Постанова № 70094599, 08.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2017 р.Р і в н е 817/1591/17

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови В С Т АН О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Ященка В.О. щодо винесення постанови від 11.10.2017 ВП №54880184 про арешт майна боржника, визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

В обґрунтування позову зазначає, що 12.10.2017 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що старшим державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 постановою від 11.10.2017 у ВП №54880184 з метою реального виконання рішення, накладено арешт на все майно позивача. Вказує, що статтею 13 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч.7 ст.26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на пятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. Відповідно до ст.26 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. Однак, заява стягувача не містить конкретної вказівки на наявне у боржника майно, а тому державний виконавець мав би вчиняти виконавчі дії на загальних підстава та спочатку виявити належне майно, а вже потім накладати арешт на нього. Враховуючи викладене, позивач вважає, що державний виконавець накладаючи арешт на все його майно при відкритті виконавчого провадження, діяв протиправно, а постанова про арешт майна є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача ОСОБА_1 районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в судовому засіданні 02.11.2017 позов не визнав. Пояснив, що при винесенні постанови про арешт майна боржника діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" попередньо перевіривши наявність у боржника майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

В судове засідання призначене на 03.11.2017 представник відповідача не прибув. Про дачу, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Судом не визнавалась обов'язкова участь представника відповідача в судовому засіданні. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

За таких обставин, враховуючи клопотання позивача та неявку в судове засідання представника відповідача, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, суд перейшов до розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

10.10.2017 до ОСОБА_1 районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надійшла заява від ОСОБА_1 митниці ДФС про виконання постанови Державної фіскальної служби від 13.07.2017 за №0483/20400/17, №0484/20400/17 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 53290,44грн. (а.с.34-40).

Постановою старшого державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 від 11.10.2017 відкрито виконавче провадження 54880184 з виконання постанови Державної фіскальної служби від 13.07.2017 за №0483/20400/17, №0484/20400/17 (а.с.31).

11.10.2017 старшим державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 постановою ВП №54880184, з метою реального виконання рішення, накладено арешт на все майно ОСОБА_2 (а.с.32, 33).

Не погодившись з такими діями державного виконавця та з постановою про арешт майна позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №№1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.8 ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на пятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Таким чином, законодавством передбачене лише одну підставу негайного після відкриття виконавчого провадження накладення арешту на майно боржника якщо у заяві стягувача це майно конкретно вказане. Крім того, зазначено, що якщо стягувачем таке майно зазначене, то виконавець зобовязаний перевірити його наявність та наявність іншого майна у боржника перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах.

З заяви ОСОБА_1 митниці ДФС встановлено, що вона не містить даних про конкретне майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 і яке може бути арештованим.

З досліджених судом матеріалів виконавчого провадження не встановлено документів, які б підтверджували б перевірку державним виконавцем 11.10.2017 наявності у ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна. Не надано таких доказів і представником відповідача в судовому засіданні.

Представником відповідача надано в судовому засіданні інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с.22-23), відповідно до якої у ОСОБА_2 наявне у приватній власності нерухоме майно. Однак, слід зазначити, що в наданій інформації вказано майно особи - ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, а боржником у виконавчому провадженні є - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2, який вказано державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, надана представником відповідача інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта датована 02.11.2017. Доказів перевірки наявності у боржника майна 11.10.2017 матеріали виконавчого провадження не містять та представником відповідача не надано.

Таким чином, оскільки заява стягувача не містить конкретної вказівки на наявне у ОСОБА_2 майна, то державний виконавець мав би вчиняти виконавчі дії на загальних підстава.

Статтею 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт майна (коштів) є способом забезпечення реального виконання рішення у триваючому виконавчому провадженні.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у державного виконавця були відсутні підстави накладати арешт на майно боржника відразу після відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що в даному випадку арешт на майно боржника міг бути накладений у відповідності до вимог Закону №1404-VIII після його виявлення.

Однак, в матеріалах справи відсутні та представником відповідача не надано доказів, на підтвердження звернення державним виконавцем із запитами до уповноважених органів щодо надання інформації про наявність у ОСОБА_2 майна, яке б підлягало арешту.

Таким чином, старший державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 при винесенні постанови про арешт майна боржника від 11.10.2017 ВП №54880184 діяв протиправно.

Разом з тим, частиною 5 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності спірного рішення, відтак постанова старшого державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 від 11.10.2017 ВП №54880184 про арешт майна боржника не відповідає критеріям правомірності, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені судові витрати.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 11.10.2017 ВП №54880184 про арешт майна боржника.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 від 11.10.2017 ВП №54880184 про арешт майна боржника.

Присудити на користь позивача ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ОСОБА_1 районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області судовий збір у розмірі 1280,00грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.