Постанова № 70094196, 02.11.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2017 р. справа № 809/1157/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Григорука О.Б.

суддів: Матуляка Я.П.,

ОСОБА_1,

при секретарі Арабчук В.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної регуляторної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – перший заступник директора Департаменту з питань безпеки, оборони, діяльності органів юстиції та запобігання корупції, уповноважена особа Секретаріату Кабінету Міністрів України ОСОБА_5, про визнання протиправним наказу №246-к від 31.07.2017, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – перший заступник директора Департаменту з питань безпеки, оборони, діяльності органів юстиції та запобігання корупції, уповноважена особа Секретаріату Кабінету Міністрів України ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №246-к від 31.07.2017, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно встановлено випробувальний термін, оскільки Законом України «Про державну службу» не врегульовано обмежень при встановленні випробувального строку для державних службовців, при цьому, зазначає, що в даних правовідносинах слід керуватися вимогами Кодексу законів про працю України, яким не передбачено встановлення випробування при прийнятті на роботу у випадку переведення. Крім цього, зазначено, що з часу прийняття позивача на роботу до часу його звільнення пройшло більше чотирьох місяців, при цьому на час тимчасової непрацездатності позивача відповідачем не було прийнято наказу про продовження терміну випробування. Також, позовні вимоги мотивовано тим, що чітких критеріїв оцінки відповідності державного службовця Законом України «Про державну службу» не встановлено, а невідповідність позивача займаній посаді є оціночним, при тому, що відповідачем не було проведено службових розслідувань та не вирішувалося питання про накладення дисциплінарних стягнень, водночас зазначено, що доповідні записки не є належними підставами для звільнення. Також, позивачем звернуто увагу на порушення строку попередження при звільненні. Вимоги про зобов’язання поновити на посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу мотивовано визначеним частинами 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України.

Позивач позовні вимоги підтримав за підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (том 2, а.с.4-5). Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів, викладених у письмовому запереченні та додатковому запереченні (том 1, а.с.86-102, 201-210). В обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що відповідач діяв в межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

01.11.2016 ОСОБА_2 звернувся до Голови Державної регуляторної служби України ОСОБА_6 з заявою про призначення його на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Державної регуляторної служби України за результатами конкурсного відбору за переведенням (том 1, а.с.117).

Голова Державної регуляторної служби України, листом №117/0/20-17 від 12.01.2017, звернулася до Секретаріату Кабінету Міністрів України про погодження призначення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Державної регуляторної служби України, як такого, який пройшов конкурсний відбір (том 1, а.с.120-121). Згідно листа від 24.01.2017 №501/0/2-17 погоджено призначення позивача на дану посаду (том 1, а.с.122).

26.01.2017 листом №413/0/20-17 голова Державної регуляторної служби України звернулася до начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві з проханням звільнити ОСОБА_2, провідного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за переведенням для подальшої роботи в Державній регуляторній службі України (том 1, а.с.123).

ОСОБА_2 з 30.01.2017 звільнений з посади провідного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві за переведенням для подальшої роботи у Державній регуляторній службі України на підставі наказу №113/03 від 27.01.2017.

02.02.2017 позивач призначений на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції, із збереженням шостого рангу державного службовця, як такого, який успішно пройшов конкурсний відбір, з випробувальним терміном чотири місяці на підставі наказу №36-к від 01.02.2017. При цьому, ні наказ, ні записи в трудовій книжці позивача не містять відомостей про призначення його на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції в зв'язку з переведенням. Отже, доводи позивача саме про призначення його за переведенням є необґрунтованими.

31.07.2017 позивача звільнено з посади головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Державної регуляторної служби України у зв’язку з встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» на підставі наказу №246-к від 31.07.2017 (том 1, а.с.13-15).

З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу №3/1 засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б" та "В" Державної регуляторної служби України від 06.12.2016, підписаного 19.12.2016, вирішено визнати ОСОБА_2 переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади категорії "В" у Державній регуляторній службі України - головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції з можливістю призначення на зазначену посаду відповідно до Закону України "Про державну службу", запропоновано голові Державної регуляторної служби України при призначенні на посаду ОСОБА_2 встановити випробувальний термін чотири місяці (том 1, а.с.114-116).

Відповідно до Закону України «Про державну службу», постанов Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 “Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №246 та Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 №706, на підставі заяви ОСОБА_2 (том 1, а.с.117), протоколу конкурсної комісії від 16.12.2016 №3/1, підписаного 19.12.2016 (том 1, а.с.114-116), погодження першого заступника директора Департаменту з питань безпеки, оборони, діяльності органів юстиції та запобігання корупції, посадової особи Секретаріату Кабінету Міністрів України, уповноваженої погоджувати призначення на посаду та звільнення з посади керівників уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції органів виконавчої влади, ОСОБА_5 від 24.01.2017 №501/0/2-17 (том 1, а.с.122), Державною регуляторною службою України прийнято наказ №36-к від 01.02.2017 про призначення ОСОБА_2 з 02.02.2017 на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції згідно з штатним розписом, із збереженням шостого рангу державного службовця, як такого, який успішно пройшов конкурсний відбір, з випробувальним терміном чотири місяці (том 1, а.с.118-119).

17.07.2017 в.о. голови Державної регуляторної служби України попереджено ОСОБА_2 про те, що під час випробування позивача, строком на чотири місяці з 02.02.2017, позивач неодноразово не виконував або неналежно виконував посадові обов’язки, про що свідчать доповідні записки Департаменту правової роботи і державного нагляду і контролю від 27.02.2017 №4/1-11/01/01, Відділу управління персоналом від 10.07.2017, Управління інформаційно-організаційного забезпечення діяльності служби від 20.03.2017 №2232/25 та від 17.07.2017 №223.2.177, першого заступника голови Державної регуляторної служби України від 12.07.2017. Вказано, що позитивних зрушень з розширення досвіду та накопичення відповідних навичок та знань не спостерігається, неналежна змістовна підготовка документів призводить до неодноразових їх перероблень, затягування їх погодження, наслідком чого очікується порушення строків виконання. На підставі наведеного позивача попереджено про те, що його буде звільнено 25.07.2017 на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» в зв’язку з встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування (том 1, а.с.124).

Листом 31.07.2017 №6822/0/2-17 першим заступником директора Департаменту з питань безпеки, оборони, діяльності органів юстиції та запобігання корупції, посадової особи Секретаріату Кабінету Міністрів України, уповноваженої погоджувати призначення на посаду та звільнення з посади керівників уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції органів виконавчої влади, ОСОБА_5 погоджено звільнення ОСОБА_2 (том 1, а.с.125).

Наказом в.о. голови Державної регуляторної служби України №246-К від 31.07.2017, відповідно до Закону України «Про державну службу», Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 №706, звільнено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Державної регуляторної служби України 31.07.2017 у зв’язку з встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (том 1, а.с.10). При цьому, під час розгляду справи представником відповідача надано докази, які підтверджують повноваження в.о. голови Державної регуляторної служби України щодо прийняття оскаржуваного наказу (том 2, а.с.156-165).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».

Статтею 5 цього Закону визначено правове регулювання державної служби, згідно пунктів 1-3 вказаної статті, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно статті 35 Закону України «Про державну службу», в акті про призначення на посаду суб’єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку (частина 1).

При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов’язковим (частина 2).

Випробування при призначенні на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців (частина 3).

З наведеного вбачається, що мотиви позивача щодо неправомірного встановлення випробувального терміну, не знайшли нормативного підтвердження. Крім цього, вказані правовідносини врегульовані Законом України «Про державну службу», тому підстав для застосування вимог Кодексу законів про працю України суд не вбачає.

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби. Якщо конкурсною комісією такого кандидата не визначено, проводиться повторний конкурс.

Однак, наказ Державної регуляторної служби України №36-к від 01.02.2017 про призначення ОСОБА_2 з 02.02.2017 на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції згідно з штатним розписом, із збереженням шостого рангу державного службовця, як такого, який успішно пройшов конкурсний відбір, з випробувальним терміном чотири місяці, позивачем не оскаржувався, а позивач згідно наказу приступив до роботи (том 1, а.с.118-119).

Судом встановлено, що позивач був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відповідно до листків непрацездатності серії АДД №312482, серії АДД №290989, серії АДД №274751, серії АДД №273859, серії АДД №379865, серії АДВ №192499, серії АДД №243010, з 20.03.2017 до 31.03.2017, з 18.04.2017 до 21.04.2017, з 24.04.2017 до 09.06.2017, з 10.06.2017 до 07.07.2017, з 10.07.2017 до 14.07.2017, з 19.07.2017 до 21.07.2017, з 24.07.2017 до 28.07.2017, - включно (том 1, а.с.173-179).

Відповідно до частини 5 статті 35 Закону України «Про державну службу», якщо державний службовець у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов’язки.

Отже, відповідачем умотивовано враховано вимоги вказаної норми при прийнятті оскаржуваного наказу, при тому, що сторонами не заперечується відсутність позивача на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Щодо мотивів позивача про те, що з часу прийняття позивача на роботу до часу його звільнення пройшло більше чотирьох місяців, при цьому на час тимчасової непрацездатності позивача відповідачем не було прийнято наказу про продовження терміну випробування, суд зазначає, що дані строки врегульовані частиною 5 статті 35 Закону України «Про державну службу», відсутність наказу про продовження строку випробування на відповідну кількість днів, протягом яких позивач фактично не виконував посадові обов’язки не спростовує встановленого цією нормою, а тому, строк випробування, який продовжений на час перебування позивача на лікарняному, станом на момент його звільнення не минув.

Згідно з частиною 6 статті 35 Закону України «Про державну службу», суб’єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб’єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді.

Суд не вбачає порушень строку попередження позивача про звільнення, оскільки вказане може мати місце при пізнішому попередженні за встановлений Законом строк, а завчасне попередження не є порушенням в розумінні частини 6 статті 35 Закону України «Про державну службу».

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» є встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

Отже, відповідач наділений правом встановлення відповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, тому не потребує службових розслідувань та наявності документів про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, підставами для встановлення невідповідності позивача займаній посаді протягом строку випробування були: доповідна записка першого заступника голови Державної регуляторної служби України від 12.07.2017 (том 1, а.с.150-153), доповідні записки Департаменту правової роботи і державного нагляду і контролю від 27.02.2017 №4/1-11/01/01 (том 1, а.с.129-136), начальника Управління інформаційно-організаційного забезпечення діяльності служби від 20.03.2017 №2232/25 (том 1, а.с.140-141), начальника Відділу управління персоналом Державної регуляторної служби України від №16/97 від 03.04.2017 (том 1, а.с.137-139), в.о. начальника Відділу управління персоналом Державної регуляторної служби України від 10.07.2017 №16/196 (том 1, а.с.143-149), в.о. начальника Управління інформаційно-організаційного забезпечення діяльності служби від 17.07.2017 №223.2.177 (том 1, а.с.154-155), попередження про звільнення від 17.07.2017 (том 1, а.с.124), погодження першого заступника директора Департаменту з питань безпеки, оборони, діяльності органів юстиції та запобігання корупції, посадової особи Секретаріату Кабінету Міністрів України, уповноваженої погоджувати призначення на посаду та звільнення з посади керівників уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції органів виконавчої влади, ОСОБА_5 від 31.07.2017 №6822/0/2-17 (том 1, а.с.125), зазначене в яких не спростовано позивачем.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення, тому, враховуючи вищевказане, наказ Державної регуляторної служби України №246-К від 31.07.2017 є законним та обґрунтованим.

Щодо вимог поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи врегульовано статтею 235 Кодексу законів України про працю, згідно з частинами 1-2 вказаної статті Кодексу, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, судом не встановлено протиправності наказу про звільнення №246-к від 31.07.2017, підстави для поновлення на роботі позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом відсутні.

За таких обставин, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної регуляторної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – перший заступник директора Департаменту з питань безпеки, оборони, діяльності органів юстиції та запобігання корупції, уповноважена особа Секретаріату Кабінету Міністрів України ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування наказу №246-к від 31.07.2017, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя: Григорук О.Б.

Судді: Матуляк Я.П.

ОСОБА_1

Постанова складена в повному обсязі 07.11.2017.