Постанова № 70094704, 02.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

02 листопада 2017 р. справа № 820/3167/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс і Ко» у порядку адміністративного судочинства (з урахування уточнень) заявив вимоги про скасування винесених ГУ ДФС у Харківській області податкових повідомлень-рішень №0001631401 від 12.07.2017 року, № НОМЕР_1 від 12.07.2017 року, № НОМЕР_2 від 12.07.2017 року.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень грунтуються на помилкових судженнях, а припущення контролюючого органу про вчинення платником податкових правопорушень спростовуються обставинами фактичної дійсності. Позивач також стверджував, що проведені господарські операції були зумовлені потребами реальної діяльності, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, підтверджені необхідним обсягом первинних та суміжних документів, розрахунки по оплаті виконані, що свідчить про виконання господарських зобов'язань сторонами правочинів та спричинило настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що платником допущено порушення п.44.1 ст.44, 134.1.1 ст.134, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України у наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 476.030,00 грн. (у т.ч за 2014 рік на суму 140485,00 грн., за 2015 рік на суму 248455,00 грн., за 2016 рік на суму 87090,00 грн.); п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у наслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 280.956,00 грн. (у т.ч. за липень 2014 року на суму 70.406,00 грн., за березень 2015 року на суму 13.085,00 грн., травень 2015 року на суму 120.759,00 грн., за червень 2015 року на суму 76.706,00 грн.), а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 225.867,00 грн. (у т.ч за березень 2017 року на суму 225.867,00грн.). Ці порушення за твердження контролюючого органу були скоєні по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «МДД-Х», ТОВ «Леон», ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Харків-енергозбуд», за рахунок відображення в бухгалтерському та податковому обліку показників господарських операцій, котрі реально не відбулись.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обо'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Енергоресурс і Ко пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 32237716, як платник податків знаходиться на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Енергоресурс і Ко з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом документальної планової виїзної перевірки №5024/20-40-14-01-08/32237716 від 19.06.2017 року.

У тексті даного акту викладені судження контролюючого органу про вчинення платником низки податкових правопорушень, а саме: п.44.1 ст.44, 134.1.1 ст.134, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України та п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок прийняття до обліку документів про видатки та про оплату ПДВ у зносинах з ТОВ «МДД-Х», ТОВ «Леон», ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Харків-енергозбуд», хоча господарські операції фактично не відбувались.

З посиланням на даний акт субєкт владних повноважень 12.07.2017 р. прийняв податкові повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 12.07.2017 року про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 532.923,75грн. (основний платіж - 476.030,00 гривень, штраф - 56.893,75 гривень), № НОМЕР_1 від 12.07.2017 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 351.195,00грн. (основний платіж - 280.956,00грн., штраф - 70.239,00грн.), № НОМЕР_2 від 12.07.2017 року про зменшення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 225.867,00грн.

Як з'ясовано судом, в основу спірних рішень субєктом владних повноважень покладені фактичні судження про вчинення платником податків податкових правопорушень у вигляді заниження належної до сплати суми ПДВ і податку на прибуток за рахунок врахування в обліку складених контрагентами первинних документів за господарськими операціями, реальність яких не підтверджена іншими необхідними документами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних рішень (тобто висновків, відображених в акті перевірки (№5024/20-40-14-01-08/32237716 від 19.06. 2017 року), на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння податку на прибуток та справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України та приписами розділу V Податкового кодексу України відповідно.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинних документів (в тому числі і податкової накладної) без дефекту форми, змісту (тобто відворення всіх обовязкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим субєктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрації контрагентом податкової накладної в Реєстрі податкових накладних або подання скарги на постачальника.

З наявних у справі документів, які на вимогу суду були надані представником позивача, вбачається, що 16.06.2014 року між позивачем, ТОВ Енергоресурс і Ко (в якості покупця), та ТОВ МДД-Х (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 1-1606, за умовами якого останній зобовязався поставити товар (запчастини для тепловозів), а покупець зобовязувався прийняти й оплатити за найменуванням, номенклатурою, кількістю та по цінам, вказаним у Специфікаціях (а.с.108-110 т.1).

Одним із видів діяльності позивача згідно Статуту товариства є оптова торгівля (а.с.54-62 т.2).

З пояснень представника позивача вбачається, що цей вид діяльності займає значну частку надходжень від всієї діяльності товариства, приблизно 25% від всіх обертів. На підприємстві працює менеджер-маркетолог, який безпосередньо займається організацією торгової діяльності товариства. Отже, потреба в укладанні згаданого правочину мала на меті отримання економічної вигоди шляхом реалізації цієї продукції іншим субєктам господарського сектору.

Таким чином, предмет вчиненого платником податків правочину співпадає з напрямом господарської діяльності платника податків.

В межах згаданого правочину були проведені господарська операція з придбання у власність товарів, яка оформлена видатковою накладною: №М-2707-1 від 27.07.2015 року на загальну суму 444.364,08 грн, у т.ч. ПДВ 74.060,68 грн (а.с.119 т.1)

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи наступні податкові накладні, які були виписані ТОВ «МДД-Х»: № 8 від 08.07.2015 року на загальну суму 195.815,05 грн.., у тому числі ПДВ на суму 32.635,84 грн., № 44 від 27.07.2015 року на загальну суму 248.549,03 грн. у тому числі ПДВ на суму 41.424,84 грн. Всього на загальну суму ПДВ 74.060,68 грн. (а.с.124, 126 т.1).

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: оборотними відомостями та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 209 від 23.06.2014 року, № 480 від 22.12.2014 року, № 200 від 27.07.2015 року, № 247 від 22.07.2014 року.

Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення кільця 0210.04.037 та кільця компресійного 0330-11-019-4, отриманих ТОВ "Енергосесурс і Ко" від підприємства ТОВ "МДД-Х" є необгрунтованим, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, поставка товару від ТОВ «МДД-Х» до ТОВ «Енергоресурс і Ко» здійснювалась ТОВ «Дельфін і К» згідно товаро-транспортними накладним №1069 від 22.07.2014 року, №152 від 22.12.2014 року, №22615 від 23.06.2014 року (а.с.192-194 т.2).

Зобов'язання по оплаті товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №№4768 від 08.07.2015 року, №4767 від 08.07.2015 року, №4769 від 27.07.2015 року (а.с.139-141 т.1).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано LLC Rustavi Steel (Грузія, м.Тбілісі) відповідно до контракту № 57/14 від 03.06.2014 року. (а.с.142-180 т.1)

Зарахування валютних коштів від контрагента підтверджується виписками по особовому рахунку позивача в банківській установі (а.с.181-189 т.1).

19.05.2015 року з метою модернізації та безпеки власного виробничого обладнання між позивачем, ТОВ Енергоресурс і Ко (в якості замовника), та ТОВ Леон (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору № 19/05/2015, за умовами якого останній зобовязався виконати власними силами і засобами та на власний ризик комплекс робіт з розробки проекту за технічним завданням Проект зміни існуючих розрядників на обмежувачі перенапруги по лінії Т2 ПС 110/6 кВ ХЗТД (а.с.240-242 т.1).

Одним із видів діяльності позивача згідно Статуту товариства є передача електроенергії місцевими (локальними) електричними мережами (в даному випадку - передача іншим субєктам через власну комплектну трансформаторну підстанцію - ПС 110/6 кВ ХЗТД).

Отже, предмет вчиненого платником податків правочину співпадає з напрямом господарської діяльності платника податків.

Проведена господарська операція з придбання у власність «Проекту зміни існуючих розрядників на обмежувачі перенапруги по лінії Т2 ПС 110/6 кВ ХЗТД, передача якого оформлена актом виконаних робіт від 20.06.2015 року на суму 10.500,00грн. (а.с.244 т.1).

Зобовязання по оплаті розробки проекту були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями № 258 від 04.06.2015 р. на загальну суму 5.250,00 грн., № 4757 від 23.06.2015 р. на суму 5.250,00 грн. (а.с.245-246 т.1).

В подальшому, згідно цього проекту позивачем були придбані нові обмежувачі перенапруги для КТП у ТОВ Торговий дім ЕЛВО-Україна за договором № 49П-06/15, видатковою накладною № РН-191 від 21.07.2015 року, податковими накладними № 42 від 26.06.2015 р та № 4 від 13.07.2015 р, актом прийому-передачі електрообладнання від 24.07.2015 р та виконані монтажні роботи. Виконання монтажних робіт підтверджуються договором підряду № 13-М від 05.08.2015 р, податковими накладними № 3 від 18.08.2015 р, № 9 від 31.08.2015 р, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2015 року, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів від 31 серпня 2015 року, актом списання № 155 за серпень 2015 року.

25 березня 2015 року між позивачем та ТОВ Леон укладено письмовий правочин у формі договору № 25/03/2015, за умовами якого останній зобовязався виконати власними силами і засобами та на власний ризик комплекс робіт з проектування зовнішнього електропостачання комплексу різноповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими обєктами комерційної та побутової інфраструктури, відкритими та закритими автостоянками (1 черга) за адресою: м.Харків, вул.Весела, вул.Авіахімічна, згідно технічних умов № 13-54-Павловська/1121, виданих АК Харківобленерго від 19.10.2009 року, та коригування технічних умов № 01-35-Павловська/194 від 21.01.2015 року та договору підряду № 35/15 від 24.03.2015 року (а.с.247-249 т.1).

Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена наявністю оформлених договірних зобовязань з ЖБК Набережний квартал Схід 8, згідно яких серед виконання підрядних електромонтажних робіт, зокрема було зобовязання щодо виконання робіт з проектування цих робіт (зовнішнього електропостачання вказаних житлових будинків) (а.с.27-29 т.2).

Виконання робіт оформлено актом виконаних робіт від 10.08.2015 року на суму 100.000,00 грн. (а.с.1 т.2)

Зобовязання по оплаті послуг з розробки проекту були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями № 173 від 14.05.2015 р. на суму 50.000 грн., № 60 від 01.04.2015 р.на суму 50.000 грн. (а.с.2-3 т.2)

В подальшому придбаний проект було передано контрагенту ЖБК Набережний квартал Схід 8 в межах виконання договору № 35/15 від 24.03.2015 р з поставки кабельної продукції, підрядних електромонтажних робіт за цим розробленим проектом. Реалізація проекту відбулася 10.08.2015 року за актом виконаних робіт по договору № 35/15 від 24.03.2015 р. на загальну вартість 109800,00 грн., ут.ч. ПДВ 18300,00 грн. Сума ПДВ включена у податкову накладну № 170 від 24.03.2015 р. (а.с.27-37 т.2).

Відповідач у акті перевірки посилається на відсутність погодження схем щодо проектування зовнішнього електропостачання комплексу різноповерхових житлових будинків з вбудованими об'єктами комерційної та побутової інфраструктури, відкрити та закритими автостоянками (1 черга).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що виконання проектувальних робіт ТОВ "Леон", наданих ТОВ "Енергоресурс і Ко", пройшли процедуру погодження, що підтверджено листом погодження схем щодо проектування зовнішнього електропостачання комплексу різноповерхових житлових будинків з вбудованими об'єктами комерційної та побутової інфраструктури, відкрити та закритими автостоянками (1 черга). (а.с.188 т.3).

Між ТОВ Енергоресурс і Ко та контрагентом ТОВ Проектно-будівельна фірма Харків-Енергобуд 25.03.2015 року був укладений письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу № 25-03, відповідно до якого продавець передає у власність покупцеві продукцію в асортименті та кількості, зазначених в накладній, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (а саме кабель ААБ2л 3х240-10 (ож) у загальній кількості 4000 м. (а.с.10-12 т.2).

Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена наявністю оформлених договірних зобовязань з ЖБК Набережний квартал Схід 8, згідно яких в зобовязання позивача був включений обовязок поставки кабельної продукції ААБ2л 3х240-10.

До матеріалів справи позивачем надано до суду, на підтвердження реальності даної господарської операції: видаткова накладна № 39 від 07.08.2015 р на суму 1.660.000,00 грн, в т.ч ПДВ 276.666,67 грн, приймально-здавальний акт на передачу основних матеріалів, конструкцій, деталей від 07.08.2015 р на суму 1.660.000,00 грн, в т.ч ПДВ 276.666,67 грн, та податкові накладні № 1 від 01.04.2015 р. на загальну суму 1.000.000,00 грн, в т.ч. ПДВ 166.666,67 грн., № 9 від 25.05.2015 р на загальну суму 600.000,00 грн, в т.ч. ПДВ 100.000,00 грн, № 12 від 23.06.2015 р на загальну суму 60.000,00 грн, в т.ч. ПДВ 10.000,00 грн. (а.с.13-26 т.2).

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: оборотними відомостями та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 233 від 07.08.2015 року.

Зобов'язання по оплаті кабелю були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями № 61 від 01.04.2015 р, № 213 від 25.05.2015 р., № 331 від 23.06.2015р., випискою по особовому рахунку за 25.05.2015 р. на загальну суму 1.660.000,00 грн, в т.ч. ПДВ 276666,67 грн. (а.с.22-24 т.2)

В подальшому, придбаний кабель було безпосередньо використано в господарській діяльності ТОВ Енергоресурс і Ко, а саме: при виконанні робіт для ЖБК Набережний квартал Схід 8 за договором № 35/15 від 24.03.2015 року останньому було поставлено 2570 м кабелю на загальну суму 1.090.200,00 грн, у т.ч ПДВ 181.700,00 грн. згідно видаткової накладної № 5 від 10.08.2015 р., податкової накладної № 170 від 31.03.2015 року, та реалізовано ТОВ Харківський завод будівельних матеріалів у кількості 1430 м за договором купівлі-продажу товарів № 102/16 від 29.07.2016 р відповідно до видаткової накладної № 6 від 29.07.2016 р та податкової накладної № 189 від 29.07.2016 р на загальну суму 611.239,20 грн в т.ч. ПДВ 101.873,20 грн.(а.с.27-53 т.2)

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що ці правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному (господарському) обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, що підтверджують зобовязання по оплаті за вищезазначеними договорами, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оцінивши перелічені фактичні дані в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що оглянуті документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, слід дійти висновку, що документи не містять явних чи нездоланних дефектів форми, змісту чи походження, котрі б однозначно зумовлювали втрату первинними і розрахунковими документами юридичної сили і доказовості. Таким чином, оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарської операції.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.8, 19, ст.124, 129 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

З приводу відображених в акті перевірки обставин наявності кримінальних проваджень як відносно фактів діяльності контрагентів позивача, так і відносно фактів діяльності платників податків, з якими позивач не мав жодних безпосередніх господарських зносин, суд зазначає наступне.

У силу приписів ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України, ст.ст.86, 109 Податкового кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.

Положення ст.11 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб'єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 КАС України.

Коло матеріалів, котрі є доказами у галузі податкової справи, визначено законодавцем у положеннях ст.83 Податкового кодексу України.

Пояснення посадових (службових) осіб (чи-то працівників) контрагентів платника податків, виявлені у межах кримінальних проваджень обставини діяльності контрагентів платника податків, на думку суду, не можуть залишатись поза увагою контролюючого органу в ході перевірки, позаяк їх врахування не суперечить ст.83 Податкового кодексу України та відповідає інтересам з'ясування істини у питанні справляння податків (зборів).

Але перелічені обставини мають бути безпосередньо одержані контролюючим органом у встановленому законом порядку, підтверджені належними доказами, вірно оцінені.

Як з'ясовано судом, у спірних правовідносинах контролюючий орган жодних документів (пояснень громадян, документів досудового розслідування) не витребовував, достовірності та актуальності інформації про стан та результати кримінальних проваджень не перевіряв.

З 01.01.2017р. на правовідносини з приводу здійснення контролюючими органами контролю за додержанням податкової дисципліни у спосіб проведення перевірок поширюються положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За приписами ст.3 означеного закону державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, об'єктивності та неупередженості.

З огляду на викладене, суд вважає, що як пояснення громадян, так і документи органів досудового розслідування можуть давати контролюючому органу підстави для обгрунтованих сумнівів у повноті виконання особою податкового обов'язку, проте не є беззаперечними доказами скоєння податкових правопорушень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.69, 70, 86 КАС України, суд доходить висновку, що на момент винесення спірних рішень контролюючий орган не зібрав, а відтак, не мав у своєму розпорядженні достатніх доказів на підтвердження факту скоєння платником податкового правопорушення, натомість обмежився виключно констатацією інформації про існуючі кримінальні провадження.

При цьому, суд наголошує, що викладена в акті інформація по взаємовідносинам позивача з ТОВ «МДД-Х» мала явно суперечливий характер, оскільки з одного боку виробники товару заперечили факт виготовлення товарно-матеріальних цінностей придбаних позивачем у ТОВ «МДД-Х», а з іншого боку придбаний у ТОВ «МДД-Х» товар було експортовано позивачем за межі митної території України, а вказана господарська операція підлягає контролю з боку Держави в особі митниці у порядку положень Митного кодексу України. Між тим, складений контролюючим органом акт перевірки не містить жодних відомостей про те, що митницею було виявлено фізичну відсутність цього товару чи наявність у товару інших характеристик ніж ті, котрі зазначені у митній декларації.

Допущені контролюючим органом недоліки в реалізації управлінської функції (а саме: неповнота з'ясування обставин) є суттєвими, спричинили винесення спірних рішень без додержання правила юридичної визначеності як невід'ємної складової принципу верховенства права, тобто створили нездоланні дефекти у спірних рішеннях, а тому не можуть бути усунуті судом навіть у порядку ст.11 КАС України.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для висновку про наявність у платника податків наміру на безпідставне одержання податкової вигоди згідно акту перевірки №5024/20-40-14-01-08/32237716 від 19.06. 2017 року.

Будь-яких претензій по податковим накладним, що були у спірних правовідносинах виписані ТОВ "МДД-Х", ТОВ "Проектно-будівельна фірма "Харків-Енергобуд", контролюючий орган в аткі перевірки №5024/20-40-14-01-08/32237716 від 19.06.2017 року не виклав.

Виконавши приписи ст.11 КАС України судом не виявлено ознак наявності таких фактів в діяльності позивача.

Підсумовуючи викладене, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильним та фактично обґрунтованим тих суджень, котрі були покладені контролюючим органом в основу рішень про збільшення грошових зобовязань з ПДВ, тобто податкових повідомлень рішень від 12.07.2017р. №0001641401 і № НОМЕР_2.

Вирішуючи спір за вимогою про скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 12.07.2017р. №0001631401, суд зазначає, що з положень Розділу ІІІ Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.44 Податкового кодексу України, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, витікає правило, відповідно до якого платник податків має право на врахування числових показників понесених видатків чи вартості придбаних товарів (робіт, послуг) при обчисленні податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обовязкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат (що, в залежності від виду понесених видатків, співпадає або з подією отримання доходу, або з подією понесення витрат).

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «МДД-Х», ТОВ Леон, відсутні фактичні дані, котрі б унеможливлювали віднесення здійснених видатків та одержаних первинних документів до обліку з податку на прибуток.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Енергоресурс і Ко".

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 , п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення податкового законодавства при обчисленні ПДВ та податку на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для їх скасування.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.94 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 12.07.2017 року №0001631401, №0001641401 , № НОМЕР_2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" (код ЄДРПОУ 32237716, м.Харків, вул.Льва Ландау 149, м.Харків) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 13.285,78 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07.11.2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.