Постанова № 70093739, 02.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року Справа № 803/1083/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ОСОБА_3 прикордонного загону ОСОБА_4, ОСОБА_3 прикордонного загону про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до начальника ОСОБА_3 прикордонного загону ОСОБА_4, ОСОБА_3 прикордонного загону про визнання незаконним та скасування наказу № 149 від 07.07.2017, зобовязання поновити дію контракту, поновлення на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 відділення відділу прикордонної служби «Рівне» ОСОБА_3 прикордонного загону, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 згідно із наказом т. в. о. начальника ОСОБА_3 прикордонного загону ОСОБА_4 від 29.07.2016 № 166-ос «По особовому складу» була прийнята на військову службу за контрактом, зарахована до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначена з 29.07.2016 інспектором прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б).

Наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.04.2017 № 134-ос «По особовому складу» старшого сержанта ОСОБА_1 було зараховано в розпорядження начальника 105 прикордонного загону (І категорії), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б) 6 прикордонного Волинського загону (І категорії).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, у справі № 803/485/17 за позовом ОСОБА_1 до начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання вчинити дії адміністративний позов було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 134-ос від 06.04.2017 «По особовому складу» в частині щодо зарахування в розпорядження начальника 105 прикордонного загону (І категорії) старшого сержанта ОСОБА_1, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б) 6 прикордонного Волинського загону (І категорії), в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Наказом начальника ОСОБА_3 прикордонного загону від 24.07.2017 № 162-ос виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24.07.2017 старшого сержанта ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б), яка наказом начальника ОСОБА_3 прикордонного загону від 07.07.2017 № 149-ос звільнена з військової служби в запас за підпунктом «а» (жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», без права носіння військової форми одягу.

Позивач вважає своє звільнення з військової служби та займаної посади незаконним з таких підстав.

Так, у дійсності 05.07.2017 позивач подала рапорт на звільнення, без зазначення дати звільнення, під психологічним тиском з боку дій та бездіяльності окремих осіб керівництва ОСОБА_3 прикордонного загону та Північного регіонального управління, яке полягало у повідомленні про необхідність виконувати наказ на переміщення до Чернігівського прикордонного загону, інакше позивач буде притягнута до кримінальної відповідальності. Крім того, ще раніше 27.04.2017 командування ОСОБА_3 прикордонного загону намагалося виселити сімю позивача із службової квартири. Звернення до органів прокуратури щодо припинення протиправних дій посадових осіб залишилися без належного реагування. Позивачу також безпідставно згідно із графіком не було надано планову відпустку у липні 2017 року.

Позивач також вказує, що станом на момент звільнення 24.07.2017 була переведена з 06.04.2017 до Чернігівського прикордонного загону, тому наказ на звільнення позивача міг видати начальник саме Чернігівського прикордонного загону.

Подаючи рапорт на звільнення, позивач перебувала на лікарняному і не змогла відразу його відкликати, оскільки перебувала у стані сильного хвилювання, тому вирішила відкликати рапорт по прибуттю до управління загону 24.07.2017, але так цього не змогла зробити та направила рапорт поштою.

Таким чином, позивач вважає, що її безпідставно проти її волі звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», порушено її право на працю як військовослужбовця та вагітної жінки. При цьому, внаслідок незаконного примусового звільнення позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у заподіянні їй душевних та фізичних страждань, яку оцінює у розмірі 40000,00 грн.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.10.2017, просить визнати незаконним та скасувати накази начальника ОСОБА_3 прикордонного загону № 149-ос від 07.07.2017 та № 162-ос від 24.07.2017 в частині звільнення її з військової служби, виключення зі списків частини та усіх видів забезпечення, зобовязати поновити дію контракту про проходження військової служби, поновити на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б), стягнути з ОСОБА_3 прикордонного загону середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн. (а. с. 66-67, 143-145).

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 02.10.2017 (а. с. 115-121) представник відповідача ОСОБА_3 прикордонного загону ОСОБА_2 адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ОСОБА_3 прикордонним загоном була дотримана процедура звільнення позивача в запас, ініціатором звільнення була позивач, на яку будь-який моральний чи інший тиск не вчинявся, а за період процедури звільнення з 07.07.2017 по 24.07.2017 позивач жодного разу не звернулася до керівництва загону щодо відкликання рапорту про звільнення. Крім того, оскільки станом на 24.07.2017 ОСОБА_1 була в списках особового складу ОСОБА_3 прикордонного загону, тому саме начальник ОСОБА_3 прикордонного загону мав правові підстави для звільнення та виключення зі списків частини позивача.

В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 прикордонного загону в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно із наказом т. в. о. начальника ОСОБА_3 прикордонного загону від 29.07.2016 № 166-ос «По особовому складу» була прийнята на військову службу за контрактом, зарахована до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначена з 29.07.2016 інспектором прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б) (а. с. 122).

29.07.2016 між т. в. о. начальника ОСОБА_3 прикордонного загону та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, строком на 3 роки, з 29.07.2017 по 28.07.2019 (а. с. 185).

Наказом начальника Північного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 06.04.2017 № 134-ос «По особовому складу» старшого сержанта ОСОБА_1 було зараховано в розпорядження начальника 105 прикордонного загону (І категорії), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б) 6 прикордонного Волинського загону (І категорії), згідно підпункту 2 пункту 127 Положення (а. с. 184).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, у справі № 803/485/17 за позовом ОСОБА_1 до начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу, зобовязання вчинити дії адміністративний позов було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 134-ос від 06.04.2017 «По особовому складу» в частині щодо зарахування в розпорядження начальника 105 прикордонного загону (І категорії) старшого сержанта ОСОБА_1, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б) 6 прикордонного Волинського загону (І категорії), в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено (а. с. 25-27, 30-34).

Судом також встановлено, що 05.07.2017 ОСОБА_1 звернулася із власноручно написаним рапортом про звільнення в запас згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу», додавши копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_6, 20.09.2005 р. н., який був зареєстрований в ОСОБА_3 прикордонному загоні 07.07.2017 за № 9690, в подальшому на вказаному рапорті начальник ОСОБА_3 прикордонного загону наклав резолюцію від 07.07.2017 «встановленим порядком до виконання» (а. с. 133).

Як вбачається з подання до звільнення з дійсної служби в запас від 07.07.2017, начальник відділу прикордонної служби «Рівне» ІІІ категорії (тип Б) підполковник ОСОБА_7 особисто провів бесіду з старшим сержантом ОСОБА_1 про звільнення її в запас у звязку із тим, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, а саме жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, з умовами звільнення в запас позивач згідна, з поданням до звільнення ознайомлена, про що у поданні засвідчено підписом ОСОБА_1 із датою його вчинення 07.07.2017 (а. с. 125-126).

Відповідно до наказу начальника ОСОБА_3 прикордонного загону від 07.07.2017 № 149-ос «По особовому складу», на підставі подання від 07.07.2017 та рапорту ОСОБА_1 від 05.07.2017, припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» старшого сержанта ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б), без права носіння військової форми одягу (а. с. 123).

Наказом начальника ОСОБА_3 прикордонного загону від 24.07.2017 № 162-ос «По особовому складу» виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24.07.2017 старшого сержанта ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б), яка наказом начальника ОСОБА_3 прикордонного загону від 07.07.2017 № 149-ос звільнена з військової служби в запас за підпунктом «а» (жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», без права носіння військової форми одягу (а. с. 124).

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Як передбачено пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних наказів про звільнення позивача з військової служби, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частин першої, четвертої статті 19 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону. Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

Як передбачено пунктом 1 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (з наступними змінами та доповненнями, далі Положення № 1115/2009), цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пункту 14 Положення № 1115/2009 на військову службу за контрактом приймаються громадяни відповідно до статей 19 і 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в тому числі військовослужбовці інших військових формувань із зарахуванням їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби.

Пунктом 17 Положення № 1115/2009 передбачено, що з громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Згідно із пунктом 26 Положення № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

За приписами підпункту 1 пункту 270 Положення № 1115/2009 звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених пунктами «а», «г» та «ґ» частини другої, частинами третьою, шостою - восьмою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», здійснюється: начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до капітана (капітан-лейтенанта) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.

Пунктом 288 Положення № 1115/2009 передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Згідно із пунктом 292 Положення № 1115/2009 наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу. Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 особисто звернулася із власноручно написаним письмовим рапортом від 05.07.2017 про звільнення з військової служби, подавши документ (копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_6, 20.09.2005 р. н.), який підтверджує підстави звільнення в порядку підпункту «а» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, та 07.07.2017 після проведення бесіди було підготовлено подання до звільнення позивача з військової служби, тому начальником ОСОБА_3 прикордонного загону правомірно були винесені накази від 07.07.2017 № 149-ос «По особовому складу» про припинення (розірвання) контракту та звільнення позивача з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону № 2232-ХІІ та від 24.07.2017 № 162-ос «По особовому складу» про виключення позивача зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24.07.2017.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що рапорт від 05.07.2017 про звільнення з військової служби було подано під психологічним тиском, з огляду на таке.

Так, твердження позивача про вчинення на неї тиску з боку заступника начальника відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б) з персоналу капітана ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 підтвердив, що в силу своїх посадових обовязків дійсно спілкувався з позивачем щодо подальшого проходження нею військової служби після видання наказу начальника Північного регіонального управління від 06.04.2017 № 134-ос «По особовому складу», проте заперечив вчинення ним будь-яких дій щодо тиску на позивача при прийнятті нею рішення про звільнення з військової служби, йому не відомі також будь-які факти вчинення тиску на позивача з боку інших посадових осіб ОСОБА_3 прикордонного загону.

В судовому засіданні позивач також пояснила, що рапорт від 05.07.2017 про звільнення з військової служби подала вимушено після того, як їй відмовили у наданні щорічної планової відпустки.

Разом з тим, під час судового розгляду справи було встановлено, що згідно із графіком відпусток персоналу ОСОБА_3 прикордонного загону на 2017 рік, затвердженим начальником ОСОБА_3 прикордонного загону 30.11.2016, ОСОБА_1 мала бути надана відпустка, починаючи з 05.07.2017. Проте, на підставі розпорядження начальника ОСОБА_3 прикордонного загону від 15.05.2017 № Т/30-6542 та рапорту начальника відділу прикордонної служби «Рівне» від 25.05.2017 до графіку відпусток військовослужбовців були внесені зміни, ОСОБА_1 відпустка планувалася, починаючи з 05.11.2017 (а. с. 180-183). 30.06.2017 ОСОБА_1 звернулась із рапортом про надання щорічної основної відпустки за 2017 рік з 05.07.2017, який був зареєстрований у відділенні документального забезпечення ОСОБА_3 прикордонного загону 03.07.2017 за вх. № 9385, та на якому начальником ОСОБА_3 прикордонного загону було накладено резолюцію від 04.07.2017 щодо погодження надання відпустки з Північним регіональним управлінням (а. с. 176).

Відповідно до пункту 212 Положення № 1115/2009 черговість надання військовослужбовцям щорічних основної та додаткових відпусток визначається графіками, які затверджуються начальниками органів Держприкордонслужби, в яких проходять службу військовослужбовці, і доводиться до відома кожного з них у частині, що його стосується, під підпис. При складанні графіків ураховуються інтереси військової служби (забезпечення виконання покладених на орган Держприкордонслужби чи його підрозділи завдань), особисті інтереси військовослужбовців, наявність у військовослужбовця переваг щодо використання відпустки у зручний час. Графік відпусток на наступний рік затверджується щороку до 1 грудня.

Пунктом 216 Положення № 1115/2009 визначено, що облік відпусток та контроль за їх наданням згідно із затвердженими графіками здійснюються кадровими підрозділами органів Держприкордонслужби. Наказ органу Держприкордонслужби про надання щорічної основної відпустки видається не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку відпустки.

На думку суду, враховуючи перенесення дати початку щорічної відпустки за 2017 рік на 05.11.2017 та не виконання наказу начальника Північного регіонального управління від 06.04.2017 № 134-ос «По особовому складу», ненадання щорічної основної відпустки за 2017 рік з 05.07.2017 згідно із рапортом від 30.06.2017 не може розцінюватися як здійснення тиску на позивача з метою змусити звільнитися з військової служби. Крім того, дії адміністрації ОСОБА_3 прикордонного загону щодо перенесення відпустки та відмови у її наданні за рапортом від 30.06.2017 позивач у встановленому порядку не оскаржувала.

Суд також вважає, що тимчасова непрацездатність позивача у період з 04.07.2017 по 22.07.2017, що підтверджується листком непрацездатності та листком звільнення (а. с. 12-13), не є перешкодою для звернення із рапортом від 05.07.2017 про звільнення з військової служби, та, крім того, звертає увагу, що відсутні належні та допустимі докази (медичні довідки, висновки тощо), які б вказували на те, що позивач через стан здоровя не усвідомлювала значення своїх дій та недобровільно (вимушено) подала вказаний рапорт чи не могла відкликати його.

В ході судового розгляду справи було також встановлено, що, як вбачається із фіскального чека (а. с. 8), позивач з відділення поштового звязку № 1 міста Любомль 24.07.2017 о 16:08 скерувала до ОСОБА_3 прикордонного загону письмові рапорти б/д про прикомандирування до ОСОБА_3 прикордонного загону на час розгляду справи в суді та від 18.07.2017 про відкликання рапорту про звільнення з військової служби, які були зареєстровані у відділенні документального забезпечення ОСОБА_3 прикордонного загону 28.07.2017 за № № Л-96, Л-97 (а. с. 128-129), що також підтверджується записами в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян (а. с. 130-131). Листом від 03.08.2017 № 14/10356 ОСОБА_3 прикордонний загін повідомив позивача, що оскільки на момент надходження вказаних рапортів позивач перебувала у статусі звільненої з військової служби та виключеної зі списків особового складу військової частини з 24.07.2017, тому підстави для задоволення вказаних рапортів відсутні (а. с. 132).

Суд не бере до уваги покликання позивача на рапорт від 18.07.2017 про відкликання рапорту про звільнення з військової служби, оскільки він не був поданий встановленим порядком у день, вказаний у рапорті, а надісланий поштовим звязком лише 24.07.2017 о 16:08 після звільнення з військової служби. При цьому, суд також не може взяти до уваги пояснення позивача про неможливість реєстрації рапорту від 18.07.2017 про відкликання рапорту про звільнення з військової служби, зважаючи на те, що інші власноруч подані позивачем рапорти були у встановленому порядку зареєстровані.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 121 Положення № 1115/2009 вибуття військовослужбовця до нового місця служби здійснюється після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу або письмового повідомлення про його призначення на посаду чи зарахування у розпорядження начальника відповідного органу Держприкордонслужби, в тому числі доведеного технічними засобами передачі інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби здійснюється після здавання ним посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання органом витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення військовослужбовця по службі. До зазначеного строку не включається час перебування військовослужбовця у відпустці, відрядженні, на лікуванні чи під вартою.

Відтак, суд не бере до уваги доводи позивача про відсутність у начальника ОСОБА_3 прикордонного загону компетенції видавати оскаржувані накази від 07.07.2017 № 149-ос та від 24.07.2017 № 162-ос у звязку із прийняттям наказу начальника Північного регіонального управління від 06.04.2017 № 134-ос «По особовому складу», оскільки позивач не була, як того вимагає пункт 121 Положення № 1115/2009, виключена зі списків особового складу ОСОБА_3 прикордонного загону та не була зарахована до списків особового складу іншої військової частини. Крім того, суд звертає увагу, що рапорт про звільнення з військової служби від 05.07.2017 позивач подала начальнику відділу прикордонної служби «Рівне» ОСОБА_3 прикордонного загону, а не начальнику 105 прикордонного загону, а листок розрахування було складено саме у ОСОБА_3 прикордонному загоні (а. с. 127). Отже, саме начальник ОСОБА_3 прикордонного загону повинен був вирішувати по суті рапорт позивача про звільнення з військової служби від 05.07.2017, тому накази від 07.07.2017 № 149-ос та від 24.07.2017 № 162-ос винесені ним у межах наданих повноважень.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено з військової служби з дотриманням вимог Закону № 2232-ХІІ та Положення № 1115/2009, в ході судового розгляду справи доказів вчинення психологічного чи іншого тиску на позивача при звільненні з військової служби не здобуто, а тому відсутні правові підстави для задоволення взаємоповязаних позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з мотивів, викладених в адміністративному позові. Крім того, оскільки протиправних рішень та дій при звільненні позивача з військової служби з боку відповідачів допущено не було, тому також відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись статтями 160 - 163 КАС України, на підставі Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 07 листопада 2017 року