімнадцять гривень вісімдесят три копійки) гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: