Постанова № 70094312, 07.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року справа № 813/4484/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.,

секретар судового засідання Булавко О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» ОСОБА_2 та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» ОСОБА_2 про, з урахуванням уточнених позовних вимог, зобов’язання визнати кредитором АТ «Банки «Фінанси та кредит» на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2016 року за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_3 та АТ «Банки «Фінанси та кредит», в тому числі за договором №6147/370-13 від 04.06.2013 року, договором за №6144/370-13 від 04.06.2013 року та за іншими видами заборгованості, у сумі всіх належних коштів та внести до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та кредит» визнавши причини пропуску строку на подання заяви з кредиторськими вимогами поважними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона, як єдиний спадкоємець ОСОБА_3, не могла подати заяву про кредиторські вимоги в період з 23.12.2015 року по 23.01.2016 року, оскільки свідоцтво про право на спадщину було видано вже після закінчення цього строку, а саме: 25.04.2016 року.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначає, що не включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредитора відбулось внаслідок несвоєчасного звернення позивача з відповідною заявою у встановлений законом строк.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Як вбачається листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит», станом на дату початку процедури ліквідації банку 18.12.2015 року у Західному РД АТ «Банк «Фінанси та кредит» обліковувались гроші ОСОБА_3 згідно депозитного договору 6147/370-13 від 04.06.2013 року на рахунках:

- №2635.1.208920.001 у сумі 18000 грн. 00 коп.;

- №2638.4.208920.001 у сумі 737 грн. 06 коп.;

- №2620.9.208920.001 у сумі 3697 грн. 03 коп.,

згідно депозитного договору 6144/370-13 від 04.06.2013 року на рахунках:

- №2635.1.208920.001 у сумі 15160 Євро;

- №2638.4.208920.001 у сумі 1794,86 Євро.

Згідно з наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2016 року, спадкоємцем грошових вкладів ОСОБА_3 з відповідними відсотками та всіма компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться у Західному РД АТ «Банк «Фінанси та кредит», являється її донька ОСОБА_1

ОСОБА_1 05.07.2016 року звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» із заявою про визнання грошових вимог кредитора (кредиторською вимогою).

Листом від 19.08.2016 року за №3-131100/9810 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» повідомила позивача про те, що кредиторські вимоги подавалися в період з 23.12.2015 року по 21.01.2016 року, а тому її кредиторська вимога від 05.07.2017 року не вважається такою, що подана в належний період.

Не погоджуючись із вищенаведеним рішенням, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Постановою правління Національного банку України від 17.12.2015 року за №898 в АТ «Банки «Фінанси та кредит» відкликано банківську ліцензію, а сам банк вирішено ліквідувати.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 року №230 було розпочато процедуру ліквідації банку з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року за № 4452-VI, з наступними змінами та доповненнями, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частинами 1, 2 ст.26 цього ж Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Як передбачено п.4 ч.1 ст.47 даного Закону, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Згідно з ч.1 ст.49 згаданого Закону, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 23.12.2015 року в газеті «Голос України» було опубліковано відомості про ліквідацію АТ «Банки «Фінанси та кредит».

А відтак, кредиторські вимоги мали подаватися в період з 23.12.2015 року по 21.01.2016 року.

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом таке було видано ОСОБА_1 лише 25.04.2016 року, тобто після закінчення вищезазначеного строку для подання кредиторських вимог.

Більше того, видача такого свідоцтва лише 25.04.2016 року пов‘язується із ненаданням інформації уповноваженою особою.

За таких обставин, суд вважає, що позивач пропустила встановлений строк для подання кредиторських вимог з об’єктивних, незалежних від її волі причин, а тому причини такого пропуску слід вважати поважними.

У відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов’язання визнати її кредитором АТ «Банки «Фінанси та кредит» на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2016 року за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_3 та АТ «Банки «Фінанси та кредит», в тому числі за договором №6147/370-13 від 04.06.2013 року, договором за №6144/370-13 від 04.06.2013 року та за іншими видами заборгованості, у сумі всіх належних коштів та внести до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставними та обґрунтованими.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід стягнути з державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167, 258 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на подання кредиторської вимоги до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит».

3. Зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банки «Фінанси та кредит» визнати ОСОБА_1 кредитором АТ «Банки «Фінанси та кредит» на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2016 року за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_3 та АТ «Банки «Фінанси та кредит», в тому числі за договором №6147/370-13 від 04.06.2013 року, договором за №6144/370-13 від 04.06.2013 року та за іншими видами заборгованості, у сумі всіх належних коштів та внести до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та кредит».

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 листопада 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк