Ухвала суду № 70094215, 02.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

02 листопада 2017 року810/1421/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Радевича В.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Козинської сільської ради Миронівського району Київської області - не прибув,

представника відповідача - Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації" - не прибув,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Козинської сільської ради Миронівського району Київської області та Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2, про зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 (далі позивач, ОСОБА_4П.) з позовом до Козинської сільської ради Миронівського району Київської області (далі відповідач 1) та Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації" (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 (далі третя особа, ОСОБА_2М.), в якому просить:

- зобов'язати відповідача 1 визнати недійсним акт Державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння вул. Моргунівка 23-б с. Козин від 01.12.2008;

- зобов'язати відповідача 1 скасувати рішення №87 від 22.12.2008 "Про затвердження акта Державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння громадянки ОСОБА_2 в селі Козин вул. Моргунівка 23-б";

- зобов'язати відповідача 1 визнати недійсним, видане ОСОБА_2 30.01.2009, свідоцтво про право власності на нерухоме майно;

- зобовязати відповідача 2 скасувати реєстрацію 30.01.2009 права власності домоволодінням по вул. Моргунівка, 23-б, с. Козин за ОСОБА_2.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.04.2016 уклав договір міни нерухомості з ОСОБА_2, згідно з яким отримав будинок за адресою вул. Моргунівка 23-б с.Козин, Миронівського р-ну, Київської області. При оформлені вказаного договору, ОСОБА_2М надала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 30.01.2009 Виконавчим комітетом Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, на підставі рішення №87 від 22.12.2008. Право власності на будинок було зареєстроване 30.01.2009 Комунальним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації".

У зв'язку з тим, що технічний паспорт на домоволодіння має неточності (не співпадають метражі літньої кухні, висотність кімнат та інше), в кінці березня 2017 року позивач, як власник домоволодіння, звернувся до відповідача 2. Після ознайомлення з матеріалами на домоволодіння, позивач з'ясував що:

1) 29.12.2008 ОСОБА_2М звернулась до Білоцерківського МБТІ з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, однак, до заяви не було надано жодних документів про підстави виникнення права власності;

2) підставою для виникнення права власності на будинок було свідоцтво про право власності на нерухоме видане 30.01.2009 Виконавчим комітетом Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, на підставі рішення №87 від 22.12. 2008;

3) рішення Виконавчого комітету Козинської сільської ради №87 від 22.12.2008 було прийняте на підставі акта державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння від 01.12.2008, в якому наявні недостовірні відомості про домогосподарство. А саме, відсутні реквізити актів енергозбуту та газифікації, а також вказано, що: "Пред'явлене до здачі домоволодіння г-на ОСОБА_2 розташоване в с. Козин вул. Моргунівка 11. Будинок №11 вважати прийнятим з загальною оцінкою згідно БНІП";

4) в рішенні Козинської сільської ради №69 від 22.09.2008 зазначено, що поштовий номер №23-б Моргунівка, с.Козин було надано житловому будинку, розташованому в с. Салів по вулиці Ватутіна.

При цьому, звернувшись до відповідача 1, позивач не отримав жодних пояснень щодо зазначеного, оскільки пройшов значний час з моменту прийняття будинку в експлуатацію і всі матеріали передані до архіву Миронівського району.

03 квітня 2017 року позивач, отримавши з архіву Миронівського району копію акта державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння від 01.12.2008 та копію рішення Виконавчого комітету Козинської сільської ради №87 від 22.12.2008, встановив, що на копії зазначеного акта відсутнє необхідне затвердження начальника інспекції Держархбудконтролю у Київській області.

За таких обставин, ОСОБА_4 вважає, що рішення про право власності на будинок було видане на підставі прийняття в експлуатацію саме будинку №11 по вул. Моргунівка, с. Козин, а будинок, який вона отримала при обміні нерухомістю, не був прийнятий в експлуатацію, згідно з чинним законодавством. Тому, на думку позивача, такий будинок є об'єктом самочинного будівництва. При цьому, ОСОБА_4 зазначила, що відповідач 2 не перевірив належним чином надані для реєстрації права власності документи та незаконно зареєстрував це право власності за ОСОБА_2М, яка отримавши таким чином свідоцтво про право власності на нерухоме майно, замість того щоб навести порядок в документах провела з позивачем обмін нерухомістю.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його.

Відповідач 1 проти позову подав письмове заперечення. Зокрема, у запереченні щодо того, що в акті прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння ОСОБА_2 в селі Козин по вулиці Моргунівка, 23-б вказано: "Пред'явлено до здачі домоволодіння г-на ОСОБА_2. Розташоване в с. Козин, вул. Моргунівка, 11. Будинок №11 вважати прийнятим з загальною оцінкою згідно БНІП", зазначив, що вважає це технічною помилкою в номері будинку на другій сторінці акта (№11, а не №23-б), яка не може свідчити про те, що будинок не був належним чином прийнятий в експлуатацію. Також, відповідач 1 звернув увагу на те, що на першій сторінці вказаного акта адреса домоволодіння ОСОБА_2 зазначена: село Козин, вул. Моргунівка, 23-б.

Щодо рішення Козинської сільської ради Миронівського району Київської області від 22.12.2008 №87 "Про затвердження прийомки в експлуатацію особистого володіння громадянки ОСОБА_2 в селі Козин по вулиці Моргунівка, 23-б", відповідч 1 зазначив, що воно не містить помилок чи описок, а тому, на його думку, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач 2 проти позову подав письмове заперечення, у якому зазначив, що визнання права власності на новостворені обєкти нерухомого майна станом на 30.01.2009 проводилось місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідного рішейня, а до компетенції реєстратора прав власності, який одночасно був працівником БТІ, входили повноваження лише щодо підготовки документів для видачі свідоцтв про право власності (підготовка самого бланку свідоцтва про право власності, яке скріплювалось підписом та печаткою органу, що прийняв рішення про визнання права власності та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру речових прав з видачею відповідного витягу). При цьму, у реєстратора не було повноважень щодо перевірки документів, на підставі яких орган мвсцевого самоврядування приймав рішення про визнання права власності, та правильність їх складання.

На думку відповідача 2, невідповідність поштової адреси у постановляючій частині акта державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння від 01.12.2008 та у описовій частині рішення виконавчого комітету Козинської сільської ради №69 від 22.09.2008 "Про присвоєння поштового номеру житлового будинку" є технічною помилкою (опискою) при підготовці (наборі) самого бланку акта та рішення. Адже, технічні характеристики житлового будинку, такі як житлова та загальна площі, повністю співпадають з матеріалами технічної інвентаризації та акта державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння, які були використані під час визнання самого права власності органом місцевого самоврядування та оформлення свідоцтва, що посвідчує право власності на домоволодіння по вул. Моргунівка, 23-б, в с. Козин, Миронівського району, Київської області.

Таким чином, відповідач 2 вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Третя особа проти позову заперечила. На обґрунтування заперечення зазначила, що інтерес позивача в адміністративному процесі, перш за все, пов'язаний з відновленням його порушених прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин. При цьому, ОСОБА_4 не зазначила, які її конкретні права, свободи або інтереси порушені відповідачами та у чому саме такі порушення полягають.

Також, третя особа вважає, що виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, ОСОБА_4 оскаржує акт індивідуальної дії, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на нерухоме майно. Тому, у позивача відсутні правові підстави для предявлення цього адміністративного позову, оскільки позивач не зазначив, які саме її безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси порушені внаслідок прийняття правового акта індивідуальної дії, який стосується лише ОСОБА_2

Окрім цього, на думку третьої особи, оскаржуваний акт не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не викликає виникнення будь-яких прав та обовязків для сторін, тому його висновки не можуть бути предметом публічно-правового спору. Вказаний акт являється документом, в якому зафіксовані результати проведеного обстеження особистого домоволодіння ОСОБА_2 щодо його готовності до прийняття в експлуатацію. На підставі зазначеного акта, субєктом владних повноважень (в цьому випадку Виконавчим комітетом Козинської сільської ради) було прийняте рішення від 22.12.2008 №87.

При цьому, третя особа зазначила, що акт від 01.12.2008 підписаний всіма членами приймальної комісії без будь-яких зауважень та затверджений рішенням Виконавчого комітету Козинської сільської ради №87 від 22.12.2008. Наявна в акті помилка щодо номера будинку (вказаний №11 замість №23-б) не стосується правомірності набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 та не може бути підставою для позбавлення її права власності на це майно. Адже, вказаним рішенням Виконавчого комітету Козинської сільської ради затверджено акт державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння від 01.12.2008 саме за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, с. Козин, вул. Моргунівка, буд. 23б, та визнано право власності на цей будинок за ОСОБА_2 Також на підставі цього рішення, ОСОБА_2 видане 30.01.2009 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому також вказано, що вона є власником житлового будинку за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, с. Козин, вул. Моргунівка, буд. 23б.

Таким чином, третя особа вважає, що законно набула право власності на нерухоме майно, а помилка, допущена в акті, не може слугувати підставою для позбавлення її права власності. Водночас, третя особа звернула увагу на те, що справи щодо позбавлення права власності виникають із цивільних правовідносин, а тому їх розгляд повинен відбуватися у порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази суд встановив наступне.

07 квітня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір міни, який посвідчений державним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №548. Відповідно до вказаного договору, позивач обміняла належну її на праві власності квартиру в АДРЕСА_1, на належній на праві власності третій особі житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходяться в селі Козин Миронівського району Київської області, вулиця Моргунівка, будинок 23-б (далі житловий будинок) та земельну ділянку площею 0,1203 га з кадастровим номером 3222983300:05:205:0002, що знаходиться в селі Козин Миронівського району Київської області, вулиця Моргунівка (далі договір міни) (том 1, а.с. 36-37).

Як випливає з матеріалів справи, житловий будинок на момент укладання договору міни належав на праві приватної власності ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва від 30.01.2009, виданого Виконавчим комітетом Козинської сільської ради 22.12.2008, на підставі рішення №87 (том 1, а.с. 10).

Суд звертає увагу, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача 1: 1) визнати недійсним акт Державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння вул. Моргунівка 23-б с. Козин від 01.12.2008; 2) скасувати рішення №87 від 22.12.2008 "Про затвердження акта Державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння громадянки ОСОБА_2 в селі Козин вул. Моргунівка 23-б"; 3) визнати недійсним, видане ОСОБА_2 30.01.2009, свідоцтво про право власності на нерухоме майно; відповідача 2 скасувати реєстрацію 30.01.2009 права власності домоволодінням по вул. Моргунівка, 23-б, с. Козин за ОСОБА_2, є фактично оспорюванням права власності третьої особи на житловий будинок.

Окрім того, під час розгляду справи суд встановив, що між позивачем та третьою особою наявний судовий спір щодо дійсності договору міни.

Так, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2016 у цивільній справі №308/5727/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої відповідачем та зобовязання вчинити певні дії, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28.02.2017 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.09.2017, в задоволені позову відмовлено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 КАС встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Зазначений у вказаній процесуальній нормі термін "субєкт владних повноважень" вживаються в такому значенні: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС).

Положеннями частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в звязку з прийняттям рішення субєктом владних повноважень порушуються права позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З матеріалів справи випливає, що оскаржуючи рішення відповідачів, на підставі яких здійснена реєстрація прав власності на житловий будинок, позивач фактично оспорює правомірність набуття права власності на такий обєкт третьою особою та право цієї особи щодо володіння зазначеним нерухомим майном на момент укладання договору міни. Тобто, між позивачем та третьою особою існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлю.

Таким чином, спір щодо захисту цивільних прав має не публічний, а приватно - правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Питання щодо права власності на будинок, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що даний спір не повязаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а тому, дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі №21-5430а15 та від 24 січня 2017 року у справі №21-1559а16, яка в силу частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 157 КАС встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд вважає, що провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Козинської сільської ради Миронівського району Київської області та Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2, про зобовязання вчинити певні дії підлягає закриттю.

Оскільки провадження у справі закривається на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС, то суд роз'яснює позивачу, що вирішення даної категорії справ віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 157, 160, 165 КАС, суд

у х в а л и в:

Закрити провадження у адміністративній справі №810/1421/17 за позовом ОСОБА_4 до Козинської сільської ради Миронівського району Київської області та Комунального підприємства Київської обласної ради "Південне бюро технічної інвентаризації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2, про зобовязання вчинити певні дії.

Розяснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяБасай О.В.