Постанова № 70095007, 08.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2017 року № 826/28227/15

Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) з вимогами про:

- визнання протиправними та скасування рішень Фонду та Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 013-29518-140215 від 14 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оформлених наказом № 813 від 16 вересня 2015 року;

- визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо не включення відомостей щодо ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду;

- зобов'язання Фонду включити додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 013-29518-140215 від 14 лютого 2015 року, відповідно до якого Банк прийняв від позивача грошові кошти у сумі 6 946, 00 американських доларів на строк до 16 березня 2015 року під 5,5 відсотків річних.

У зв'язку з віднесенням Банку до категорії неплатоспроможних та, у подальшому, відкликанням банківської ліцензії, позивач звернулася до Уповноваженої особи із заявою про виплату гарантованої суми вкладу у межах граничного розміру, проте отримала відповідь про відсутність підстав для здійснення відповідної виплати у зв'язку із визнанням вищевказаного Договору банківського вкладу нікчемним.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом та просить задовольнити його.

Відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях долучених до матеріалів справи, з яких вбачається, що позивача не включено до переліку вкладників та загального реєстру вкладників, оскільки договір банківського вкладу № 013-29518-140215 від 14 лютого 2015 року визнано нікчемним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 16 травня 2017 року (протокольною) розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 013-29518-140215 від 14 лютого 2015 року, відповідно до якого на відкритий рахунок залучено вклад у розмірі 6 946, 00 доларів США строком до 16 березня 2015 року під 5,5 відсотків річних. Факт внесення коштів підтверджується платіжним дорученням № 45907368 від 16 лютого 2015 року (копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з ринку та введено у ньому тимчасову адміністрацію з 16 березня 2015 року, призначено Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію Кадирова Владислава Володимировича.

02 жовтня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 81 про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича на два роки по 04 жовтня 2017 року включно.

Як зазначає позивач, зателефонувавши до банків-агентів, які були визначені для виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта Банк», позивачу стало відомо, що до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, її не включено, оскільки вклад визнано нікчемним в силу пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 ЦК України і до нього застосовано наслідки нікчемності.

Оскільки внаслідок протиправного рішення відповідачів позивач позбавлена, на її думку, можливості отримати суму відшкодування, гарантовану Законом, вона звертається до суду за захистом порушених прав.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні осіб, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів, дійшов до наступних висновків.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ (далі - Закон № 4452-VІ), у частині першій статті третьої якого зазначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені у статті 12 Закону № 4452-VІ. Згідно пунктів 2,4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до статті 26 Закону № 4452-VІ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою за 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452-VІ.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VІ Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VІ визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, при йняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, при тримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Суд зазначає, що з метою встановлення фактичних обставин справи, судом витребовувалися від Уповноваженої особи Фонду належним чином завірена копія рішення про визнання нікчемним правочину від 14 лютого 2015 року № 013-29518-140215 та довідка щодо залишку коштів на банківському рахунку позивача станом на час розгляду справи. Проте, зазначених документів відповідачем до суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем запитувані документи не надані, суд приходить до висновку про можливість вирішення даної адміністративної справи на підставі наявних матеріалів.

З листа № 05-3357721 від 21 квітня 2017 року, підписаного начальником відділу забезпечення клієнтської підтримки Управління з розвитку комунікацій та після продажного обслуговування клієнтів Департаменту клієнтської підтримки ПАТ «Дельта Банку» Сичевською Ю.К., вбачається, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, виявлено, що Договір № 013-29518-140215 банківського вкладу (депозиту) від 14 лютого 2015 року, укладений між позивачем та Банком, є нікчемним відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У письмових запереченнях Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що з платіжного доручення № 45907368 від 16 лютого 2015 року вбачається, що 16 лютого 2015 року на депозитний рахунок позивача були перераховані грошові кошти у розмірі 6 946, 00 доларів США з рахунку громадянки ОСОБА_4 також відкритого у ПАТ «Дельта Банку». Фонд також робить висновок, що ОСОБА_4, яка мала на рахунку у ПАТ «Дельта Банк» суму коштів, що перевищують суму відшкодування, таким чином вирішила розділити свій вклад на декілька, кожен з яких не перевищував би розмір граничного відшкодування, а отже, позивач та ОСОБА_4 порушили публічний порядок відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування, створивши у такій спосіб собі переваги перед іншими вкладниками банку.

Водночас, відповідно до пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням ради директорів, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладників від третьої особи не допускається.

Відповідно до пункту 2 частин другої та третьої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Проте, такі Правила не є нормою закону в розумінні статті 215 ЦК України, отже посилання на згадувані положення суд вважає безпідставними. Відповідачем не надано суду доказів ознайомлення позивача з вказаними Правилами, а отже, укладення позивачем з ПАТ «Дельта Банк» договору банківського вкладу не вказує на порушення ними норм законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, особа, якою переховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатися коштами, які є її власністю.

Відповідачем не надано доказів, що дії останньої щодо перерахунку коштів з власних банківських рахунків на рахунок іншої фізичної особи та перерахування через касу банку суперечать закону, а отже, доводи відповідача щодо нікчемності договорів банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивачів іншими способами, не ґрунтуються на нормах законодавства.

Крім того відповідачем не надано доказів наявності інших підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону, внаслідок яких правочин позивача з ПАТ «Дельта Банк» є нікчемним.

У свою чергу відповідно до частини четвертої статті 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним Банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних;

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня неплатоспроможних не минув один рік;

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Однак, будь-яких підстав відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для відмови у відшкодуванні позивачу коштів судом не встановлено.

Враховуючи, що доводи відповідача про нікчемність договору банківського вкладу від 14 лютого 2015 року № 013-29518-140215 не знайшли підтвердження під час вирішення справи, наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року № 813 є безпідставним, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати його протиправним та скасувати в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 013-29518-140215 від 14 лютого 2015 року.

Приписами частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду, суд також вбачає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, якій має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов'язання включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону № 4452-VІ протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до пунктів 2,4,5 розділу ІV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний реєстр протягом шести днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів.

Оскільки в силу зазначених норм саме Фонд затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, а позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то позовні вимоги в частині зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, на думку суду, є вирішенням правовідносин на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 013-29518-140215 від 14 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 року.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: 01001, АДРЕСА_1) здійснені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 461, 60 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда