Постанова № 70094516, 02.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року Справа № 813/3562/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представника відповідача 2 ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ відбулось за відсутності правових на те підстав та з порушенням вимог законодавства.

Ухвалою судді від 01.11.2016 року у даній адміністративній справі було відкрито провадження.

Судом було здійснено заміну відповідача – Головного управління Національної поліції у Львівській області на Львівське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Позовні вимоги позивачем неодноразово уточнялись. Так, у судовому засіданні, яке відбулося 10.08.2017 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, яку судом прийнято до розгляду. Згідно остаточних позовних вимог, позивач просить суд:

-«визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №2728 від 02.10.2015 р. «Про надзвичайну подію за участі працівника ЛМУ ГУМВС та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності» в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом ВКР ЛМУ ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_1»;

-«визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №772 о/с від 02.11.2015 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ»;

-«поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області»;

-«стягнути із Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу»;

-«стягнути із Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 заподіяну останньому моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.».

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та уточненнях до неї, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про міліцію», діяльність міліції базується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Статтею 5 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з Законом. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Загалом, основні обов’язки міліції визначені статтею 10 цього Закону. Крім того, працівники міліції зобов’язані дотримуватися службової дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №346-IV.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України.

В силу статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Частинами 1-2 ст.5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

У статті 7 Дисциплінарного статуту наведено перелік обов’язків осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, серед яких зазначеним особам слід дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; у службовій діяльності бути чесною, об’єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1)усне зауваження; 2)зауваження; 3)догана; 4)сувора догана; 5)попередження про неповну посадову відповідність; 6)звільнення з посади; 7)пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8)звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 28.08.2015 року до ГУМВС України у Львівській області з чергової частини Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС надійшла інформація з приводу того, що о 21:00 год. зареєстровано заяву громадянина ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1, старший оперуповноважений сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом ВКР ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, майор міліції, з 18.09.2013 року по 31.08.2015 року перебував у декретній відпустці по догляду за дитиною (наказ ГУМВС від 18.09.2013 року №379 о/с) о 16:30 год. по вул.Галицька, 20, м.Львів-Винники, біля входу у Винниківську міську залу наніс ОСОБА_4 тілесні ушкодження, а саме: копнув ногою в ногу та вдарив по обличчю. Дана заява зареєстрована в журналі СО Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС №8839 від 28.08.2015 року. Інформація про те, що ОСОБА_1 є працівником міліції до ГУМВС не надходила. У той же час, СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС вказані відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України було внесено в ЄРДР №12015140040002731.

За даним фактом, відповідно до ст.14 Статуту, з метою з’ясування усіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особами рядового та начальницького складу ОВС, на виконання п.п.2.1., 2.2.1., 2.2.2. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС, затвердженої наказом МВС України №230 від 12.03.2013 року, наказом ГУМВС №2409 від 31.08.2015 року було призначено службове розслідування.

Службовим розслідуванням, на підставі інформації, отриманої 28.08.2015 року з чергової частини Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС встановлено, що на момент проведення службового розслідування ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні про підозру не було оголошено, вирішувалось питання про подальшу підслідність органам прокуратури кримінального провадження №12015140040002731.

Окрім цього, 18.09.2015 року до ГУМВС надійшло звернення ОСОБА_5, який повідомив, що особистим охоронцем мера м.Винник ОСОБА_6 є діючий працівник міліції ОСОБА_1, який прикриваючись статусом міліціонера здійснює безчинство та наводить страх на мешканців міста. ОСОБА_1 під приводом захисту інтересів мера ОСОБА_6, нехтуючи правилами дорожнього руху, роз’їжджають на автомобілі останнього «Тойота-Секвоя», наводячи страх на місцевих мешканців.

Такими своїми діями, що призвели до підриву авторитету органів ОВС ОСОБА_1, на переконання суду, сформував негативну думку про міліцію та дискредитував звання працівника органів ОВС.

Слідчий СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенант міліції ОСОБА_7, при в’їзді на місце події по факту спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 в порушення вимог п.2.1. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом ОВС України від 22.10.2012 року №940 не встановив об’єктивних даних скоєного кримінального правопорушення та не проінформував з місця події чергову частину про попередню правову кваліфікацію.

Крім того, суд зауважує, що службовим розслідуванням встановлено, що факт несвоєчасної реєстрації в журналі ЄО заяви ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 наніс йому тілесні ушкодження, знайшов своє підтвердження і став можливим внаслідок неналежного виконання службових обов’язків зі сторони помічника начальника відділу – оперативного чергового Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_8, який в порушення вимог 2.2. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 року №1050, отримавши заяву ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення, відразу ж не зареєстрував її у журналі ЄО.

За наслідками проведеного службового розслідування, за грубі порушення службової дисципліни, Дисциплінарного статуту ОВС України, Закону України «Про міліцію», наказу МВС України від 22.02.2012 року №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, Закону України «Про запобігання корупції», на старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом ВКР ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на майора міліції ОСОБА_1 наказом ГУМВС №2728 від 02.10.2015 року накладено дисциплінарне стягнення – звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд, позитивно оцінюючи доводи відповідача, вважає, що позивач своїми протиправними діями підірвав довіру населення до правоохоронних органів, сформував негативну думку про працівників міліції у громадян щодо спроможності міліції неупереджено, на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Загалом, вчинки, що негативно характеризують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов’язані насамперед із моральними вимогами, які пред’являються до них під час здійснення службових функцій, які відображені у ст.5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ тощо.

31.08.2015 року ГУМВС був виданий наказ №2409 про проведення службового розслідування. Під час проведення службового розслідування позивач надавав письмові пояснення, що у свою чергу виключає факт незнання ОСОБА_1 про порушення ним службової дисципліни. Суд відзначає, що несучи з 2003 року службу в ОВС, маючи вищу освіту, позивач повинен був знати, що за наслідками службового розслідування буде притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно наказу ГУ МВС України у Львівській області №2728 від 02.10.2015 року «Про надзвичайну подію за участі працівника ЛМУ ГУМВС та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності», за грубі порушення службової дисципліни, Дисциплінарного статуту ОВС України, Закону України «Про міліцію», наказу МВС України від 22.02.2012 року №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у порушенні заборони зайняття охоронною діяльністю та суміщенням служби в ОВС на старшого оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом ВКР ЛМР ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

Із матеріалів справи судом з’ясовано, що ОСОБА_1 було повідомлено про видачу наказу ГУМВС №2728 від 02.10.2015 року, яким на нього накладено дисциплінарне стягнення – звільнення з ОВС.

З приводу накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС під час тимчасової непрацездатності особи, то суд звертає увагу на таке.

У постанові Верховного суду України від 08.10.2013 року у справі №21-250а13 суд дійшов висновків про те, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених ст.16 Статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу, відповідно до ст.18 Статуту, здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Отже, суд, спростовуючи доводи позивача із цього приводу, зазначає, що навіть у випадку знаходження позивача у стані тимчасової непрацездатності відповідач вправі застосувати до такої особи дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Проте, у даному випадку, позивач з часу проведення службового розслідування на службу не виходив.

Згідно із ч.5 ст.18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення як звільнення зі служби вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Таким чином, суд вважає, що наказ ГУМВС про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності підлягав виконанню, шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1

Дисциплінарне стягнення виконано не пізніше місяця з дня його накладення, що відповідає ч.1 ст.18 Дисциплінарного статуту.

Отже, з аналізу вищенаведеного суд приходить до висновку, що видаючи наказ від 02.11.2015 року відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень.

При цьому, 02.11.2015 року на адресу ГУМВС надійшов лист-відповідь з СМЗ ГУМВ України у Львівській області, з якого з’ясовано те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на лікуванні в лікарні з поліклінікою ГУМВС не перебуває.

Тож, суд звертає увагу, що з’ясувавши дану обставину та видаючи наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з 02.11.2015 року, відповідач не порушив прав позивача.

Більш того, як уже було досліджено судом, ОСОБА_1 було ознайомлено із самим текстом атестаційного листа. При цьому, відповідно до п.4.16 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу ОВС України, ОСОБА_1 з рапортом про незгоду з атестаційним листом не звертався і атестацію не оскаржував.

Отже, матеріалами службового розслідування достеменно доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що є визначальною обставиною при вирішенні питання про його звільнення за порушення службової дисципліни.

Посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження №12015140040002731 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2015 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України, у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення не виключає можливості притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення службової дисципліни, що зрештою є самостійною підставою для звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд також зазначає, що вищевказаною постановою не спростовується факт скоєння позивачем порушення дисципліни.

Таким чином, оскільки в ході судового розгляду суд не знайшов підтвердження факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то з урахуванням вищевикладеного, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині його поновлення на посаді і як наслідок стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо відкошкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, то суд дійшов наступних висновків.

Так, статтею 56 Конституція України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пунктів 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду обгрунтованих та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок дій відповідача.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Тож, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то такий в силу ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судовий збір стягненню не підлягає.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 07.11.2017 року.