Постанова № 70094446, 06.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2871/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

судді - Вовченко О.А.

судді - Корой С.М.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України про скасування наказів, поновлення на посаді, поновлення в класному чині, стягнення заробітної плати за вимушений прогул, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України про скасування наказу прокурора Одеської області №421к від 16.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», скасування наказу прокурора Одеської області №491к від 27.03.2017 року, скасування наказу Генерального прокурора України №149к від 12.04.2017 року «Про зміну наказу прокурора Одеської області від 16.03.2017 року №421к», поновлення позивача на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 з 27.03.2017 року, поновлення позивача в класному чині юриста 1 класу, стягнення з Прокуратури Одеської області на користь позивача заробітної плати за вимушений прогул.

Позивач в судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав, оскільки порушена процедура його звільнення, термін притягнення позивача до відповідальності за порушення, вчинене 30.01.2016 року сплинув, а вчинення адміністративного правопорушення позивачем 03.07.2016 року спростовується рішенням апеляційного суду Одеської області, яким встановлена відсутність складу та події цього правопорушення.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов прокуратури Одеської області (аркуші справи 119-123) та запереченнях Генеральної прокуратури України (аркуші справи 129-131), оскільки відповідними рішеннями районних судів та матеріалами службового розслідування підтверджується неодноразове притягнення позивача до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, що свідчить про порушення позивачем вимог ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та свідчить про вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора, тощо, а тому накази прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України щодо звільнення позивача та позбавлення його класного чину прийняті у відповідності до вимог законодавства, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з травня 2009 року та з грудня 2015 року був призначений на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Одеської області, наказом Генерального прокурора України №966к від 25.06.2014 року йому присвоєний класний чин юриста 1 класу, позивачем прийнята присяга працівника прокуратури 28.01.2011 року та він ознайомлений з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури 26.12.2012 року, що підтверджується матеріалами службового розслідування стосовно позивача та сторонами у справі не заперечується.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 19, п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобовязаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його обєктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Згідно із положеннями ст. 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 року №123 при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

Працівнику прокуратури слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою працівники прокуратури мають поводити себе коректно і пристойно.

Згідно із ст. 1-2 Дисциплінарного статуту прокуратури України Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.

Працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Відповідно до положень ст. 8-10 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Дисциплінарними стягненнями є, зокрема, звільнення, яке має право застосовувати прокурор області, або звільнення з позбавленням класного чину, яке має право застосовувати Генеральний прокурор України.

Наказом прокурора Одеської області №421к від 16.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за грубе порушення вимог ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст. 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Однак, в звязку із знаходженням ОСОБА_1 в день винесення наказу №421к від 16.03.2017 року на лікарняному, наказом прокурора Одеської області №491к від 27.03.2017 року змінений наказ №421к від 16.03.2017 року в частині дати звільнення позивача з 16.03.2017 року на 27.03.2017 року.

В подальшому, наказом Генерального прокурора України №149к від 12.04.2017 року змінено наказ прокурора Одеської області від 16.03.2017 року №421к та звільнено позивача із займаної посади та з органів прокуратури з позбавленням його класного чину «юрист 1 класу».

Підставою для винесення вищезазначених наказів про звільнення позивача з органів прокуратури та позбавлення його класного чину стали матеріали службового розслідування обставин складання стосовно нього 30.01.2016 року та 03.07.2016 року протоколів про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння та керування транспортним засобом з ознаками алкогольного спяніння та відмову від проходження медичного огляду, за результатами якого складений висновок про результати службового розслідування від 16 березня 2017 року.

З висновку службового розслідування вбачається отримання прокуратурою Одеської області 14.02.2017 року з ГУ НП в Одеській області інформації про складання відносно позивача вищезазначених протоколів про адміністративне правопорушення та встановлення за результатами службового розслідування фактів керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного спяніння та керування транспортним засобом з ознаками алкогольного спяніння та відмову від проходження медичного огляду, що підтверджується, в тому числі, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2016 року у справі №521/4030/16, яка набрала законної сили, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який ним сплачений, а також постановою Приморського районного суду м. Одеси, яка набрала законної сили, від 16.08.2016 року у справі №522/13833/16-п, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з цим, незважаючи на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного спяніння 30.01.2016 року, що ним не заперечується та підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про визнання його винним у вчиненні цього правопорушення, а також підтвердження на час звільнення позивача рішенням суду, що набрало законної сили, факту керування ним 03.07.2016 року транспортним засобом з ознаками алкогольного спяніння та відмову від проходження медичного огляду, суд не може погодитися з правомірністю звільнення позивача з органів прокуратури з позбавленням класного чину, з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься постановою апеляційного суду Одеської області від 07.07.2017 року у справі №522/13833/16-п, якою постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2016 року, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного спяніння та відмову від проходження медичного огляду, скасована на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, в звязку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та провадження по цій справі закрито.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, на даний час є постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо факту, який мав місце 03.07.2016 року і який став підставою для звільнення позивача з органів прокуратури, та зазначена постанова є обовязковою для адміністративного суду при розгляді цього позову.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вчинене адміністративне правопорушення у вигляді керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння 30.01.2016 року, однак до дисциплінарної відповідальності за це порушення ОСОБА_1 притягнуто в березні 2017 року, тобто з порушенням річного строку з дня вчинення проступку.

При цьому, суд не погоджується з доводами представника відповідачів про можливість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за це порушення з підстав отримання інформації про вчинення позивачем проступку тільки 14.02.2017 року, оскільки норми Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачають обмеження можливості притягнення працівника прокуратури до дисциплінарної відповідальності з пропущенням річного строку.

Суд приходить до висновку, що за відсутності інших правопорушень суд не вбачає в діях позивача, які мали місце 30.01.2016 року діяння, яке не сумісне з перебуванням позивача на роботі в органах прокуратури, а також звертає увагу на можливість вчасного реагування в межах річного строку на такі дії ОСОБА_1 з підстав наявності в матеріалах службового розслідування даних про обізнаність керівника Одеської місцевої прокуратури №4 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення двічі та проведення з цього приводу оперативної наради (протокол від 04.10.2016 року) та наявність права у керівника місцевої прокуратури звернутися з поданням про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у відповідності до ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

З врахуванням викладених обставин, у суду є всі підстави для скасування оскаржуваних наказів прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України, яким позивача звільнено з органів прокуратури та позбавлено класного чину, а також поновлення позивача в класному чині «юрист 1 класу».

Керуючись положеннями ст. 244-2 КАС України, суд враховує висновки, викладені в Постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а12 та від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 щодо застосування норм Кодексу законів про працю України в разі не врегулювання спірних правовідносин спеціальним законом та звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розслідує трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлено, що позивач звільнений з органів прокуратури неправомірно, він підлягає поновленню на попередній посаді та на його користь має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2017 року по день винесення рішення по цій справі, тобто по 01.11.2017 року, оскільки відповідно до п. п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до наданої Прокуратурою Одеської області довідки про середньомісячну заробітну плату позивача №149 від 08.06.217 року, сума середньомісячного заробітку позивача складає 11981,60 грн., середньоденний заробіток складає 599,08 грн., тобто, заробіток, який підлягає стягненню з відповідача за період з 27.03.2017 року по 01.11.2017 року складає 89862 грн.

При цьому, суд не погоджується з твердженнями позивача про порушення відповідачами порядку його звільнення з підстав не проведення дисциплінарної провадження щодо нього Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, оскільки норми, які передбачають роботу цієї комісії набрали чинності з квітня 2017 року у відповідності до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру», тобто вже після притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України про скасування наказу прокурора Одеської області №421к від 16.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», скасування наказу прокурора Одеської області №491к від 27.03.2017 року, скасування наказу Генерального прокурора України №149к від 12.04.2017 року «Про зміну наказу прокурора Одеської області від 16.03.2017 року №421к», поновлення юриста 1 класу ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 з 27.03.2017 року, поновлення ОСОБА_1 в класному чині юриста 1 класу, стягнення з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за вимушений прогул задовольнити.

Скасувати наказ прокурора Одеської області №421к від 16.03.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1.

Скасувати наказ прокурора Одеської області №491к від 27.03.2017 року.

Скасувати наказ Генерального прокурора України №149к від 12.04.2017 року «Про зміну наказу прокурора Одеської області від 16.03.2017 року №421к».

Поновити юриста 1 класу ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 з 27.03.2017 року.

Поновити ОСОБА_1 в класному чині юриста 1 класу.

Стягнути з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2017 року по 01.11.2017 року у розмірі 89862 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 з 27.03.2017 року та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 11981,60 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.11.2017 року.

Головуючий суддя - Л.І. Свида

Судді - О.А. Вовченко

- ОСОБА_3

.