Ухвала суду № 70089246, 07.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 2-др/785/43/17

Номер справи місцевого суду: 1527/2-4929/11

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про відмову ухвалити додаткове рішення)

07.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення до рішення апеляційного суду Одеської області від 09.12.2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, а також за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про захист прав споживачів та примушення до вчинення певних дій, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про визнання частково недійсним умов договору,

встановила:

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.12.2013 року апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Державний ощадний банк України» ОСОБА_4 було задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2013 року було змінено.

Резолютивна частина була викладена наступним чином: стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», залишку основного боргу по кредиту у розмірі 148 212,33 Євро, прострочений основний борг по кредиту у розмірі 12 521,45 Євро, проценти за користування кредитом за період з 01/112/2009 по 25/12/2012 у розмірі 66 216,99 Євро, пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01/12/2009 по 25/12/12 - у розмірі 4 313,15 Євро, пеня за прострочені проценти за період з 01/12/2009 по 25/12/12 - у розмірі 22 489,24 Євро, заборгованість за комісією у розмірі 5 055,20 грн., яка складається із: простроченої комісійної винагороди за користування кредитом за період з 01/12/2009 по 25/12/12 - 3760,00 грн., та пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01/12/2009 по 25/12/12 - 1295,20 грн.

04 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що в рішенні суду апеляційної інстанції не було вказано курс Євро до Української валюти, за яким необхідно сплатити заборгованість в розмірі 253753,16 Євро.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь справі, не зявились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у звязку з чим та на підставі ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість поданої заяви, заслухавши доповідача, доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за завою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1)стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали

пояснення, не ухвалено рішення;

2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які

підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3)суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367

цього Кодексу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи нове рішення від 09.12.2013 року, суд апеляційної інстанції виконав всі вимоги діючого законодавства стосовно розгляду позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України», вказав суми, які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2

У звязку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для ухвалення додаткового рішення, матеріали справи не містять.

Що стосується доводів заявника ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції повинен вказати, що курс Євро до Української валюти, за яким необхідно сплатити заборгованість в розмірі 253753,16 Євро, має складати 7,866385 грн. за одне Євро, то вони є безпідставними, з огляду на наступні обставини.

Так, ОСОБА_2 обгрунтовувала свої вимоги тим, що в рішенні суд вказав, що заборгованість відповідача перед позивачем розрахована правильно, а саме, виходячи із курсу Євро по відношенню до гривні України станом на день укладення кредитного договору, тобто 7,866385 грн. за одне Євро.

Однак, в рішенні суду апеляційної інстанції мова йдеться про порядок нарахування кредитної заборгованості, який наданий суду позивачем, та з яким погодився суд, а не про стягнення кредитної заборгованості у національній валюті України по вищевказаному курсу по відношенню до Євро.

Разом з тим, ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції здійснив стягнення залишку основного боргу по кредиту у розмірі 148 212,33 Євро, простроченого основного боргу по кредиту у розмірі 12 521,45 Євро, процентів за користування кредитом у розмірі 66 216,99 Євро, пені за прострочений основний борг по кредиту у розмірі 4313,15 Євро, пеню за прострочені проценти у розмірі 22 489,24 Євро.

Саме у цьому і полягали підстави для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки позивач, уточнивши свої позовні вимоги (т.2, а.с.186-188) не звертався до суду про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гривневого еквіваленту зазначених сум, та не ставив питання про стягнення вказаної заборгованості у гривнях України, за виключенням сум комісійної винагороди та пені за прострочену комісійну винагороду.

Таким чином, виходячи з рішення апеляційного суду Одеської області від 09.12.2013 року, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» стягнуті грошові кошти у розмірі 148212,33 саме Євро, без зазначення гривневого еквіваленту, у звязку з чим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобовязані виконати рішення суду в зазначеній частині саме в Євро, а не в гривневому еквіваленті.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення є безпідставною, необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 220, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення до рішення апеляційного суду Одеської області від 09.12.2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, а також за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та примушення до вчинення певних дій, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання частково недійсним умов договору, відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_5

ОСОБА_1