Ухвала суду № 70093543, 07.11.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді ШИТЧЕНКО Н.В.,

суддів: ВИСОЦЬКОЇ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду від 12 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 12 вересня 2017 року Щорський районний суд позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задовольнив у повному обсязі. Стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитною лінією у розмірі 45408,45 грн та вирішив питання судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду, а провадження у цивільній справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вказаний позов не повинен розглядатися у судовому порядку, оскільки 02 жовтня 2015 року НБУ ухвалив рішення № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», у зв’язку з чим вказаний банк є неналежним позивачем у справі.

Відповідач зазначає, що саме через відсутність ліцензії НБУ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути представниками ПАТ «Дельта Банк», оскільки довіреності на їх ім’я повинні видаватися не банком, а ліквідаційним фондом в інтересах вкладників від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд).

Заслухавши суддю–доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень ст.ст. 38, 48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників, інших боржників банку, а уповноважена особа Фонду, у свою чергу, набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, здійснює повноваження керівництва банку, і, відтак, наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку, як юридичної особи, на представництво його (банку) інтересів. Районний суд зазначив про відсутність підстав для закриття провадження у справі, оскільки посилання про це відповідача суперечить нормам вищевказаного Закону. З урахуванням наявних доказів щодо існування невиконаних зобов’язань відповідача по погашенню кредиту, суд визначив, що заявлена банком сума підлягає стягненню.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У справі встановлено, що 13 червня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта було укладено угоду на відкриття та обслуговування платіжної картки з лімітом кредитної лінії 21300 грн, зі строком дії ліміту кредитної лінії 364 дні. Підписання вказаного договору підтверджується заявою ОСОБА_1 № 002-24112-130613 від 13 червня 2013 року (а.с. 5), на звороті якої, у тому числі, зазначено тип карти - «Святкова Кредитна картка № 1 Еволюція» і тарифи на обслуговування поточного рахунку, з якими погодилась відповідач, про що свідчить її підпис.

При укладенні договору позичальник отримала вичерпну інформацію відносно умов та предмету договору, жодних застережень щодо умов кредитування та погашення кредитної заборгованості у неї не виникло.

У зв’язку з відкликанням банківської ліцензії АТ “Дельта Банк» відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року після спливу чергового строку ліміту кредитної лінії відповідно до п. 2.4 частини 3 договору був встановлений ліміт кредитної лінії у розмірі 0,00 грн, а несплачена заборгованість за договором визнана простроченою.

Таким чином, позивачем умови кредитного договору були виконані у повному обсязі і надано позичальнику 21300 грн кредитних коштів. ОСОБА_1 умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків не виконувались, у зв’язку з чим станом на 04 квітня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 45408,45 грн, яка складається із: тіла кредиту – 0,00 грн, простроченого тіла кредиту – 25600 грн та заборгованості за відсотками – 19808,45 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується наданим банком розрахунком (а.с. 4).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Беручи до уваги наведені норми, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», оскільки позичальником умови кредитного договору виконувались неналежно, що зумовило звернення банку до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом. Крім того, відповідач не зазначала про недотримання з боку ПАТ «Дельта Банк» умов кредитної угоди, що в подальшому могло стати підставою для невиконання нею грошових зобов’язань, і фактично не спростовувала наявність існуючої перед кредитором заборгованості та її розмір.

Твердження ОСОБА_1 щодо подання позову неналежним позивачем у зв’язку з відсутністю у останнього банківської ліцензії не заслуговують на увагу апеляційного суду, враховуючи наступне.

На підставі постанови Правління НБУ № 664 від 02 жовтня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) прийнято рішення № 181 від 02 жовтня 2015 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 (а.с. 8).

Відповідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим нормативним актом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Приписами ч. 1 ст. 35 Закону визначено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку (ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону).

Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

Статтею 37 Закону визначені повноваження уповноваженої особи. Так, уповноважена особа має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами 2, 3 ст. 244 ЦК встановлено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 уповноважило ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представляти інтереси банку, зокрема, у місцевих та апеляційних судах, що підтверджується наданими довіреностями від 10 квітня 2017 року та від 20 березня 2017 року (а.с. 11, 20).

Позовну заяву у даній справі подано від імені ПАТ «Дельта Банк» та підписано представником за довіреністю ОСОБА_2, яка наділена відповідними повноваженнями від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у АТ «Дельта Банк».

Проаналізувавши наведені норми та оцінивши обставини справи в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача законних підстав для звернення до суду, оскільки у представника за довіреністю від імені юридичної особи, підписаною особою, уповноваженою на це законом або установчими документами, виникає право на представництво інтересів саме юридичної особи від імені якої видано довіреність.

Суд першої інстанції з тих же мотивів правильно визначив відсутність правових підстав для закриття провадження у справі і обґрунтованість заявлених вимог.

Інші доводи апеляційної скарги також не беруться до уваги колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні скаржником положень правових норм.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Щорського районного суду від 12 вересня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.