Вирок № 70085767, 08.11.2017, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1950/17

Провадження № 1-кп/323/134/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2017м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю прокурора - Кононенко Ю.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Оріхівського районного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12016080310000317 від 12.03.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді бригадира тракторної бригади ТОВ «Преображенське», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбаченихч. 2 ст. 125,ст.128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2016 року, близько 00 год. 00 хв., біля приміщення магазину продуктів № 230 ТОВ «АТБ ОСОБА_5», розташованого по вул. Запорізькій, 57а, в м. Оріхів Запорізької області, між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виникла сварка та словесний конфлікт на ґрунті непорозуміння щодо подальшого спільного відпочинку. В ході вказаного конфлікту ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, протягом декількох хвилин штовхав ОСОБА_1 у груди, намагався схопити його за одяг, не надавав можливості сісти в салон автомобіля, на якому вони приїхали до магазину «АТБ».

ОСОБА_1 спочатку у відповідь на дії ОСОБА_3 протягом декількох хвилин відштовхував його, але потім, діючи на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли в ході цього конфлікту, не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав один удар кулаком в обличчя потерпілого. Внаслідок цього удару ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у виді садна лівої половини обличчя, закритого перелому кісток носа із незначним зміщенням уламків, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Крім того, внаслідок завданого ОСОБА_1 удару ОСОБА_3 не втримався на ногах та впав, вдарившись потиличною частиною голови об асфальтобетонне покриття, внаслідок чого отримав відкриту черепно-мозкову травму у виді закритого перелому правої скроневої кістки (луски та пірамідки), забою головного мозку легкого ступеня із ушкодженням правого слухового проходу та накопичення крові у пазухах, тобто тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_1 кваліфіковане за ідеальною сукупністю злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя) та ст. 128 КК України (необережне тяжке тілесне ушкодження).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочинів визнав, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив та мету вчиненого ним діяння, та форму і вид вини, з якою воно було вчинено, а також його наслідки та кримінально-правову кваліфікацію.

Під час допиту ОСОБА_1 пояснив, що дійсно ввечері безпосередньо перед подією злочину він разом із свою дівчиною ОСОБА_6, а також із своїми знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 відпочивали у кафе «Фенкіс» у м. Оріхові. В ході цього відпочинку він та ОСОБА_3 вживали алкогольні напої, однак потерпілий вжив значно більше за нього та наприкінці перебував у стані сильного алкогольного спяніння. До цього вони з ОСОБА_3 підтримували нормальні дружні стосунки, давно знали один одного, ніколи не конфліктували. Близько півночі 11.03.2016 року вони всі разом вирішили покинути кафе «Фенікс» та поїхали на автомобілі до магазину АТБ в м. Оріхів. При цьому за кермом перебував ОСОБА_7, який у звязку з цим алкогольні напої не вживав. На передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_3, на задньому сидінні поїхали сам ОСОБА_1 та ОСОБА_8, а між ними сіла ОСОБА_6 Коли вони підїхали до магазину АТБ, ОСОБА_8 вийшов з автомобіля та пішов до магазину. В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт з приводу того, що ОСОБА_1 пропонував припинити відпочинок та поїхати по домам, а ОСОБА_3 наполягав на продовженні спільного відпочинку. В ході цього конфлікту ОСОБА_3 повернувся назад та вдарив ОСОБА_6 по обличчю. У звязку з цим ОСОБА_1 заступився за неї та конфлікт між ними та ОСОБА_3 загострився. ОСОБА_3 сам вийшов з автомобіля та почав витягувати ОСОБА_1 Коли обвинувачений вийшов, ОСОБА_3 почав чіплятися до нього, намагався вдарити, схопити за одяг. ОСОБА_1 намагався уникнути цього і протягом тривалого часу не відповідав. Однак, коли ОСОБА_3 не дав сісти йому до автомобіля та в черговий раз почав хапати його за одяг, ОСОБА_1 не втримався та вдарив потерпілого рукою в обличчя, від чого той впав. Побачивши це, а також те, що ОСОБА_3 вдарився головою, ОСОБА_1 разом з іншими присутніми вжив заходів для надання потерпілому першої медичної допомоги та виклику швидкої допомоги. Крім того, ОСОБА_1 супроводив потерпілого до лікарні та перебував поруч з ним, поки його не забрали лікарі.

Також ОСОБА_1 зазначив, що усвідомлює протиправність свого діяння та жалкує про те, що піддався негативним емоціям, відшкодував в позасудовому порядку документально підтверджені витрати потерпілого на лікування та сплатив 3000,00 грн. в порядку компенсації завданої потерпілому моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_3 надав суду показання про те, внаслідок отриманої травми голови не памятає нічого про проміжок часу між тим, як покинув кафе «Фенкіс», та моментом, коли прийшов до тями у лікарні. У звязку з цим розповісти про обставини конфлікту з ОСОБА_1 та отримання тілесних ушкоджень нічого не може. На суворому покаранні обвинуваченого не наполягав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, дружина обвинуваченого (дошлюбне прізвище «Попович») надала суду показання щодо причин та обставин конфлікту, які повністю збігаються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 Разом з тим свідок зазначила, що самого моменту удару, який наніс ОСОБА_1 потерпілому, вона не бачила, оскільки в цей момент опинилась майже спиною до обвинуваченого, і тому бачила лише замах. Крім цього, свідок розповіла, що також супроводжувала обвинуваченого та потерпілого до лікарні, де чула, що ОСОБА_3 памятав обставини конфлікту, але розповідав лікарю, що впав з парапету.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також надали суду показання, що збігаються з показаннями самого обвинуваченого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала суду показання про те, що вона працює в Комунальній установі «Оріхівська центральна районна лікарня» та в ніч з 11-го на 12-те березня 2016 року вона знаходилась на чергуванні у приймальному відділенні. Вночі до неї звернулась група осіб, які привели хлопця з явними ознаками алкогольного спяніння, який поводився неадекватно, ззовні було помітно лише кров у вусі. З ним був ОСОБА_1, який пояснив, що хлопець, якого доставили, - це ОСОБА_3, та допомагав поводитись з потерпілим, оскільки той був у неадекватному стані. Після первісного огляду ОСОБА_3 від нього були відібрані зразки біологічного середовища для перевірки на наявність алкоголю в організмі, та відправили до реанімаційного відділення.

Також судом був досліджений відеозапис з камери відеоспостереження магазину «АТБ» за адресою Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, 57-а, на якому зафіксований проміжок часу з 00 год. 03 хв. по 00 год. 07 хв. 12.03.2016 року. На цьому відеозаписі видно, як ОСОБА_3 протягом декількох хвилин намагається наблизитись до ОСОБА_1, штовхає його груди та чіпляється за одяг, у відповідь на що ОСОБА_1 хапає потерпілого за руки та з силою відштовхує від себе. Наприкінці відеозапису видно, як ОСОБА_3 в черговий раз наближається до ОСОБА_1, у відповідь на що той наносить удар рукою по голові потерпілого та останній падає на землю.

Відповідно до Висновку експерта № 1308 від 15.05.2016 року, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень, завданих потерпілому ОСОБА_3, судом встановлено, що травми у виді закритого перелому правої скроневої кістки, перелому поздовжньої піраміди скроневої кістки з порушенням цілісності нижньої стінки лобової області зовнішнього слухового проходу, з утворенням гемотомпаніуму (наявність крові в барабанній порожнині вуха), подряпини на обличчі, в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Всі вони утворились від дії тупих предметів у строк, що не суперечить тому, що зазначений в матеріалах провадження, протягом короткого проміжку часу, у звязку з чим встановити послідовність, силу та кількість ударів виявилось неможливим.

Крім того, відповідно до Висновку експерта 213/к від 12.06.2017 року, складеного за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень, завданих потерпілому ОСОБА_3, не виключається можливість виникнення у нього всього комплексу встановлених тілесних ушкоджень від одного удару у ділянку носа з наступним падінням на площину і ударом правою скроневою ділянкою.

Відповідно до Висновку експерта 253/к від 27.06.2017 року, складеного за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень, завданих потерпілому ОСОБА_3, завдані йому тілесні ушкодження можна поділити на дві принципові групи: 1) садно лівої половини обличчя, закритий перелом носа із незначним зміщенням уламків; 2 відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому правої скроневої кістки (луски та пірамідки), забою головного мозку легкого ступеня із ушкодженням правого слухового проходу та накопичення крові у пазухах. Всі виявлені ушкодження утворились внаслідок дії двох травматичних впливів від тупих твердих предметів, індивідуалізуючі ознаки яких в ушкодженнях не відобразились. Перша група ушкоджень кваліфікуються як легкі, що потягли короткочасний розлад здоровя, друга як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що всі тілесні ушкодження, отримані потерпілим ОСОБА_3 12.03.2016 року, знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому звязку з діями обвинуваченого ОСОБА_1

На це вказує, зокрема, те, що до конфлікту між обвинуваченим та потерпілим у останнього були відсутні будь-які тілесні ушкодження; область нанесення обвинуваченим удару по обличчю потерпілого співпадає з виявленими у останнього легкими тілесними ушкодженнями; область утворення тяжких тілесних ушкоджень узгоджується з відомостями про причину, характер та місце падіння потерпілого.

За таких обставин суд вважає доведеним належними й допустимими доказами те, що виявлені у потерпілого ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження виникли внаслідок умисних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_1 щодо заподіяння удару в обличчя потерпілого.

Механізм утворення тяжкого тілесного ушкодження, а саме відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому правої скроневої кістки (луски та пірамідки), забою головного мозку легкого ступеня із ушкодженням правого слухового проходу, вказує на те, що при нанесенні удару в обличчя потерпілого обвинувачений ОСОБА_1 не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків цього, що фактично настали, хоча за даних обставин міг і повинен був передбачати, що внаслідок його удару потерпілий може впасти та отримати тілесні ушкодження, тобто в розумінні ч. 3 ст. 25 КК України допустив необережність у формі злочинної недбалості.

Враховуючи це, суд вважає доведеним предявлене ОСОБА_1 обвинувачення та кваліфікує його діяння за правилами ідеальної сукупності злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя) та ст. 128 КК України (необережне тяжке тілесне ушкодження).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає визнання ним вини, вжиття ним заходів із забезпечення надання потерпілому швидкої медичної допомоги безпосередньо після вчинення злочину, а також відшкодування в позасудовому порядку витрат на лікування потерпілого в розмірі 11544,14 грн., а також компенсацію моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує те, що вчинене ним діяння є злочином невеликої тяжкості, обвинувачений раніше не судимий, офіційно працевлаштований бригадиром тракторної бригади у ТОВ «Преображенське» (код ЄДРПОУ 30338510), позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, одружений та має відповідні стійкі соціальні звязки, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває. Також суд бере до уваги віктимну та таку, що не відповідає загальновизнаним нормам суспільної моралі, поведінку потерпілого ОСОБА_3, яка передувала вчиненню злочину та спровокувала ОСОБА_1 на протиправні дії, однак вважає, що вчинене ним діяння за тяжкістю наслідків не відповідало обстановці й не було співрозмірним поведінці потерпілого.

За відомостями досудової доповіді, складеної інспектором Оріхівського районного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції 10.08.2017 року, проблемних питань стосовно обвинуваченого та його життєдіяльності не виявлено. Разом з цим, ризик повторного вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення оцінюється як середній, а ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб, - як низький, що робить можливим виправлення ОСОБА_1 без обмеження або позбавлення його волі, шляхом застосування альтернативного покарання.

За таких обставин суд вважає, що ефективний каральний, виправний та попереджувальний вплив на особу обвинуваченого можливий шляхом призначення йому покарання у виді виправних робіт в межах, встановлених законом про кримінальну відповідальність.

Також, враховуючи посткримінальну позитивну поведінку обвинуваченого, зміст досудової доповіді, а також думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, з випробуванням протягом відповідного іспитового строку.

Під час досудового розслідування потерпілим був заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 11544,14 грн., та моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

Під час судового розгляду потерпілий через свого представника, адвоката ОСОБА_4, уточнив свої позовні вимоги та зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 в позасудовому порядку відшкодував йому матеріальну шкоду у виді витрат на лікування у розмірі 11544,14 грн., а також частково компенсував моральну шкоду, а саме на суму 3000,00 грн. У звязку з цим під час судового розгляду потерпілий наполягав на стягненні з ОСОБА_1 в примусовому порядку лише компенсації моральної шкоди спочатку на суму 27000,00 грн., врешті-решт зменшив ці вимоги до 10000,00 грн.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди представник потерпілого, адвокат ОСОБА_4, посилалась на те, що отримані потерпілим тілесні ушкодження кваліфікуються як тяжкі. Внаслідок отриманої травми потерпілий зазнав сильних душевних страждань від фізичного болю, обмеження повноцінного життя та дозвілля під час лікування, втратив здатність повноцінного слуху правим вухом та, як наслідок, став обмеженим у виборі професії та роду занять. Крім того, наслідки отриманої травми такого роду мають, як правило, тривалий характер, у звязку з чим в майбутньому можливі інші ускладнення у житті потерпілого. Також представник потерпілого зазначила, що фактично понесені потерпілим та його батьками матеріальні витрати на лікування ОСОБА_3 були значно більшими за 11544,14 грн., які вже відшкодовані, але потерпілий не може їх документально підтвердити. Тому заявлена потерпілим компенсація моральної шкоди охоплює також непідтверджену частину понесених ним матеріальних витрат.

Потерпілий ОСОБА_3 особисто не зміг чітко пояснити суду, в чому полягають його душевні страждання, пославшись на свій стан здоровя, який не дозволяє йому це зробити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат ОСОБА_2, вважали позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставними та посилались на те, що потерпілий сам, своєю поведінкою, спровокував конфлікт з обвинуваченим, перебував у стані алкогольного спяніння, на зауваження не реагував, а тому кошти, сплачені обвинуваченим добровільно в порядку компенсації моральної шкоди (3000,00 грн.), цілком відповідають обставинам справи, а сума матеріальної шкоди були відшкодована, незважаючи на те, що більша частина цієї суми (11544,14 грн.) складається з транспортних витрат, зв'язок яких з отриманою потерпілим травмою потерпілий не підтверджував.

Вирішуючи по суті вказаний цивільний позов, суд виходить з такого.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного звязку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Оскільки станом на час ухвалення вироку заявлена потерпілим сума відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11544,14 грн. повністю сплачена обвинуваченим, що потерпілим та іншими учасниками кримінального провадження не оспорюється, суд не вбачає підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, як розяснюється в постанові Пленуму Верховного ОСОБА_7 України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, суд вбачає очевидним те, що потерпілий зазнав душевних страждань внаслідок пережитого ним фізичного болю, поставлення його життя у реальну небезпеку, відчуття порушення особистої недоторканості, та змушений вживати відповідних заходів для відновлення свого фізичного та психоемоційного стану, а тому самий факт завдання потерпілому моральної шкоди суд вважає доведеним.

При поданні позову потерпілий ОСОБА_3 оцінив завдану йому моральну шкоду в суму 30000,00 грн., яку потім зменшив до 10000,00 грн., з яких 3000,00 грн. обвинувачений ОСОБА_1 також відшкодував добровільно, в позасудовому порядку

Беручи до уваги тяжкий характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий, тривалий характер немайнових втрат, повязаних з ушкодженням голови, а, вірогідно, й неможливість повного відновлення стану здоровя потерпілого, що може потягти тривалі вимушені зміни у його життєвих та виробничих стосунках, а також те, що протиправне діяння обвинуваченого ОСОБА_1 за наслідками явно не було співрозмірне з поведінкою потерпілого та в момент вчинення поставило у небезпеку життя потерпілого, суд вважає остаточно заявлений потерпілим розмір компенсації моральної шкоди обґрунтованим.

Разом з цим, враховуючи часткову компенсацію обвинуваченим моральної шкоди на суму 3000,00 грн., остаточному стягненню з нього підлягає сума в розмірі 7000,00 грн.

Питання про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження перед судом не порушувалось. Процесуальні витрати та речові докази по провадженню відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 128,369,373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125 та ст. 128 Кримінального кодексу України, на підставі яких призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді шести місяців виправних робіт з відрахуванням в дохід держави десяти відсотків заробітку;

-за ст. 128 КК України у виді одного року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави десяти відсотків заробітку.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за правилами сукупності злочинів, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді одного року виправних робіт за місцем роботи (Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське», код ЄДРПОУ 30338510, Запорізька область, Оріхівський район, с. Червона Криниця, вул. Зоряна, б.1) з відрахуванням в дохід держави десяти відсотків заробітку.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обовязки протягом іспитового строку періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди, завданої злочином, у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.).

В задоволенні решти цивільного позову відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5