Постанова № 70094958, 31.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 жовтня 2017 року 09:10 справа №826/3290/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного поновлення на роботі позивача; 2) стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 02 червня 2016 року по 03 лютого 2017 року включно в розмірі 151 589,79 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження у справі №826/3290/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 14 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України задоволено повністю, позивача поновлено на посаді старшого прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

Наказом Генеральної прокуратури України від 06 лютого 2017 року №153-ц позивача поновлено на посаді прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

Позивач вважає, що діями відповідача допущено несвоєчасне виконання рішення суду з поновлення позивача на посаді, чим порушено вимоги статей 124, 129 Конституції України, статті 235 Кодексу законів про працю України, статей 14, 255-257 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2016 року по 03 лютого 2017 року включно.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки листом від 12 липня 2016 року №11/1-27294-15 позивачу повідомлялося, що судове рішення у справі про поновлення на посаді оскаржено в апеляційному порядку, а виконання указаного судового рішення відповідачем здійснюватиметься в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження до Генеральної прокуратури України не надходила. Відповідачем судове рішення у справі №826/24437/15 виконано у добровільному порядку без вчинення позивачем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 13 серпня 2015 року №1268ц про звільнення ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, стягнено з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 46 983,97 грн., стягнено з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 132 087,01 грн., допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

13 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 про поновлення на роботі.

Листом від 12 липня 2016 року №11/1-27294-15 відповідач повідомив позивача, що Генеральною прокуратурою України постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 оскаржено в апеляційному порядку, керуючись нормами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення відповідачем здійснюватиметься в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення суду першої інстанції у справі №826/24437/15 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2017 року у відкритті касаційного провадження у справі №826/24437/15 за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року відмовлено.

Наказом Генеральної прокуратури України від 06 лютого 2017 року №153-ц наказ виконувача обов'язків генерального прокурора України від 13 серпня 2015 року №1268ц про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора організаційно-методичного відділу управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, який у справі №21-63-15 в ухвалі від 23 червня 2015 року під час розгляду справи у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що оскільки "постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі добровільно виконана ДМСУ шляхом прийняття наказу лише від 02 жовтня 2012 року №1967-к "По особовому складу митних органів", позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення."

Вищезазначене рішення Верховний Суд України прийняв не дивлячись на те, що позивач не вчинив необхідних дій, спрямованих на примусове виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 в частині поновлення позивача на посаді яка допущена до негайного виконання, виконана відповідачем шляхом прийняття наказу №153-ц лише 06 лютого 2017 року, суд приходить до висновку, що у період з 02 червня 2016 року по 03 лютого 2017 року відповідач безпідставно не виконував таку постанову, що вказує на протиправну бездіяльність та є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Разом з тим, оскільки поведінка відповідача у межах спору має пасивний характер, позовні вимоги належить задовольнити частково та визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо несвоєчасного поновлення позивача на посаді, а не дії.

Посилання відповідача на відсутність з боку позивача дій з приводу виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 шляхом звернення до виконавчої служби та апеляційне і касаційне оскарження вищезазначеної постанови не беруться судом до уваги з урахуванням вищезазначених висновків Верховного Суду України.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність звернення позивача із заявою у порядку частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказана правова норма наділяє позивача можливістю подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду, у порядку судового контролю, однак не позбавляє права позивача оскаржити поведінку відповідача у загальному порядку, пред'явивши відповідний адміністративний позов.

В частині розміру середнього заробітку, який належить стягнути на користь позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю в Україні у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 16 травня 2017 року №18-436зп середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи складає 19059,54 грн., а середньоденна заробітна плата - 886,49 грн.

Оскільки останнім днем, за який на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу є 01 червня 2016 року, а датою фактичного виконання постанови є 06 лютого 2017 року, то стягненню підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 02 червня 2016 року по 03 лютого 2017 року, що становить 171 робочий день.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, становить 151 589,79 грн. (886,49 грн. х 171), що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та необхідність їх задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірності своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині стягнення суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15.

3. Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 за період з 02 червня 2016 року по 03 лютого 2017 року включно в розмірі 151 589,79 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень сімдесят дев'ять копійок).

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Допустити негайне виконання постанови в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі №826/24437/15 у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко